Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про зцілення гадаринського біснуватого

ПРОПОВІДЬ

ректора Київської духовної академії і семінарії

архієпископа Білогородського СИЛЬВЕСТРА

у Неділю 22-гу після П’ятидесятниці

26 І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галілеї. 27 Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, одержимий бісами з давнього часу, і в одяг не вдягався, і в домі не жив, а в гробах. 28 Побачивши Іісуса, він закричав, упав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? благаю Тебе, не муч мене! 29 Бо Іісус звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він довгий час мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги і гнав його біс у пустиню. 30 Іісус запитав його: як твоє ім’я? Він сказав: легіон, бо багато бісів увійшло в нього. 31 І вони просили Іісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. 32 Тут же на горі паслося велике стадо свиней: і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. І дозволив їм. 33 Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло. 34 Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розказали в місті і по селах. 35 І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Іісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Іісусових, і вжахнулись. 36 А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. 37 І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і вернувся. 38 Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Іісус відпустив його, сказавши: 39 вернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Іісус.

Євангеліє від Луки 8:26-39

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Прочитаний уривок Євангелія від Луки розповідає про зцілення біснуватого і входження вигнаних демонів у свиняче стадо. Ця історія розказана у трьох євангелістів: Матфея, Марка та Луки. З тією лише різницею, що Матфей згадує двох одержимих, а Марк і Лука — одного. Пояснюючи цю відмінність, святитель Іоанн Златоуст каже, що біснуватих все ж було двоє. Але Марк і Лука описують лише одного — як найлютішого. Насправді, коли ми хочемо зобразити щось, розповісти про щось, то вибираємо з цілого ряду схожих подій, найяскравішу, котра найбільше привертає нашу увагу. Бачачи, наприклад, натовп, ми, бажаючи описати конкретних учасників, виберемо найбільш видатних, і які володіють специфічними рисами. Тому і євангелісти Марк і Лука описують одного одержимого — того, хто найбільш затято виявляв своє біснування і вселяв жах у людей, котрі проходять повз. Інший же біснуватий був відносно спокійний.

Згадаймо, що біснування — це жахливий і по-справжньому страшний стан — у давній Юдеї вважалося практично невиліковним. Чим же є біснування насправді? І чи це не є просто психічним захворюванням, що приймається за одержимість? Думки всіх церковних авторів щодо цього сходяться у тому, біснування — це стан, коли бісові насправді вдається оселитися у людині, захопити його. Біс усіляко контролює людину і глузує з неї, намагаючись принизити в ній гідність образу Божого.

Біснуватій людині, про яку сьогодні ми чули у Святому Письмі, Господь ставить запитання: «Як ім’я тобі?» (Лк. 8:30). Таким запитанням Спаситель хоче показати оточуючим, що цією бідною людиною володіє не один-два біси, а безліч, навіть бісівське полчище. Самі біси відповідають: «Легіон». Коли ж Господь має намір їх вигнати, то біси просять Його, щоб не їм йти до прірви, але увійти до свинячого стада, що паслося на березі Галілейського озера (Лк. 8:31-32). І Господь задовольняє їхнє прохання, з тлумачення церковних письменників, з двох причин. По-перше, щоб наочно всі побачили, якою силою володіли біси в цій людині, що для виходу з неї їм знадобилося ціле стадо. Ця сила була дуже великою. По-друге, щоб підкреслити стан бісів саме як занепалих, що втратили свою ангельську гідність. Адже і апостольське послання говорить про «ангелів, які не зберегли своєї гідності» (Юд. 1:6). За православним вченням, як вам усім відомо, біси — ніхто інші, як занепалі ангели. Посилаючи бісів у свинячу череду, Господь Іісус Христос вказує: ось ці, що колись жили на небесах і вихваляли свого Творця, внаслідок заздрощів і гордості були скинуті з небес. Раніше вони були на небесах у сонмі найкрасивіших і найчистіших ангелів, а тепер для них найкраще місце — це свиняче стадо.

Як відреагували люди, жителі сусідніх міст, серед яких і перебували біснуваті? Прославили Господа за велике чудо? Вклонилися Йому? Просили прийти до їхніх міст, щоб Він і там зробив багато інших чудес? Ні! Вони попросили його піти! Яка солідарність із бісами! Бо й біси не хочуть присутності Господа, і ці нещасні люди також не бажають присутності Господа в їхніх містах. Писання так і говорить: «І просив Його весь народ Гадаринської землі відійти від них» (Лк. 8:37). Чому це відбувається? Тому що жителі тих околиць вирощували свиней. У тому числі тих самих, у яких увійшли біси і потім скинулись в море. Відповідно до Закону, юдеї не повинні були їсти свинину, проте деякі вирощували свиней для продажу сусіднім народам та римлянам, які мешкають на території Юдеї. Це було вигідне заняття. І гадариняни боялися, що Спаситель раптом якимось своїм чудом зашкодить їхньому прибутку, їхньому звичному способу життя, та їхнім звичаям. І, на жаль, за дві тисячі років нічого не змінилося.

Дозволю собі розповісти невелику історію із мого особистого досвіду. У роки мого навчання в семінарії я мав доброго знайомого, котрий, проте, був людиною невіруючою і постійно так чи інакше показував своє ставлення до Церкви. Кілька разів я намагався затіяти з ним не те щоб дискусію, швидше просту розмову з тим, щоб його переконати. Але він постійно відмовлявся. Зрештою, коли я вже сам почав наполягати, він мені прямо сказав: «Напевно, у чомусь мене можна переконати. Але я не хочу міняти своїх поглядів. Мені цього вашого релігійного нічого не треба». Наша розмова, зрозуміло, так і не відбулася.

Багато людей, брати і сестри, не хочуть змінюватися. Їм все подобається. Вони бояться Божого відвідування, бо бояться втратити те, до чого звикли. Вони настільки бояться, що навіть коли Господь виявляє Себе в чуді, вони кажуть: «Пройди повз! Пройди повз, бо якщо Ти прийдеш, Ти зміниш наше життя, а ми не хочемо цього, ми звикли до іншого. Йди».

У цій євангельській історії є ще один чудовий момент. Людина, яка була зцілена Христом, проситься бути з Ним: «А людина, з якої вийшли біси, просила Його, щоб бути з Ним» (Лк. 8:38). Зцілений біснуватий хоче бути з Христом, слідувати за Ним, стати Його учнем, стати Його апостолом. У Євангелії розповідається про покликання апостолів. Є розповідь про те, як Христос Сам закликав іти за Ним, але людина відмовлялася. Наприклад, багатий юнак. А тут зцілений, звільнений від могутньої сили бісівської, проситься бути з Христом, і, здавалося б, отримує відмову, тому що Спаситель у відповідь каже йому: «Повернися в дім твій» (Лк. 8:39). Але при уважному прочитанні ми зрозуміємо, що Христос не відмовляє цій людині, але лише вказує, що бути Його учнем, Його апостолом, його послідовником, бути з Ним можна і залишаючись у своєму домі. Тому й відповідає Йому Христос: «Повернися в дім твій і розкажи, що Бог створив тобі» (Лк. 8:39). Господь дає цій людині можливість апостольського служіння: ця людина житиме в тій місцевості серед тих людей, які бачили її в біснуванні. Містяни не впустили Христа у своє місто, але вони не можуть не впустити свого ж громадянина. Тим самим, ця людина на своїй рідній землі, де всі її знають, буде учнем Христовим, апостолом, проповідником Істини: «Він пішов і проповідував усім містом, що створив йому Іісус» (Лк. 8:39).

Хіба легко йому було проповідувати серед своїх, тих самих, які не пустили його Спасителя у свої міста та будинки? Хіба не гнатимуть його за проповідь? Хіба не збудеться на цьому безіменному апостолі Господньому пророцтво самого Спасителя «і вороги людині – домашні його» (Мф. 10:36)? Ми не знаємо подробиць життя і проповіді цієї людини, але те, що вона піддасться за свою проповідь всіляким утисканням і гонінням, можна не сумніватися, тому що Господь Іісус прямо сказав: «учень не вище вчителя» (Мф. 10:24) і «якщо Мене гнали, і вас гнатимуть» (Ін. 15:20).

Іноді, брати і сестри, нам віруючим у Христа, хочеться якогось особливого статусу та повноважень, особливих умов для поширення православного вчення, але ось цією історією нам Господь теж каже: йди до дому свого, до близьких твоїх, проповідуй серед них, звертай їх. Буде непросто. Особливо в тих будинках, куди Христа не пустили і не хочуть пускати, але віримо, що все зможемо в Іісусі Христі, Який зміцнює нас (Фил. 4:13), і Якому слава на віки віків! Амінь!

Проповедь архиепископа Белогородского Сильвестра на Воскресное Евангельское чтение об исцелении гадаринского бесноватого