Студентські проповіді

08.09.2018

Почати

08.09.2018 - 20:30

Кінець

08.09.2018 - 20:30

Категорії

Публікації

 

Проповідь

вихованця 4-го класу Київської духовної семінарії Ваврика Павла

за вечірніми молитвами в Академічному храмі на честь Різдва Божої Матері

3 вересня 2018 року

на тему: «Як важливо зберегти віру у наш час!»

 

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

 

«Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк. 18, 8). Це важливі слова Спасителя, на які, дорогі браття, можливо, ми не часто звертаємо увагу, але саме ці слова набувають особливої ваги в сьогоднішній час.

 

Віра це перш за все особливий Господній дар, який вимагає від нас добровільної відповіді. Нас ніхто не може насильно заставити повірити в Господа чи Його Євангеліє, все залежить від того, чи ми своєю волею, своїм єством відгукнемося і захочемо вступити в життя з Господом, бо віра є саме дорогою до Нього.

 

З віри все починається, вона відкриває нам двері Царства Небесного, дає нам можливість жити вічно. Справжня віра є діяльною, саме тому вона потребує нашої свобідної волі. Преподобний Никодим Святогорець говорить, що віра це сила, яка перебуває в розумі і волі людини. Ніхто не може називатись істинно віруючим християнином, якщо його віра не проявляється в його думках, словах, ділах та всеціло в його житті.

 

Все Священне Писання і Передання Святих Отців говорить нам словами святого апостола Якова: «Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва» (Іак. 2, 26). Отож, прояв нашої віри безпосередньо полягає у веденні нами Євангельського способу життя. Виявляючи нашу віру, ми стаємо світильниками цьому світу. Як говорить Господь наш Ісус Христос, «нехай сіяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли Отця вашого, що на небі» (Мф. 5, 16).

 

Поглянувши на сучасний стан речей, безсумнівно можна констатувати сумну картину, про що згадував ще в минулому столітті архієпископ Аверкій (Таушев), кажучи: «В наші зловіщі і похмурі дні практично повного духовного спустошення, … з одної сторони на нашу православно-християнську віру ведеться нахабний наступ шаленого безбожництва, а з іншого боку людськими масами оволоділа повна байдужість до віри взагалі».

 

Саме тенденцію загального занепаду віри у світі можна побачити неозброєним оком. Держави, коренем яких є християнство, вводять антихристиянські закони, пропагують аморальний спосіб життя, мирські люди впадають у всеможливі пристрасті, в які поринають добровільно і повністю і при цьому ще вважають себе віруючими, бо заявляють, що вони вірять у Бога в серці. Тут доречно згадати слова блаженного Августина: «Віра з любов’ю це є віра християнина, без любові – віра демона».

 

Світ поглинув гріх. На думку преподобного Паїсія Святогорця, гріх був завжди у світі, але в наш час гріх став прикладом, гріх це тепер «модно». Це в тому сенсі, що, коли людина робить щось дійсно християнське, її вважають за безумну і навпаки, коли людина грішить, впадає з одної пристрасті в іншу, її вважають еталоном для наслідування.

 

Дивячись на сучасний світ, помітно, що в людях ціняться псевдо чесноти. Про це ще святий апостол Павло пророкував: «Люди будуть самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні, безбожні, без любові, непримирливі, осудливі, розбещені, жорстокі, недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні ніж Боголюбні …» (2 Тим. 3, 1-5).

 

Тобто ці пороки і пристрасті стали виразними атрибутами, фундаментом сучасного соціуму. Людина стала служницею пристрастей та гріха. Живучи в сучасному секуляризованому суспільстві, ми повинні зберегти свою правдиву віру в Христа і Його Слово, а також бути світочами для інших людей. Наша віра повинна бути сердечною і підкріпленою життям та виконанням Євангельського Закону, бо святитель Афанасій Великий говорить: «Віру утверджують не вислови, а смисл і благочестиве життя».

 

Неодноразово, дивлячись на Біблійну історію, можна помітити, як в певні етапи історії вибраного народу, він потопав в гріхах та пороках, але при цьому Господь завжди залишав світильників для цього світу. Так подібно було в часи Ноя, коли все людство потопало в гріхах, але Господь залишив Ноя та сім’ю як світильників для світу, так подібно було в часи царів та пророків. Попри все, Господь завжди залишав на землі своїх провідників, які показували шлях до Нього. І чим більший був занепад, тим більше благ Господь посилав тим, які були Його вірними.

 

В сьогоднішні дні, тими вірними, які повинні бути світильниками для світу, є всі ми, що знаходимось в Святій Православній Церкві. Отож, ми повинні не дати собі потонути в поглинаючому болоті гріхів та пристрастей, в чому нам може допомогти тільки Сам Господь Бог. Бо знаємо слова Всевишнього, який сказав: «І пізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ін. 8, 32).

 

Амінь.

 

1034

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ