Студентські проповіді

08.03.2019

Почати

08.03.2019 - 21:30

Кінець

08.03.2019 - 21:30

Категорії

Публікації

 

Проповідь вихованця 3-А класу Київської духовної семінарії

Ковальчука Миколи за Вечірньою молитвою 4 березня 2019 року

в Академічному храмі Різдва Божої Матері

 на тему: «Ось піст, який я люблю (Іс. 58:6)»

 

Во імя Отця і Сина і Святого Духа!

 

«Время покаяния наста, потщимся христолюбцы очиститися всех прегрешений,

и явитися Владычице блаженни. Пост чистый, безгрешный потщимся совершити

ныне непрестанно, да обрящем прегрешений оставление».

(Триодь Постная, во вторник сырный на утрени, трипесец, песнь 2-я)

 

 

Саме такі слова із Тріоді Пістної були прочитані на каноні сьогоднішнього вечірнього богослужіння. Церква, готуючи вірян до святої Чотиридесятниці, в своїх богослужіннях, по її власному виразу, чинить, як воєначальник, що підбадьорює мудрим і благовірним словом своїх воїнів на війну. Тому, в підготовчих службах вона не забуває сказати все те, що може надихнути віруючих до посту, покаяння, духовного подвигу. В своїх священних текстах Церква згадує історію від перших днів існування світу, блаженного стану прабатьків та їх падіння і аж до часу пришестя на землю Сина Божого, адже «Слово плоть бысть» (Ін. 1:14) заради оновлення нашої тлінної природи.

 

Піст є одним із засобів нашого очищення і духовного вдосконалення і був даний з моменту існування людини. Першу заповідь про дотримання посту отримав Адам: «З дерева знання добра й зла – не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш» (Бут. 2:17). Слова «не їж» – це вказівка на піст, утримання себе.

 

Перші люди скоїли гріх непослуху із-за того, що  були нестриманими. Господь дав їм все для життя, але й дав заповідь, котра повинна була виховати їх, зміцнити волю, укріпити зв’язок з Богом. Однак, людина не захотіла постувати. Вона захотіла чинити так, як вимагала від неї плоть. Плоди дерева пізнання добра і зла були дуже красиві і смачні… і чому необхідно стримувати себе?

 

Якщо проаналізувати любий гріх, то перед гріхом завжди (як причина) стоїть нестриманість. А що таке стриманість? Це самодисципліна, це самоконтроль, спосіб керувати своїми думками, почуттями та справами у відповідності з тими правилами духовного життя, що є для нас священними. Коли гріх приходить через нестриманість, то чи не значить це те, що звільнення від гріха потребує стриманості? На думку преподобного Максима Сповідника: «Не Бог, але сам грішник підготовлює собі страждання та смуток в день Суду». Адже блаженство та радість можливі через вільне узгодження волі людської з божественною, через вільне і творче виконання Божих заповідей. Христос стоїть біля дверей нашої душі і намагається достукатися, щоб ми відкрили Йому, але не заходить в середину. Він не хоче насилувати нашу свободу, що дарована нам Ним Самим. Про це Спаситель говорить через книгу Одкровення: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі мною» (Одкр. 3:20). Христос благодушний. Він стоїть біля дверей нашої душі і ненав’язливо стукає в них. Якщо ми відкриємо Йому, то Він увійде до нас і дасть нам все, дасть Самого Себе.

 

Господь через Церкву закликає всіх нас до стриманості, яка не є такою  вже й важкою справою. Просто  потрібно виключити з свого раціону певного роду їжу. На жаль і таке незначне утримання для когось є нездійсненним. І один цей факт показує стан нашої волі, душі. Якщо від  м’ясної їжі не можемо відмовитися, якщо не можемо випити каву без молока, то що говорити про щось більше?

 

Комусь може здатися таке твердження  дивним  і хтось запитає: «Який може бути зв’язок між молоком і спасінням?» – Прямий! Адже там де людина стримується, там відбувається її духовний ріст, там є рух по  шляху, котрий веде до Бога. Саме тому Церква пропонує долати такі малі перепони,  стримуватися від певного роду їжі,  розваг, веселощів. В наш час ми також повинні старатися менше користуватися гаджетами, інтернетом, бо ці речі мало приносять користі розуму і серцю. Невеликі вимоги стриманості  приводять людину до усвідомлення своїх гріхів, істинного покаяння і дають силу побороти ці гріхи.

 

Отож, отці і браття, як сьогодні ми чули в стихирах на стиховні:

«Любезно людие пост облобызаим: приспе бо духовных подвигов начало: оставим телесное сладострастие, возрастим душевная дарования, спостраждем яко раби Христови, да и спрославимся яко чада Божия, и Дух Святый в нас вселься, просветити душы наши» (Триодь постная, во вторник сырный на утрени, на стиховне стихира). Амінь.

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ