1. Історія «Трудів КДА»

2. Переглянути «Труди Київської духовної академії»

«Труди Київської духовної академії: історія і сучасність»

 

 

Видання наукового часопису Київської духовної академії (далі — КДА) офіційно було започатковано у 1860 р. Однак реалізації цього проекту передував досить тривалий період дискусій, в яких обговорювалися як сама можливість і доцільність створення такого часопису, так і можливий його формат.

 

Передісторія «Трудів КДА»

 

Перше періодичне видання КДА було засновано ще у 1837 р. Це був часопис «Воскресное чтение». Ініціатива його створення належала тодішньому ректору Академії єпископу Інокентію (Борисову). Саме він разом із професорами КДА протоієреєм Іоанном Скворцовим та Яковом Амфітеатровим, а також молодим бакалавром ієромонахом Димитрієм (Муретовим, згодом — архієпископ) склав програму видання першого в Києві духовно-просвітницького часопису. Проект був підтриманий Київським митрополитом Євгенієм (Болховітіновим), завдяки якому було отримано і офіційне схвалення Святійшого Синоду. В результаті з 1837 р. у Києві видавався часопис, більша частина статей якого належала перу професорів КДА.

 

Хоча часопис «Воскресное чтение» був орієнтований, перш за все, на публікацію загальнодоступних статей духовного змісту, все ж тут з’являлися і важливі навчальні та наукові матеріали з богослов’я, біблеїстики, патрології, літургіки тощо [Крайний, 2005: с. 456].

 

18 березня 1844 р. Духовно-навчальне управління при Св. Синоді направило в усі духовні академії лист, у якому висловлювалось очевидне невдоволення справою видання науково-богословських праць. В листі йшлося про те, що хоча з моменту введення в дію Статуту духовних академій 1809 р. було підготовлено чимало освічених пастирів Церкви, однак і по закінченні чверті століття з моменту появи цього Статуту в Російській імепрії відчувається дефіцит навчальних посібників для духовних шкіл. Крім того, за чверть століття було надруковано зовсім небагато наукових творів богословського характеру. Незважаючи на те, що академії видавали часописи, але ці видання «предназначены преимущественно для народного чтения» і тому майже не містять суто наукових і навчальних матеріалів. Тому Духовно-навчальне управління пропонувало академіям «издавать в свет по две, или по три книжки в год ученых записок из трудов наставников духовно-учебных заведений, подведомственных каждой академии» [Акты и документы, 1915: с. 435-436].

 

Ці пропозиції обговорювалися на засіданні конференції КДА 5 квітня 1844 р. Вже тоді конференція ухвалила, що КДА «согласна со своей стороны издавать в свет ученые записки по две или по три книжки в год». При цьому професори КДА пропонували не обмежувати таке видання конкретними строками і не вважати його періодичним. Авторам публікацій пропонувалося видавати по 100 примірників окремих відбитків їхніх творів [Акты и документы, 1915: с. 436]. Однак, тоді ідея створення при КДА суто наукового часопису не була реалізована.

 

До обговорення цієї ідеї в Києві повернулися лише в середині 1850-х рр., коли ректором КДА став архімандрит (згодом — архієпископ) Антоній (Амфітеатров, обіймав посаду ректора у 1851-1858 рр.). Саме з ініціативи архімандрита Антонія академічна конференція створила проект видання особливого науково-богословського додатку до часопису «Воскресное чтение», який мав виходити раз на три місяці. Пропонувалося, щоб нове видання складалося з двох розділів: «Наука» (тут мали розміщатися публікації навчального характеру, які стосуються дисциплін, що викладаються в Академії) і «Материалы» (тут мали друкуватися, перш за все, документи з історії Церкви, особливо в «Юго-Западном крае»). Видання пропонувалося назвати «Прибавления к журналу “Воскресное чтение”» [Корольков, 1883: с. 4; Хроненко, 2010: с. 40].

 

У вересні 1857 р. цей проект був схвалений конференцією КДА і представлений Київському митрополиту Філарету (Амфітеатрову). 21 жовтня 1857 р. митрополит також схвалив проект і надіслав його до Синоду. Передбачалося, що видання почне виходити вже у 1858 р. Однак у Петербурзі запропонований киянами проект несподівано було відхилено. Позицію Синоду було викладено в листі обер-прокурора графа О. П. Толстого від 28 листопада 1858 р. Обер-прокурор повідомляв, що Петербурзький митрополит Григорій (Постніков) запропонував реалізувати в Києві зовсім іншу концепцію часопису. Митрополит Григорій як на приклад для киянам вказував на часопис, що видавався з 1843 р. при Московській духовній академії («Творения святых отцов в русском переводе» та «Прибавления»). В цьому часописі друкувалися, перш за все, переклади отців Церкви, а «Прибавления» містили оригінальні статті професорів МДА. Киянам пропонувалося зробити щось подібне.

 

В листі особливо наголошувалося, що інші академії на той час вже розпочали перекладати російською мовою твори «св. отцев Греческой Церкви с греческого языка, между тем творения св. отцев Православной Западной Церкви, писавших на латинском языке, доныне остаются почти неприкосновенными». Тому Київській академії пропонувалося зайнятися перекладом саме латиномовних церковних письменників. Для цього митрополит Григорій пропонував створити в КДА (за московським зразком) часопис «Творения святых отцов Западной Церкви» з «Прибавлениями». Цей перекладацький проект пропонувалося почати з творів Кипріана Карфагенського, а в «Прибавлениях» друкувати «прочие статьи, как предполагает конференция». Митрополит Григорій пропонував киянам взяти за зразок навіть формат московського видання (восьму частину аркуша) [Корольков, 1883: с. 9-10].

 

Професор КДА протоієрей Іван Корольков, аналізуючи цю ситуацію, прямо говорить, що видання журналу «по примеру и подражанию издаваемого Московской академией далеко не согласовывалось со взглядами и намерениями Киевской корпорации: ей не хотелось быть отголоском академии Московской, она намеревалась идти на журнальном поприще своею самостоятельною дорогою, во многом отличною от московского пути» [Корольков, 1883: с. 11]. Тому конференція КДА мала сміливість не погодитися з пропозиціями, висловленими в Петербурзі.

 

Конференція КДА все ж запропонувала відмовитися від ідеї перекладу усіх підряд латинських отців, обмежившись вибором з них лише тих, чиї твори мають особливе значення для Церкви. Також пропонувалося в центр видання поставити не переклади, а саме наукові праці київських професорів, спрямовані на поширення духовної освіти. Тому і часопис пропонувалося назвати «Соревнователь христианского просвещения». Більше того, професори КДА повідомили Синод, що матеріали для перших номерів часопису вже зібрано. Для перекладної частини вже був готовий переклад листів Кипріана Карфагенского з його життєписом, а із праць професорів Академії вказувалося на сім повністю готових до друку статей. Новий проект журналу був направлений до Петербургу 27 грудня 1858 р. [Корольков, 1883: с. 11-13]

 

Відповідь із столиці надійшла до Києва майже через рік — 9 листопада 1859 р. Синод не відмовився від ідеї, запропонованої митрополитом Григорієм (Постніковим), але у той же час певною мірою пішов назустріч побажанням киян. Київському митрополиту Ісідору (Никольському) пропонувалося негайно приступити до видання часопису з назвою «Труды Киевской духовной академии», до якого згодом мали увійти «полезнейшие из творений блаженного Иеронима и Августина». В інших пунктах програму видання, запропоновану Академією, було схвалено в Петербурзі. Таким чином остаточну назву видання запропонував саме Синод. Крім того, Синодальне розпорядження від 9 листопада 1859 р. визначило основний напрямок перекладацької діяльності КДА. Саме у Києві було створено корпус російських перекладів західних церковних письменників.

 

Часопис «Труди КДА» в дореволюційний період

 

Вже в січні 1860 р. Академія, виконуючи розпорядження Синоду, підготувала до друку перший номер часопису. Протягом 1860 р. вийшло з друку чотири номери «Трудів КДА». Однак вони не мали чіткої дати виходу і скоріше нагадували наукові альманахи, ніж періодичне видання. Лише з 1861 р. часопис став виходити щомісяця. Відповідно до вимог Синоду в «Трудах» містилося два основних відділи: переклади церковних письменників Західної Церкви та оригінальні статті. Згодом в «Трудах» також друкувалися російські переклади Біблійних книг, з’явився відділ критики та бібліографії. Після введення в дію у 1869 р. нового Статуту духовних академій в часописі з’явився додаток, який містив протоколи засідань Ради Академії, щорічні звіти про життя КДА та про діяльність установ, які існували при КДА (Церковно-археологічне товариство, Церковно-археологічний музей, Богоявленське братство). Так склалася структура видання, яка зберігалася до 1917 р.

 

Традиційно протягом року друкувалося три томи «Трудів». Кожен том містив в собі книги за чотири календарних місяці (перший том — з січня по квітень, другий — з травня по серпень, третій — з вересня по грудень), хоча інколи могли траплятися незначні відхилення від цього правила. Нумерація сторінок у межах одного тому була наскрізною. Крім основного змісту часопису в ньому подавалися матеріали з окремою пагінацією. На початку місячних книг, як правило, давалися російські переклади книг Святого Письма або творів отців Західної Церкви. В кінці кожної книги «Трудів» містилися додатки, що включали офіційні документи Академії. Нумерація сторінок у виданнях перекладів і у додатках продовжувалася від книги до книги безвідносно до номерів томів. Крім того, часом на початку книги могли публікуватися матеріали, які або мали окрему латинську пагінацію, або взагалі не мали пагінації. Зазвичай саме так друкувалися імператорські укази, які торкалися Академії; повідомлення про перебування в Києві членів імператорської родини; промови, виголошені з особливо урочистих приводів тощо. Таким чином, в межах однієї книги «Трудів» можна зустріти три, а інколи навіть і чотири окремі пагінації.

 

21 лютого 1913 р. у зв’язку зі святкуванням 300-річчя дому Романових всім чотирьом духовним академіям Російської імперії було надано звання «Імператорських». З цієї причини було скореговано і назву академічного часопису. З березня 1913 р. він звався: «Труды Императорской Киевской духовной академии». Останній номер часопису з такою назвою вийшов в лютому 1917 р. Після зречення імператора Миколи ІІ та приходу до влади Тимчасового уряду прикметник «Императорская» зник з титульної сторінки часопису.

 

Воєнні та революційні потрясіння 1914-17 рр. відбилися не тільки на житті КДА, але й на внутрішній структурі її часопису. Редакція була змушена друкувати здвоєні номери «Трудів». Так, у 1915 р. здвоєними були: книга VІІ-VІІІ (липень-серпень) і книга X-XІ (жовтень-листопад). У 1916 р.: книга ІІ-ІІІ (лютий-березень), книга V-VІ (травень-червень), книга VІІ-VІІІ (липень-серпень), книга ІX-X (вересень-жовтень) і книга XІ-ХІІ (листопад-грудень). А у 1917 р. Академії вдалося видати лише три книжки журналу, структура яких була зовсім незвичної. На першій з них зазначено: «Книга I-II (январь-февраль)»; на другій: «Книга III-VIII (март-август)» і на третій: «Книга IX-XII (сентябрь-декабрь)». При цьому нумерація основного змісту журналу була наскрізною: вона розпочиналася в першій книзі і закінчувалась в третій. Таким чином, книги «Трудів КДА», які вийшли у 1917 р., фактично являють собою один том. Додатки в них, як і в попередні роки, мають окрему пагінацію. Крім того, в книзі ІX-XІІ вміщено публікацію перекладу твору Блаженного Августина «Дві книги євангельських питань». Її подано напочатку книги з окремою (арабською) пагінацією.

 

Редакторами «Трудів КДА» з моменту створення часопису офіційно були ректори Академії. Так, у 1860 р. першим редактором академічного часопису став архімандрит (згодом — митрополит) Іоанникій (Руднєв). Однак, вже у 1861 р. редактором став новопризначений ректор КДА архімандрит (згодом — єпископ) Філарет (Філаретов). Він суттєво реформував концепцію видання «Трудів». Саме з ініціативи отця Філарета часопис став щомісячним. Крім того, він вирішив приділяти на сторінках «Трудів» особливу увагу сучасним проблемам церковного життя як в Росії, так і закордоном. Також на сторінках часопису стали з’являтися публікації популярного характеру [Корольков, 1882: с. 89-92].

 

Після реформи духовних академій 1869 р. «Труди» знов зазнали змін. З цього часу тут друкуються магістерські та докторські дисертації, призначені до захисту в КДА, кращі кандидатські твори, а також роботи професорів і студентів, відзначені різними преміями. У додатках, як сказано, друкувалися офіційні документи про життя Академії. Це істотно збільшило обсяг часопису і призвело до того, що з 1870 р. було припинено публікацію перекладів блаженного Августина, а у 1872 р. було припинено друк і перекладів блаженного Ієроніма. В результаті, хоча часопис і став більш науковим та академічним, він втратив значну частину передплатників. До 1878 р. кількість передплатників зменшилася до 250 чоловік. Аби подолати фінансові труднощі, які виникли у зв’язку з цим, ректор архімандрит Філарет добився дозволу Київського митрополита Арсенія (Москвіна) на використання для потреб часопису відсотків з капіталу, пожертвуваного митрополитом Київській академії [Корольков, 1882: с. 93]. Слід також зазначити, що після проведення реформи 1869 р. виданням часопису займався редакційний комітет, до складу якого входили п’ять чоловік: ректор (в якості редактора), його помічники по трьох відділеннях (богословському, історичному і практичному) і діловод редакції (він же і коректор).

 

У 1878 р. єпископа Філарета на посаді ректора змінив єпископ Михаїл (Лузін), який став, відповідно, і новим редактором «Трудів». Це призвело до чергового корегування концепції часопису. Оскільки єпископ Михаїл до свого призначення у Київ послідовно займав посади інспектора і ректора Московської духовної академії, він спробував наблизити «Труди КДА» до часопису «Прибавления к Творения святых отцов в русском переводе», який видавася при МДА. Зокрема, на вимогу єпископа Михаїла в «Трудах» відтепер головну увагу знов було приділено перекладам творів святих отців, а наукові статті було вирішено зробити максимально загальнодоступними. З ініціативи єпископа Михаїла вже у 1878 р. Рада КДА прийняла рішення про відновлення публікації в «Трудах» перекладів творів блаженних Августина та Ієроніма. З 1879 р. часопис мав виходити щомісяця обсягом не менше 12 друкарських аркушів, з яких не менше 5 аркушів відводилося під переклади західних церковних письменників і не менше 7 аркушів — для інших матеріалів.

 

Крім того, з 1879 р. була змінено і принципи формування редакції «Трудів». Відтепер ректор Академії став відповідальним (або головним) редактором і одночасно цензором часопису, при цьому з числа професорів призначався ще один редактор, на якого покладалося реальна робота з підготовки номерів до друку. Такими редакторами, підпорядкованими ректору, були професори Д. Поспєхов (у 1879-1881 рр.), А. Олесницький (1881-1889), В. Певницький (1890-1905), В. Рибінський (1906-1910), В. Богдашевський (1910-1914), протоієрей Микола Гроссу (1914-1917) [Хроненко, 2010: с. 44-45].

 

В різні роки часопис друкувався в різних друкарнях Києва (про що свідчать відомості на титульних аркушах), а саме: Університету Святого Володимира (у 1860 і 1897-99 рр.), Києво-Печерської Лаври (1861-69), губернського правління (1870-1873), С. Т. Єремєєва (1874-1876), В. Давиденко (1877-1879), Г. Т. Корчак-Новицького (1880-1896), І. І. Горбунова (1899-1912), Акціонерного товариства «Петр Барский, в Киеве» (1913-1917) [Хроненко, 2010: с. 45].

 

У дореволюційний період часопис «Труди КДА» проіснував 58 років (з 1860 по 1917 рр.). За цей час кілька разів видавалися систематичні покажчики статей, опублікованих в «Трудах». Перша спроба створення такого покажчика була зроблена професором І. Корольковим ще у 1881-82 рр. У своєму дослідженні про історію «Трудів КДА» за перші двадцять років існування часопису він опублікував тематичний список статей, надрукованих за цей період [Корольков, 1883: с. 254-309]. Наступний систематичний покажчик було створено у 1905 р. Він охоплював статті, надруковані в «Трудах» протягом перших сорока п’яти років існування часопису (з 1860 по 1904 рр.). Упорядники цього видання вказували, що сворений ними покажчик яляє собою виправлений і доповнений список І. Королькова, продовжений до 1904 р. [Систематический указатель, 1905: с. І] Покажчик було розділено на двадцять чотири тематичних відділи. В деяких з них були також підрозділи (наприклад, відділ «Священное Писание Ветхого и Нового Завета» складався з чотирьох підрозділів: «Книги Священного Писания в русском переводе с еврейского языка», «Книги Священного Писания в русском переводе с греческого языка», «Статьи и исследования по библиологии: Ветхий Завет», «Статьи и исследования по библиологии: Новый Завет») [Систематический указатель, 1905: с. 158]. В межах відділів описи публікацій подано в хронологічному порядку, що сьогодні помітно ускладнює пошук публікацій конкретних авторів. Видання також було оздоблене алфавітним переліком авторів, перекладачів і рецензентів, згаданих у покажчику. Наскрізної нумерації статей у покажчику не було. В алфавітному переліку імен подавалися посилання не на порядковий номер статті в покажчику, а на сторінку покажчика, що також помітно ускладнює пошук потрібнох бібліограм. Крім того, у покажчику 1905 р. не враховано матеріали, які друкувалися в додатках до «Трудів».

 

Ще один покажчик було підготовлено до друку у 1915 р. Він охоплює наступні десять років існування «Трудів» (1905-1914 рр.). Тут вцілому було збережено структуру, створену у 1905 р. Проте, у новому покажчику можна бачити і певні відмінності від попереднього видання. Зокрема, у покажчику 1915 р. були враховані всі матеріали, що друкувалися не тільки в основній частині «Трудів», але й у додатках (це витяги з журналів Ради Академії, звіти про стан Академії тощо). В межах відділів описи статей розміщено не в хронологічному порядку, а за абеткою прізвищ авторів і рецензентів. У відділі «История Русской Церкви» було створено підрозділ «Материалы и исследования по истории Киевской духовной академии». Було дещо змінено порядок відділів [Систематический указатель, 1915: с. І]. Крім того, було запроваджено наскрізну нумерацію усіх статей. І, відповідно, в алфавітному переліку авторів, рецензентів і перекладачів давалися вже посилання не на сторінки покажчика, а на порядкові номери бібліограм.

 

Таким чином, у дореволюційний період редакція «Трудів КДА» здійснила систематичний опис публікацій часопису за 1860-1914 рр. Лише випуски «Трудів», які виходили в останні три роки існування часопису (1915-1917 рр.), залишилися за межами створених редакцією покажчиків. У 1951 р. вже в нових історичних умовах цю прогалину спробувала заповнити Ленінградська духовна академія (ЛДА). Тоді співробітники бібліотеки ЛДА склали машинописний покажчик статей, який охопив «Труди КДА» з 1915 по 1917 р. [Систематический указатель, 1951] Однак «ленінградський» покажчик мав низку недоліків. По-перше, в ньому не були враховані матеріали, що друкувалися у додатках. В результаті у покажчику не згадані такі важливі для дослідників документи, як витягу з журналів Ради Академії, щорічні звіти про стан Академії, звіти про діяльності Богоявленского братства і Церковно-історичного та археологічного товариства. По-друге, в «ленінградському» покажчику не враховані публікації, пов’язані з перебуванням у Києві членів імператорської родини. Зокрема, тут не згадані публікації промов ректора Академії єпископа Василія (Богдашевського), виголошених у присутності осіб з імператорського дому. Є в «ленінградському» покажчику і інші недолікі, які ускладнюють роботу з ним. Наприклад, тут вказується лише перша сторінка кожної врахованої публікації, у той час, як у дореволюційних покажчиках завжди вказувалися перша і остання сторінки кожної публікації. Наскрізна нумерація статей у покажчику відсутня. В алфавітному списку подаються посилання на сторінки покажчика.

 

Все це спонукало Київську духовну академію і семінарію Української Православної Церкви у 2010 р. в рамках святкування 150-річчя «Трудів КДА» скласти новий уточнений систематичний покажчик статей, опублікованих в часописі у 1915-1917 рр. [Систематический указатель, 2010], тим самим було завершено бібліографічний опис публікацій, розміщених на сторінках «Трудів КДА» в дореволюційний період. З вказаних покажчиків видно, що в «Трудах КДА» у період з 1860 по 1904 рр. було здійснено близько 2 300 публікацій, з 1905 по 1914 рр. — 645 публікацій і з 1915 по 1917 рр. — 135 публікацій.

 

У 1917 р. через складне фінансове становище видання «Трудів» було припинено. І хоча Академії вдалося проіснувати ще кілька років, відновити видання часопису вона тожі вже не змогла…

 

Відродження «Трудів КДА»

 

Відродження академічного часопису відбулося рівно через вісімдесят років — у 1997 р. Саме тоді вийшов перший номер відновлених «Трудів КДА». Він був підписаний до друку 25 червня 1997 р. і виданий накладом 1 000 примірників. Формат видання —  60х90 1/16. На четвертій сторінці обкладинки вказано, що часопис відроджено до 2000-річчя Різдва Христова.

 

Перший номер відновлених «Трудів» містив лише 8 матеріалів, серед яких передмова ректора КДА прот. Миколая Забуги, одна стаття Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, одна — митрополита Полтавського і Кременецького Феодосія (Дикуна-Ваколюка), три статті викладачів КДА і одна стаття монахині Софії (Сеник). Крім того, тут було надруковано твір преподобного Паїсія Величковського «Предисловие о чине и уставех», підготовлений до друку мон. Софією (Сеник). Загальний обсяг номера — 176 сторінок, тобто 11 умовних друкарських аркушів.

 

Таким був перший номер нових «Трудів». Вже в цьому випуску було закладено основні принципи видання, які значною мірою зберігаються і сьогодні. По-перше, в «Трудах» друкуються не тільки статті професорів, доцентів і викладачів Київської духовної академії і семінарії, але й дослідження, підготовлені Предстоятелем та ієрархами Української Православної Церкви, а також відомими дослідниками як з України, так і з закордону. Починаючи з третього номеру відновлених «Трудів» (вийшов у 2001 р.), в часописі також друкуються статті студентів КДА. По-друге, якщо в дореволюційний період академічний часопис видавався російською мовою, то з 1997 р. «Труди КДА» — це двомовне видання. Частина статей у ньому друкується російською мовою, частина —  українською. Крім того (як і у ХІХ — напочатку ХХ ст.), на сторінках «Трудів» можуть здійснюватися публікації стародавніми мовами (наприклад, твір преподобного Паїсія було подано церковнослов’янською мовою). Назву часопису на першій сторінці обкладинки у 1997 р. було дано українською мовою.

 

Перші десять років свого існування (1997-2007 рр.) відроджений часопис виходив як неперіодичний альманах. За цей час було видано сім номерів «Трудів» (№ 1 у 1997 р., № 2 у 1999 р., № 3 у 2001 р., № 4 у 2002 р., № 5 у 2004 р., № 6 у 2005 р. і № 7 у 2007 р.). Видання залишалося двомовним. При цьому на титульних аркушах другого та третього номерів назву подано російською мовою, у той час, як в усіх інших номерах — українською. Номери четвертий і сьомий позначені як «ювілейні збірники». Четвертий номер був присвячений 300-річчю видання Петром І грамоти про дарування Києво-Могилянської колегії статусу академії, а сьомий — 15-й річниці Харківського Собору єпископів Української Православної Церкви та 15-річчю Предстоятельского служіння Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Усього на сторінках часопису за період з 1997 по 2007 рр. було надруковано 85 матеріалів з різних областей богословської науки, з яких 18 — українською мовою.

 

Редколегія «Трудів» завжди складалася з професорів, доцентів і викладачів Київських духовних шкіл. Відповідальними секретарями редколегії в різні роки були: протоієрей Микола Макар (нині — архімандрит Амвросій), протоієрей Олександр Гук, ігумен Тихон (Софійчук) і архімандрит (нині — єпископ) Іларій (Шишковський). Різні номери часопису мали різний наклад. Перший номер вийшов накладом 1 000 примірників, другий і третій — 3 000 примірників. У номерах із третього по сьомий наклад не вказано. Міг істотно коливатися і загальний обсяг часопису (від 11 до 23 умовних друкарських аркушів).

 

29 вересня 2007 р. Вчена рада КДА затвердила новий склад редакційної комісії «Трудів» на чолі з новопризначеним ректором єпископом (нині — митрополитом) Антонієм (Паканичем). Відповідальним секретарем видання було призначено протоієрея Георгія Соменка (нині — архімандрит Нестор). Тоді ж було затверджено нову концепцію видання, згідно якої «Труди» знову (як і в дореволюційний період) стали періодичним виданням. З 2008 р. часопис виходить два рази на рік. Але, незважаючи на це, було збережено наскрізний принцип нумерації випусків. Друкований формат видання з 2008 р. — 70х100 1/16. Тоді ж було оновлено дизайн обкладинки. Перший випуск «Трудів» у оновленому форматі вийшов наприкінці другого семестру 2007/2008 навчального року (це був восьмий номер з моменту відродження часопису). Його обсяг помітно перевищив обсяг попередніх випусків — близько 32 умовних друкарських аркушів.

 

Щодо змісту «Трудів», то, починаючи з 2008 р., в часописі з’явилися тематичні рубрики, які в цілому відповідають традиційному розподілу церковної науки на окремі дисципліни. Однак, як кількість, так і назви рубрик не є постійними і можуть варіюватися від номера до номера.

 

Рішенням Вченої ради КДАіС від 28 вересня 2009 р. було створено Видавничу групу КДА на чолі з ректором, якій доручено роботу з рецензування, редагування і підготоки до друку навчальних посібників, методичної і наукової літератури, а також статей для «Трудів КДА». Відповідальним редактором групи призначено протоієрея Володимира Савельєва, а відповідальним секретарем — автора цієї статті. Редакційну колегію «Трудів», що діяла дотепер, було розформовано, а її обов’язки покладено на новостворену Видавничу групу. Таким чином, номери «Трудів КДА», починаючи з одинадцятого (вийшов в грудні 2009 р.), готуються до друку Видавничою групою КДА.

 

З благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України 21-22 жовтня 2009 р. в КДА було проведено Першу Міжнародну науково-практичну конференцію «Духовна і світська освіта: історія взаємин — сучасність — перспективи». Одинадцятий номер відновлених «Трудів» було сформовано за матеріалами цієї конференції. В часописі з’явилося кілька нових рубрик («Історія Києво-Могилянської академії», «Історія Київської духовної академії», «Філософська спадщина Київської духовної академії»), які відбили тематику відповідних секцій конференції. Друга конференція «Духовна і світська освіта: історія взаємин — сучасність — перспективи» працювала в КДА 18-19 жовтня 2010 р. За її матеріалами було підготовлено тринадцятий номер «Трудів». У дванадцятому номері часопису було надруковано матеріали конференції «Студентська наука в духовній школі», яка відбулась в КДА навесні 2010 р. Таким чином, сьогодні журнал «Труди КДА» відбиває основні події наукового життя Академії, а також є майданчиком для апробації наукових досягнень як професорів, доцентів і викладачів КДА, так і представників інших церковних і світських навчальних закладів і науково-дослідних установ, що приймають участь у наукових форумах в КДА.

 

В період з 2008 р. і до червня 2013 р. видано одинадцять номерів «Трудів» в обновленому форматі (№№ 8-18). Наклад восьмого номеру становив 2 000 примірників. Починаючи з дев’ятого, часопис виходить накладом 1 000 примірників. За цей період в «Трудах» було надруковано 306 матеріалів, з них 108 — українською мовою. Таким чином, загальна кількість матеріалів, надрукованих у журналі з моменту його відродження у 1997 р., становить 391.

 

У 2011 р. було створено і опубліковано систематичний покажчик статей, надрукованих в «Трудах КДА» з 1997 по 2010 р. включно [Систематичний покажчик, 2011]. Тим самим було продовжено традицію бібліографічного опису публікацій академічного часопису. Крім того, у 2010-2011 рр. Київська духовна академія реалізувала масштабний проект електронного перевидання «Трудів». Було видано три диски, на яких розміщено у форматі PDF усі номери часопису як дореволюційного періоду (з 1860 по 1917 рр.), так і після його відродження (з 1997 по 2010 рр.). Електронне перевидання дозволило актуалізувати наукову спадщину КДА та істотно полегшило дослідникам доступ до номерів часопису, які вже давно перетворилися на бібліографічну рідкість.

 

Сьогодні на сторінках «Трудів КДА» особливу увагу приділено дослідженню історичного минулого Київської академії. Також в часописі було опубліковано чимало досліджень з різних галузей богословського знання. Регулярно на сторінках «Трудів» з’являються статті, присвячені актуальним питанням життя Церкви і проблемам реформування духовної освіти на сучасному етапі. Київська духовна академія прагне зберігати, продовжувати та збагачувати свої наукові традиції в поєднанні з новими тенденціями в богословській і педагогічній науці.

 

Володимир Вікторович Бурега, кандидат богослов’я, кандидат історичних наук, професор, проректор з науково-богословської роботи Київської духовної академії і семінарії Української Православної Церкви

 

 

Завантажити «Труди Київської духовної академії»

 

Труди КДА. №28, 2018 р.
Труди КДА. №27, 2017 р.
Труди КДА. №26, 2017 р.
Труди КДА. №25, 2016 р.
Труди КДА. №24, 2016 р.
Труди КДА. №23, 2015 р.
Труди КДА. №22, 2015 р.
Труди КДА. №21, 2014 р.
Труди КДА. №20, 2014 р.
Труди КДА. №19, 2013 р.
Труди КДА. №18, 2013 р.
Труди КДА. №17, 2012 р.
Труди КДА. №16, 2012 р.
Труди КДА. №15, 2011 р.
Труди КДА. №14, 2011 р.
Труди КДА. №13, 2010 р.
Труди КДА. №12, 2010 р.
Труди КДА. №11, 2009 р.
Труди КДА. №10, 2009 р.
Труди КДА. №09, 2008 р.
Труди КДА. №08, 2008 р.
Труди КДА. №07, 2007 р.
Труди КДА. №06, 2005 р.
Труди КДА. №05, 2004 р.
Труди КДА. №04, 2002 р.
Труди КДА. №03, 2001 р.
Труди КДА. №02, 1999 р.
Труди КДА. №01, 1997 р.