Студентські проповіді

ПРОПОВІДЬ

вихованця 3-А класу Семінарїї Капітанюка Макарія

за вечірніми молитвами 25 лютого 2019 року

на тему: «Про силу та значення слова»

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі отці та браття! Ми всі з вами знаємо, яку важливу роль відіграє у житті людини слово. Воно може, як надихнути людину на великі справи, так і засмутити і ввести у депресію. Добре слово окрилить, грубе вдарить з розмаху. Мудре прислів’я говорить: «Слово не горобець, вилетить — не впіймаєш».

Ми всі з вами разом переступили поріг духовних шкіл, щоб готуватися, якщо на те буде Божа воля, до пастирського служіння. Треба зауважити, що служіння пастиря — це служіння словом, у багатьох своїх аспектах. Священик — це людина, яка намагається донести слово про Христа, благу звістку Євангелія до якомога більшої кількості пастви. Священник — це людина, яка має багато спілкуватися, і спілкуватися, у першу чергу, про Бога. Це дуже важлива і нелегка справа, яка вимагає спеціальної підготовки та настрою. Дуже чудово про це пише святитель Григорій Богослов у своїх «Словах про богослов’я»: «Любомудрувати про Бога можна не кожному, не завжди, не перед кожним і не будь-чого торкаючись, але треба знати: коли, перед ким і скільки».

Ми бачимо, що далеко не кожен здатний роздумувати і міркувати про Бога — богословствувати. Хто ж може бути достойний  такого покликання? Святитель Григорій пише, що «здатні до цього люди, які випробували себе, які провели життя в спогляданні, а, насамперед, очистили, принаймні очищують, і душу, і тіло. Для нечистого ж, можливо, небезпечно і доторкнутися до чистого, як слабкому зору до сонячного променю». Ці слова змушують нас задуматися над своїм моральним станом. Чи очищуємо ми душу для того, щоб говорити про Бога оточуючим? Чи доглядаємо ми за храмом наших душ, щоб у майбутньому лікувати  душі тих, хто прийде до нас за духовною порадою? Ми маємо пам’ятати, що тільки щирість, правдивість, відкритість почуттів і помислів дарують людям взаєморозуміння і спорідненість душ.

Святитель Григорій також наголошує, що богословствувати можна далеко не перед кожним, і що не треба силою змушувати людину сприйняти твої думки. Він пише: «Якщо неможливо знищити ворожнечу, принаймні, погодимося в тому, щоб про таємне говорити таємно, і про святе — свято. Перед тими, які мають осквернений слух, не кидатимемо того, про що не треба всім розголошувати». В сучасній церковній ситуації ці слова виявляються дуже актуальними і показують нам, що не треба намагатися переконати кожного у правильності своєї церковної позиції способом доказів та суперечок. Треба лише неухильно триматися правильного шляху і показувати своїм життям правильність нашого вибору.

Отці та браття! Прочитавши лише невеликий уривок святоотцівського твору, ми знаходимо численні актуальні та цінні поради щодо нашого сучасного життя. Сьогодні є доступ не тільки до книг друкованих, а й електронних. Кожен може знайти для себе все, що тільки захоче. І якщо у нас є час знаходити те, що не зовсім потрібно, то нехай його вистачить і на те, щоб знайти найголовніше, без чого ми не можемо стати гідними служителями ниви Христової, навчитися у тих, хто зумів зробити це краще ніж інші протягом свого життя. А коли ми, дай Бог, познайомимося ближче з ними та їхніми творіннями, в якийсь момент ми зрозуміємо, що нам не захочеться з ними розлучатися, настільки це великі і добрі люди, з настанов яких ми можемо почерпнути багато мудрого. Амінь.