Історія

Церковно-археологічний музей в 1872-1915 рр.

 

Поява музеїв при духовних школах нерозривно пов’язана з розвитком богословської науки в XIX столітті. За статутом Духовних Академій 1809-1814 рр. вивчення церковних старожитностей включалося в курс церковної історії. А в результаті т.зв. «Протасових реформ» в 1844 році в академічній програмі з’явився самостійний предмет «церковні старожитності». Статут 1869 року вніс нові корективи в навчальний процес Духовних Академій. З 1869 року на церковно-практичному відділенні Академії вивчалася церковна археологія, яка входила в один курс з літургікою, а на богословському відділенні студенти вивчали біблійну археологію. Для більш успішного і наочного викладання цих дисциплін у Київській духовній академії і був відкритий Церковно-археологічний музей (ЦАМ), який поступово перетворився в найбільше зібрання церковних старожитностей в Європі.

 

ЦАМ був створений 17 листопада 1872 року. Тоді ж при Академії було утворено і Церковно-археологічне товариство. Музей став першим в Російській імперії зібранням такого роду. Ініціатива створення музею належала професору кафедри церковної археології Петру Олександровичу Лашкарьову. 31 січня 1873 року указом Святійшого Синоду був затверджений статут Київського Церковно-археологічного товариства і музею при ньому.

 

За статутом ЦАМу, він в першу чергу повинен був складатися з виділених бібліотекою Академії книг, рукописів і речей, які мали церковно-археологічну цінність, а також з майбутніх пожертвувань предметів церковної старовини з церковних і монастирських ризниць і бібліотек. Також до складу музею повинні були входити пожертви приватних осіб і археологічні знахідки членів Товариства. Для облаштування музею були виділені дві кімнати при академічній бібліотеці, а його завідувачем був призначений бібліотекар К. Д. Думитрашков, який трудився на цій посаді з кінця 1872 до кінця 1877 рр. Після цього для музею було виділено нові приміщення, і ректор Академії архімандрит Філарет (Філаретов) передав завідування музеєм М. І. Петрову, який до 1883 року вважався тимчасовим охоронцем, а з 1883 року і до самої своєї смерті († 1921) був завідувачем музею .

 

У Статуті Церковно-Археологічного музею при КДА були вказані три засоби його комплектування:

 

  1. шляхом придбання,
  2. шляхом обміну,
  3. шляхом пожертвувань пам’яток,

 

А також три джерела комплектування:

 

  1. академічна бібліотека,
  2. церковні та монастирські ризниці і бібліотеки, і
  3. приватна власність.

 

Саме з цих джерел і комплектувався музей протягом свого півстолітнього існування. На жаль, на шляху розвитку ЦАМу завжди виникало чимало перепон. Далеко не завжди церковна влада погоджувалися передавати в музей старовинні речі з храмів і монастирів. Так, наприклад, Київський митрополит Арсеній (Москвін) неодноразово забороняв передавати в музей предмети з церков Київської єпархії, навіть якщо ці предмети вийшли з церковного вжитку. Однак було чимало й інших прикладів. Так, в 1874 році архієпископ Литовський і Віленський Макарій (Булгаков) звернув увагу на рукописи, які зберігалися в музеї і зауважив, що їхня колекція досить нечисленна (на той час їх було 471), і запропонував, щоб в музей були передані рукописи і самі цінні в науковому відношенні книги з монастирів Київської, Чернігівської та Волинської єпархій. Крім того, він заповів передати в КДА рукописи зі своєї особистої колекції. За клопотанням владики Макарія Святійший Синод направив указ митрополиту Арсенію (Москвіну) про передачу в ЦАМ КДА древніх рукописів і книг з монастирів зазначених єпархій. Хоча цей указ і не був виконаний в повній мірі, все ж згодом, в КДА надійшли рукописи і найцінніші книги з Почаївської Лаври, Мелецького монастиря і декількох інших храмів. У 1882 році в Академію надійшла колекція рукописів і стародруків митрополита Макарія (Булгакова). У 1909 році в музей була передана колекція старовинних портретів і речей з Київського Митрополичого Будинку. Особливо цінними серед них були портрети духовних осіб XVIII століття. Також в музей були передані деякі предмети столового срібла (чашки, склянки, ложки) XVIII століття.

 

Все ж головним джерелом комплектування колекції музею було подарунки приватних осіб. Члени Товариства проживали на території України, а також на території сучасної Польщі і на півдні Росії. В основному, це були випускники Академії — духовенство, викладачі місцевих духовних семінарій і училищ, сільські вчителі. Саме вони розшукували і жертвували найбільшу кількість предметів для музею.

 

Крім того Товариство скрупульозно збирало відомості і складало опис видатних церковних пам’яток, які знаходилися в церквах і монастирях. З першого року діяльності Товариства ректор Академії архімандрит Філарет зобов’язав членів Товариства подавати звіти про наукове значення знайденого ними матеріалу під час огляду церков і монастирів. Ці відомості відображені в протоколах зборів Товариства.

 

В період з 1874 по 1895 рр. в музей щорічно надходило від 500 до 2,5 тисячі пам’яток (в 1894 році — 8 678). У 1895 році в музеї налічувалося 36 228 одиниць зберігання. Але, на жаль, починаючи з 1896 року кількість експонатів, які надходили до музею, значно зменшилася. Це пояснюється тим, що певний час Церковно-археологічний музей при КДА був єдиним на території Російської імперії музеєм такого роду, і отже, туди надходили пам’ятки не тільки з території України, а й з інших регіонів і навіть з-за кордону. Після відкриття історико-археологічних закладів у багатьох єпархіях, місцеві визначні пам’ятки стали надходити в місцеві сховища. Рік за роком збільшувалася і кількість приватних колекцій різноманітних старожитностей, отже, з’явилося багато приватних торговців старожитностями. Цей стрімке зростання цікавості до старовини, викликало і деякі негативні явища — різке підвищення цін на них, спекуляцію ними і підробку пам’яток. Крім того за свою недовгу історію Церковно-археологічний музей при КДА, пережив три великих пограбування — в 1886, 1898 і 1911 рр.

 

Станом на 1915 рік ЦАМ налічував близько 43 тисяч одиниць зберігання. З самого початку існування музею перед членами Товариства постала проблема систематизації, класифікації та атрибуції надходжень. Принципи систематизації предметів зберігання розроблялися в КДА з 1874 року. Першою такою спробою була система розподілу предметів в музеї, складена членом Товариства священиком П. Троцьким. Можна назвати такі принципи систематизації, які були прийняті в ЦАМ:

  1. принцип розподілу на палеографічні, книжкові та речові пам’ятки;
  2. хронологічний принцип;
  3. принцип розподілу рукописів з систематики наук в Духовних Академіях (загальноосвітні, богословські, церковно-історичні, церковно-практичні, рукописи з правознавства, медицині, збірники, і т. д.);
  4. принцип розподілу за належністю пам’яток до певних культур (етнографічний принцип);
  5. принцип розподілу на християнські, нехристиянські, релігійні, побутові, військові пам’ятки;
  6. принцип розподілу церковних пам’яток на архітектурні, скульптурні, образотворчі, металеві (хрести, ікони та ін.), предмети церковного начиння, предмети богослужбової одягу, антимінс, плащаниці;
  7. принцип розподілу по колекціях, тобто збереження цілісності колекцій, пожертвуваних певними особами або установами, які висловили своє бажання, щоб колекція зберігалася і експонувалася в цілісному вигляді.

 

Хронологічно зібрання музею включало в себе матеріали, починаючи з ІІІ тисячоліття до Р. Х. (ассиро-вавилонські клинописні таблички) і закінчуючи ХІХ століттям, причому серед них були рукописи, що становили особливу культурно-історичну цінність: південнослов’янські, грецькі і східнослов’янські. Потрібно також підкреслити, що велика частина рукописів надійшла в музей з академічної бібліотеки і залишалася академічною власністю. Серед таких рукописів були уривки з книг Святого Письма на грецькій мові V-XI ст., Майже повне Євангеліє ХІ ст., А з слов’янських рукописів були пам’ятки XVII – XVIII ст. Також в музеї знаходилося близько 60-ти рукописних підручників колишньої Київської Академії з богослов’я, філософії, словесності, латинської мови, і до 40 підручників фізико-математичних наук.

 

Закриття музею і доля його колекції

 

 

У вересні 1915 року в зв’язку з загрозою окупації німецькими військами Києва, експозиція музею була частково евакуйована в Казань. Під безпосереднім наглядом помічника охоронця музею В.Д. Прилуцького, найважливіші предмети музею в 15 великих ящиках були відправлені на зберігання в Казанську духовну академію, а решта зберігалися в Києві в 85 ящиках. У 1916 році перевезені в Казанську Академію ящики повернули до Києва, і ще на початку 1918 року вони зберігалися в музейному приміщені.

 

Церковно-археологічний музей при КДА остаточно припинив своє існування в 1919-1923 роках. У 20-і роки XX століття ці колекції склали основу зборів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Протягом 1922-1923 рр. в Музей культу та побуту потрапила велика, і найцінніша частину колекцій ЦАМу. Зокрема, туди увійшла колекція ікон, в тому числі — енкаустичні ікони з колекції єпископа Порфирія (Успенського). Основою фонду Відділу писемності і друку музею, стало зібрання найбільш цінних рукописів і грамот Церковно-археологічного музею (близько 400 експонатів).

 

В 1934 році значна частина цих колекцій була відправлена до відділу рукописів Всенародної бібліотеки України. Значна частина ікон і інших експонатів музею була втрачена в роки Великої Вітчизняної війни. Частина експонатів була вивезена до Німеччини і їх доля досі невідома. Скоріш за все, вони стали надбанням приватних коллекцій.

 

Відродження Церковно-археологічного музею

 

 

Після відкриття Київських Духовних шкіл в 1989 році і поступової нормалізації життя в КДАіС у викладацькому середовищі з’являється бажання відновити Церковно-археологічний музей при нововідкритій Київській духовній академії і семінарії. Свідченням цього є низка рішень Священного Синоду Української Православної Церкви. Так, 27 грудня 2002 року в зв’язку зі святкуванням 130-річчя від дня відкриття Церковно-археологічного музею при КДА Священний Синод благословив відродити музей в стінах Київських Духовних шкіл.

 

Логічним завершенням цих рішень стало відродження та відкриття в 2009 році Церковно-археологічний музею, у зв’язку з підготовкою до святкування двадцятирічного ювілею відродження Київських духовних шкіл. Ініціатором став ректор Академії архієпископ Бориспільський Антоній (нині — митрополит Бориспільський і Броварський, керуючий справами Української Православної Церкви), який запропонував відродити ЦАМ при Київській духовній академії. Ідея була підтримана професорсько-викладацькою корпорацією.

 

21 жовтня 2009 року приснопам’ятний Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) († 2014) освятив новий Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії. Відродження музею стало можливим, перш за все, завдяки дієвій допомозі Його Блаженства. Митрополит Володимир пожертвував для експозиції ЦАМу предмети зі своєї особистої колекції. Вони склали окрему експозицію. Сюди входять: перше церковне облачення майбутнього ієрарха — стихар, в якому він паламарив в храмі села Марківці на Хмельниччині; мантія, в якій Блаженніший Митрополит Володимир в 1992 році вперше увійшов в Києво-Печерську Лавру, як Предстоятель УПЦ; посох, подарований Його Блаженству останнім імператором Ефіопії Хайлі Селассіє; нагороди, дипломи та панагії Його Блажентсва; «Тріодь пісна», видана в 1664 році у Львові; копія панагії священномученика Володимира (Богоявленського), а також ікони із зібрання Блаженнішого Митрополита Володимира.

 

Завдячуючи старанням викладачів КДА і допомоги співробітників Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та приватних осіб, Церковно-археологічний музей поповнився низкою історичних пам’яток минулого. У зв’язку з відродженням академічного музею для тимчасового експонування в ньому Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник надав ряд цінних предметів старовини. Серед них Антимінс Єрусалимського Патріарха Феофана III (XVII століття), ряд портретів ректорів Київської Духовної Академії і Київських митрополитів і деякі стародруки.

 

Основна експозиція музею присвячена історії Київських духовних шкіл. Тут представлено чотири тематичні стенди: «Київська колегія (ХVІІ ст.), «Києво-Могилянська Академія (ХVІІІ ст.)»,«Київська Духовна Академія (ХІХ — поч. ХХ ст.)», «Відродження шкіл (1947-1960 рр.)». На стендах розміщені предмети церковної старовини, стародруки, видання професорів Академії XIX — початку ХХ століть, рідкісні фотографії.