Вітальне слово Предстоятеля Української Православної Церкви

06.02.2020

Почати

06.02.2020 - 21:30

Кінець

06.02.2020 - 21:30

Категорії

Публікації

 

ОРГАНІЗАТОРАМ, УЧАСНИКАМ ТА ГОСТЯМ

МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «ЦЕРКВА МУЧЕНИКІВ:

ГОНІННЯ НА ВІРУ ТА ЦЕРКВУ В XX СТОЛІТТІ»

 

Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства!

Всечесні отці, брати і сестри! Шановні учасники та гості конференції!

 

Вітаю Вас із відкриттям Міжнародного наукового форуму, що присвячений вивченню подвижницької спадщини новомучеників та сповідників XX століття.

 

Історія Православної Церкви в радянський період — це трагічна і велична водночас сторінка минулого століття, яка залита багряною кров’ю безвинно вбитих православних християн. Радянська влада, починаючи з 1918 року, поставила собі за мету викорінити релігію та побудувати нове атеїстичне суспільство. І першим же знаряддям більшовицької влади, з допомогою якого відбулися кардинальні зміни у відношеннях з Церквою, стало радянське законодавство. Перші ж законодавчі акти підірвали соціальну та економічну базу Православної Церкви. Наступним руйнівним кроком стосовно Церкви стало фізичне винищення духовенства та православних вірян.

 

Вже в перші роки існування комуністичної влади без суду і слідства по всій території радянського союзу прокотилися хвилі вбивств православних ієрархів та духовенства. Так, в Петрограді, 31 жовтня 1917 року, був убитий перший священник Іоанн Кочуров; в Києві, 7 лютого 1918 року, був розстріляний Київський Митрополит Володимир (Богоявленський); 20 червня 1918 року в Пермі був розстріляний архієпископ Пермський Андронік (Нікольський), а в серпні того ж року — червоноармійцями були вбиті всі члени делегації, які прибули для з’ясування обставин убивства владики Андроніка. Серед них були: архієпископ Чернігівський Василій (Богоявленський), архімандрит Матфей (Померанцев) та інші. Цей список можна продовжити, але вже із цих першорядних фактів зрозуміло, що політика терору радянської влади була спрямована на цілковиту ліквідацію Православної Церкви в радянському союзі.

 

Пік репресій припав на 1937-1938 роки — роки червоного терору, коли була знищена еліта суспільства, в тому числі — сотні тисяч священнослужителів, іноків та вірян. Фізичне знищення єпископату, духовенства, монашества та віруючих супроводжувалося конфіскацією церковного майна, закриттям православних храмів та монастирів як осередків духовності. Загалом, по всій Київській єпархії до кінця 1930-х років залишилося тільки два храми; всі монастирі були ліквідовані, зруйнована система духовної освіти.

 

Поряд із методами терору активізувалась й атеїстична пропаганда. Радянська преса стала потужним інструментом ідеологічного впливу, що змінювала свідомість громадян під виглядом державно-партійної агітації населення. З новою силою цей метод втілювався і в післявоєнні роки так званих «хрущовських» гонінь на Православну Церкву, коли віруючі знову піддавалися дискримінації в суспільстві через приниження їхніх релігійних почуттів.

 

Ми сьогодні зібралися на науковий форум не тільки для того, щоб ще раз поглянути на трагічну сторінку минулого століття, але і для того, щоб зрозуміти і ще раз переконатись, що сили зла, «ворота пекла» не можуть здолати Церкву (Мф. 16:18). Наша Церква — це Церква мучеників, а їхня пролита кров — це свідчення незламної віри в Бога. «Для Церкви Христової кров і гоніння — не новина. Все це вже було. І все це вело не до знищення Церкви Православної, а до Її прославлення та розростання. Гоніння посилаються для випробування нашої вірності Богу. І за твердість віри нас чекає вінець життя», — говорить священномученик Онуфрій (Гагалюк).

 

Вдивляючись у подвиг новомучеників, ми ще раз переконуємося у істинності слів Господа нашого Спасителя Іісуса Христа про те, що все можливо віруючому (Мк. 9:23). Віра в Бога давала новомученикам силу терпіти образи й цькування, холодні підвали і нічні допити, голод і холод в засланнях та страшні тортури. Витримати усе це і не пошкодитись духом могли тільки ті, кого зміцнювала сила Божа, у кому була незламна віра і всепокриваюча Божа благодать. Усі ці якості явили нам новомученики й сповідники XX століття.

 

Вірю, що сьогоднішня наукова конференція стане добрим підґрунтям для осмислення подвигу та спадщини новомучеників і сповідників ХХ століття.

 

Прикликаю на ваші труди Боже благословення. Нехай Господь наш Іісус Христос молитвами святих новомучеників та сповідників умудрить всіх нас і наставить у вірі та істині.

 

 

  

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 

 

6 лютого 2020 р.

м. Київ

845

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ