Студентські проповіді

28.02.2018

Почати

28.02.2018 - 21:30

Кінець

28.02.2018 - 21:30

Категорії

Публікації

 

Проповідь

вихованця 3-А класу бакалавріата Семінарії

Ваврика Павла за Вечірньою молитвою 28 лютого 2018 року

на тему: «Роздуми про піст».

 

 

Во імя Отця і Сина і Святого Духа!

 

Дорогі во Христі! Ми перебуваємо з Вами у періоді Великого Посту. Цей час встановлений для того, щоб сприяти нашому духовному оновленню. Про це говорить свт. Миколай Сербський, кажучи: «Правильний піст – це в першу чергу омиття душі, а потім – дзеркала душі, тобто тіла». Тому, в першу чергу, в час посту ми повинні звернути увагу саме на очищення душі, щоб вона удостоїлась духовного оновлення.

 

Про піст, як про оновлення душі, говорить свт. Амвросій Медіоланський: «Ми повинні за час Чотиридесятниці удостоїтись прийняти духовний дощ для нашої сухої грішної душі». Варто усвідомити, що піст буде для нас оновленням душі тільки в тому разі, коли він не є витягнутим із загального контексту нашого духовного життя. В протилежному випадку піст стає сухою обрядовістю.

 

Якщо ми будемо без сердечного, внутрішнього бажання дотримуватись суто обрядової частину посту, в такому випадку ми не отримаємо від Господа жодної похвали і нагороди. Як відомо зі Священного Писання і диявол не їсть та не п’є, але відлучений від любові Божої.

 

Варто згадати, що обрядове служіння Старозавітньої Церкви не привело євреїв до пізнання Господа. Знаємо, що старозавітні євреї були, свого роду, подвижниками, оскільки 7 разів на день молилися, віддавали десятину із власних доходів, 2 рази на тиждень строго постили і цей перелік можна продовжувати, але не дивлячись на ці всі подвиги, вони були засуджені Христом, який сказав до них: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти» (Мф. 23, 27-28).

 

Господь скартав їх не через їхні подвиги, а через те, що у них була відсутня жива віра, любов і милосердя. Для старозавітних законників ціль посту полягала у виконанні зовнішнього обряду, а не в з’єднанні з живим Господом. Саме тому, старозавітні жертви перетворилися на безсердечний релігійний формалізм.

 

Доречно привести слова єгипетського пустельника авви Алонія, який говорить нам: «Якщо людина не запам’ятає в серці своєму, що крім неї самої і Бога немає нікого іншого в світі, доти не зможе знайти спокою в душі своїй». Саме тому, Господь і приходить у наш світ, щоб відкрити нам правдивий шлях спасіння через з’єднання з Ним і через знищення гріха Адама.

 

Часто можна помітити таку абсурдну ситуацію: в період посту ми не вживаємо забороненої їжі, більше молимось, але тільки-но закінчується період Великого посту, ми починаємо своє звичне гріховне життя, яке розпочинається із обжерливості. В такому випадку, наш піст є марним, про це згадує прп. Іоанн Кассіян Римлянин, кажучи: «Суворі пости робляться марними, коли за ними піде зайве вживання їжі, яке скоро доходить до пороку обжерливості».

 

Щоб не зробити наш піст марним, ми повинні задатись простим, але глибоким запитанням: Навіщо ми постимо і чому Церква встановила піст? Місія Святої Православної Церкви – привести людину до пізнання Бога та спасіння. І піст є одним із чудових засобів, які допомагають нам у цій дорозі до зустрічі з Христом. Тобто ціль посту полягає в наближенні нас до Спасителя.

 

Христос є ядром Церкви і повинен бути центром життя кожного християнина. Тому, Бог прагне, щоб ми прийшли до Нього, але прийшли – всеціло та віддались йому всім нашим серцем і життям. Тому, всякий формалізм у єднанні з Господом: чи то обрядовий, чи то інтелектуальний, не веде людину до єднання з Ним, бо Господь хоче від нас живої надії та віри.

 

Отож, сам Спаситель вчить нас дотримуватись правильного посту, щоб ми могли досягнути зустрічі з Ним: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мф. 6, 16-18).

 

Месія засуджує піст фарисеїв, бо вони постили лицемірно та з сумним обличчям. Це відбувалось тому, що за постом у старозавітніх євреїв не слідувало живої зустрічі з Богом, піст для фарисеїв і був самоціллю. Тому, Господь вчить нас не тільки постити таємно, тобто без марнославства і гордості перед людьми, але Спаситель закликає до посту в радості.

 

«Намасти свою голову й умий своє обличчя», тобто будь радісний коли постиш, бо наш піст є не для людей, а дорогою до живої зустрічі з Христом. Тому справжній християнин, ціль якого життя з Христом (Гал. 2, 20), не може бути сумним, знаючи, що скоро зустрінеться зі своїм Творцем!

 

Піст є святом прослави Бога. В цей час ми повинні навчитись стриманості, принести Богові плоди покаяння. Покаяння є невід’ємною складовою посту. Сам термін «покаяння» з грец. «μετάνοια» дослівно означає «переміну думки, розуму». Тобто в основі покаяння лежить переміна нашого грішного способу мислення, справ і життя загалом. Таким чином, в час посту ми повинні здійснити, також, хоча б маленьку, але переміну на краще, переміну до Євангельського способу життя і викорінити хоча б один закорінений у нас гріх, щоб в подальшому поступово і викорінити всі інші стріли лукавого, які ми часто носимо в собі.

 

Отож, ми всі покликані бути з Христом, тому нам потрібно захотіти Господа всім серцем і смиренно виконувати Його волю, бо сам Спаситель говорить, щоб ми «стукали і нам відчинять» (Мф. 7:7). А Господь, який бачить прагнення нашого серця, прийде до нас у вигляді «подуву тихого вітру» (3 Царств 19, 12), як прийшов до пророка Іллі і поселиться в нас. Тому піст є вказівником в дорозі до синергічного з’єднання з Богом. Піст служить також періодом, в якому ми повинні навчитись перебувати в молитві, через яку людина вчиться бути і жити в єдності з Живим Христом.

 

Тому не забуваймо, що саме Христос повинен бути метою та центром нашого посту і життя. А по закінченню Чотиридесятниці, нехай не закінчується наша «μετάνοια», наша переміна на краще, щоб ми вповні відчули на собі милосердя нашого Господа і Творця. Як говорить прп. Єфрем Сирин: «Цим святим постом людина прославляє Бога, і кожному, хто ревно дотримується посту, Він відкриває двері милосердя». Амінь.

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ