Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у день свята Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

ПРОПОВІДЬ

ректора Київської духовної академії і семінарії

архієпископа Білогородського СИЛЬВЕСТРА

у день свята Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Бог є творцем неба і землі, видимого і невидимого, як вчить Символ віри. Багато святих отців біблійні слова «неба і землі» (Бут. 1:1) розуміли не просто в буквальному розумінні (тобто видиме нами небо і землю), а як дві реальності: духовну і тілесну, безтілесний ангельський світ і світ матеріальний.

Дотримуючись Святого Письма, Православна Церква вірить у існування ангелів. Про ангелів сказано, як у Старому, так і Новому Завітах. Бог часто відкриває Свою волю через ангелів. Наприклад, через ангела Він явив Свою волю Мойсеєві, а також іншим старозавітним пророкам. Новозавітна історія починається з Благовіщення Пресвятої Богородиці, коли Архангел Гавриїл явився Пресвятій Діві Марії і повідомив, що Вона має зачати і народити Божого Сина. Віра в ангелів є невід’ємною частиною християнського одкровення.

І ось сьогодні Церква згадує Архістратига Божого Михаїла та інших безплотних Сил Небесних. Ми, християни, щодня звертаємося з молитвою до Ангела Хранителя, згадуємо ангелів і в різних життєвих ситуаціях, але якщо ми спробуємо відповісти на запитання: хто такі ангели, то зіткнемося з певним непорозумінням. Адже саме слово «ангел» визначає не природу, а вид діяльності. Сам термін «ангел» означає вісник. Блаженний Августин так і каже: найменування «ангел» відноситься до роду діяльності, а не позначення природи. Наприклад, коли говориться «людина», то це слово визначає вид буття, незалежно від служіння, становища та інших особливостей конкретної людини. Але з терміном «ангел», як уже говорилося, це не так. Однак Писання все ж вживає інше слово стосовно ангелів, яке саме вказує на природу, називаючи ангелів духами (Євр 1:14). Таким чином, ангели — це безтілесні духи, які мають розум, волю і свободу.

Отже, у цьому світі ми не одні розумні та вільні істоти. Є ще світ ангельський. Рід людський та ангели співіснують поруч, разом, у спілкуванні один з одним. І у сьогоднішнє свято хотілося б звернутися до питання саме співіснування та спілкування світу людей та світу ангелів. Спробуємо торкнутися цієї таємничої теми. Для початку, слід звернути увагу на існуючий і при цьому досить популярний погляд, згідно з яким Бог створив людей, щоб заповнити кількість ангелів, що відпала на чолі з Люцифером. Припустимо, що це справді так — Бог створив людей для заміни кількості ангелів, що відпала. Вже святитель Мефодій Патарський, відповідаючи на такий погляд, зауважує: якби це було так, то тоді Господь мав створити людей як рівних ангелам, або навіть ще досконалішими. Однак, зрештою, виходить, що Він створює тих, хто ще більш схильний до гріхопадіння, ніж існуючі ангели. Більш того, прийнявши твердження про створення людей як заміни відпалих ангелів, ми змушені дійти таких висновків: або Бог недосконалий творець і замість одного невдалого творіння створює ще більш невдале, що суперечить вченню про Бога як Досконалого Творця. Або людина з самого початку створена як якась «недосконала» істота, що суперечить твердженню про Бога як доброго Творця. Крім того, сам факт Боговоплочення найяскравішим чином суперечить цій, так би мовити, теорії. Адже Бог втілився для спасіння людей, а не спасіння ангелів. Святе Письмо прямо про це говорить: «Бо не Ангелів приймає Він, але приймає сім’я Авраамове» (Євр. 2:16). І якщо все ж людина була створена тільки для заповнення числа відпалих ангелів, тоді чому зрештою Бог приходить рятувати саме рід людський, а не ангельський? Син Божий став Сином Людським, Боголюдиною, а не Богоангелом! За висловом свт. Григорія Палами, саме людська природа стала «богопричетною» та обоженою, а не ангельська.

Святе Письмо вказує, що спадкоємцями Божими є саме люди, а не ангели: «Бо не ангелам Бог підкорив майбутній всесвіт» (Євр.2:5). Більше того, прославлення Діви Марії Богородиці як Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів показує, що людина поставляється вище за всю ангельську ієрархію. На додаток, Священний Текст містить вказівки на те, що таємниця Боговоплочення і проповідь імені Христового ввірена людині. Апостол Петро говорить, що в таємниці апостольської проповіді «бажають проникнути Ангели» (1Пет.1:12). А апостол Павло пише: «Бог явився у плоті, виправдав Себе в Дусі, показав Себе Ангелам, проповіданий у народах, прийнятий вірою в світі, вознісся у славі» (1Тим. 3:16). Блаженний Феодорит Кірський, пояснюючи ці слова, стверджує, що невидиму Божественну природу не бачили й ангели, і лише у Воплоченні Сина Божого Бог став видимим не лише для людей, а й для ангелів. Як і вчить нас саме Писання, говорячи: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, Він явив» (Ін.1:18).

Отже, брати і сестри, людина не створена як якась «заміна». Людина створена не замінювати — людина спочатку створена об’єднувати та очолювати різноманітний створений світ. І все ж… Все ж у Святому Письмі є вислови, які говорять про ангелів як про істот бездоганніших ніж люди і більше того — люди повинні прагнути ангельської досконалості. Згадаймо ці вислови: «вони рівні Ангелам і є сини Божі, будучи синами воскресіння» (Лк. 20:36); «бо у воскресінні ні женяться, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небесах» (Мф. 22:30); «Що є людина, що Ти пам’ятаєш її, і син людський, що Ти відвідуєш його? Небагато Ти применшив його перед Ангелами: славою та честю увінчав його» (Пс. 8:5-6). Отже, є властивості, якими ангели перевершують нас людей. У церковній традиції щільно встояв термін «рівноангельне життя», яким часто прийнято позначати святий спосіб життя. Архімандрит Кипріан (Керн) із цього приводу сказав, що в церковному житті є якась зачарованість безтілесним, безпристрасним, ангелоподібним способом життя.

Справді, було б нерозумним і гордовитим не розуміти, що ангели перевершують нас, людей, за багатьма параметрами: розум, воля, відсутність смерті… І все ж людина вища за ангела. Вище за своїм призначенням, вище за своїм первісним становищем як зосередження видимого і невидимого, як вузла, який пов’язує всі види створеного. Святитель Григорій Палама роз’яснює цей казус: «ми більше, ніж Ангели, і донині володіємо тим, що «за образом», але в тому, що «за подобою Божою» ми значно поступаємося благим Ангелам». Отже, хоча людина спочатку за своїм призначенням є вищою за ангелів, але за своїм нинішнім станом — нижче. Ангели вже зараз перебувають у стані безпристрасності, блаженства, яким праведні зможуть володіти у повній мірі тільки після Другого Пришестя.

Дотримуючись церковного аскетичного вчення, ми повинні прагнути до рівності з ангелами за їхньою досконалістю, але в жодному разі не повинні забувати, що наша кінцева мета — не рівноангельність. Наша мета — обоження. Бог став людиною не для того, щоб людина стала ангелом, але для того, щоб через Іісуса Христа людина стала богом, тобто отримала обоження. І на цьому надзвичайно складному шляху ангели для людей стають ще співучасниками шляху. Саме тому апостол Павло пише про ангелів: «Чи не всі вони є службові духи, що посилаються служити тим, які мають успадкувати спасіння?» (Євр. 1:14). Очевидно, що мають наслідувати спасіння праведні люди (пор. Мф. 25:34), а ангели служать їм на цьому шляху. Але це служіння не слід розуміти в принизливому значенні, а тим паче як якесь підпорядкування. Оскільки і Сам Бог-Слово, Господь наш Іісус Христос говорить про Себе, що Він прийшов послужити (Мф. 20:28).

Слід згадати роздуми апостола Павла про дари. Джерелом дарів є лише Бог, але дари різні (пор. 1 Кор. 12:4). І немає нікого, хто б володів усіма дарами відразу. Кожен володіє «своїм» даром не для того, щоб просто володіти ним, але щоб служити наявним даром тому, хто не має цього дару: а той, у свою чергу, «повертає» тим, що надає служіння іншим даром. Відбувається своєрідний обмін дарами між людьми та ангелами: ангели бажають проникнути в таємниці Одкровення, що дані Церкви (пор. 1 Пет.1:12), а люди, у свою чергу, прагнуть за допомогою ангелів досягти рівного ангелам безпристрастя, бо «Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і втіхами не достойний приходити або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих небесних сил» (Літургія свт. Іоанна Златоуста).

Однак, можна запитати, якщо ж ангели все ж службові духи, а ми спадкоємці майбутнього Царства, то чому ми християни звертаємося з молитвою до ангельських сил? Чому сьогодні зібралися у храмі на свято, присвячене ангельським силам? Насамперед, брати і сестри, ми повинні пам’ятати слова апостольські «Хай ніхто не зваблює вас самовільною смиренномудрістю та служінням Ангелів» (Кол. 2:18). А також постанова Лаодикійського Собору (364 р. 35-те правило), яка, по суті, повторює застереження святого Апостола Павла. Сенс цих слів не в тому, щоб не звертатися з молитвою до ангелів, але в тому, щоб не бачити в ангелах творців світу і людини, яким треба віддавати божественні почесті, як це проповідували деякі єретики давнини. Ні, такого не буде! Ми сповідуємо віру в єдиного Бога Творця неба та землі. Творця людей та ангелів, і Йому одному поклоняємось і служимо. Але з молитвою ми можемо і маємо звертатися до ангелів як наставників наших у життєвому шляху. У Святому Письмі немає знайомого нам виразу «Ангел Хранитель», але є близький за змістом вираз «Ангел-наставник» (Іов. 33:23). Святий апостол Павло неодноразово говорить, щоб християни і шанували, і згадували, і вітали всіх своїх наставників. І якщо це стосується людей, які ще самі перебувають у дорозі, то тим більше ми можемо звертатися до досконалих наставників і шанувати їх. Так, у нас найвище призначення, а ангели — службові духи, але ми поки що малі і немічні, часто злі і заздрісні, а вони добрі, досконалі і люблять нас як вихователі та вчителі люблять дітей.

Тому, відкинувши всяку гордість і зарозумілість, звертатимемося до наставників наших безплотних, говорячи їм: ангели Божі, наставники та охоронці наші, цей складний і вузький шлях до Бога ми проходимо разом з вами! Мусимо пройти разом з вами. Не залиште нас грішних і недосконалих на цьому шляху, підтримайте, зміцніть, направте, щоб усім нам досягнувши Престолу Вседержителя оспівувати славослів’я Творцеві і Спасителеві єдиним хором: «і ми, Владико Людинолюбець, взиваємо і говоримо: Святий Ти і Пресвятий: Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий Ти і Пресвятий, і велична Слава Твоя». Амінь!

Проповедь архиепископа Белогородского Сильвестра в день праздника Собора Архистратига Михаила и прочих Небесных Сил бесплотных