Проповідь

Слово Боже — не набір звуків, що передає сенс, але благодатна сила, що таємниче діє в нас, поки, за словами апостольськими, у нас не зобразиться Христос (Гал. 4:19). Однак для того, щоб ця велика благодатна сила почала в нас діяти, потрібна наша відповідь — наше «так»

Проповіді за богослужінням виголосили: після читання Святого Євангелія — викладач ієромонах Рафаїл (Мосунов), а на запричасному вірші — студент І курсу Академії чтець Богдан Лавріненко

Вдова на сході дві тисячі років тому… Яка у неї надія? Яка у неї опора в старості? У старості, в якій немає ні пенсій, ні допомоги — нічого немає. Тільки є одна надія на гідну старість — її діти. І ось тут, наїнська вдова втрачає свою дитину. Єдину дитину

Сказано: «и отдал его Иисус матери его» (Лк. 7:15). Удивительные, прекрасные слова. Не просто воскресил, но отдал матери. Ради ее слез Христос совершил это чудо, и потому отдает ей, несчастной вдове, ее самое большое сокровище — единственного сына

Проповідь після шестопсалм’я виголосив студент ІI курсу магістратури — чтець Василь Литвин

Проповіді за богослужінням виголосили: після читання Святого Євангелія — викладач ієродиякон Севастіан (Скороход), а на запричасному вірші — вихованець 4 класу Семінарії Дмитро Скінтей

Ключовим словом в цьому Євангельському тексті є милосердя. Що ж таке милосердя? Як це буває, слова, що часто нами вживаються з різних приводів і в різних ситуаціях, наче як затираються і втрачають свій сенс. У Святому Письмі милосердя або милість означає реалізовану любов

Оказывая милосердие, мы сами совершенствуемся. А главное стремимся подражать самому Богу, как и Его Сын учит нас: «Будьте милосердны, как и Отец ваш милосерд» (Лк. 6:36)

Проповідь після шестопсалм’я виголосив студент І курсу магістратури — чтець Георгій Васильєв

За урочистим богослужінням був рукоположений у сан диякона вихованець 4-го класу Семінарії — Олександр Козарь