Єпископ Сильвестр (Стойчев). Проповідь в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці, про покликання

ПРОПОВІДЬ

ректора Київської духовної академії і семінарії

єпископа Білогородського СИЛЬВЕСТРА

у Неділю 16-ту після П’ятидесятниці

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Геннісаретського, і побачив Він два човни, що стояли на озері; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті. Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відпливти трохи від берега і, сівши, повчав народ з човна. Коли ж перестав учити, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть. Зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. І дали знак товаришам з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. Побачивши це, Симон Петро припав до колін Іісуса і сказав: Господи! вийди від мене, бо я чоловік грішний. Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, який зловили; також і Якова та Іоанна, синів Зеведеєвих, які були товаришами Симона. І сказав Іісус Симонові: не бійся; віднині будеш ловцем людей. І витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

Євангеліє від Луки 5:1-11

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Прочитаний євангельський уривок розповідає, як ви чули, про проповідь Господа Іісуса Христа великій кількості людей. І берег, де Він був, так щільно був зайнятий людьми, охочими послухати проповідь, що Господь повинен був увійти в один із човнів і вже звідти продовжувати повчати народ. Серед рибалок, які працювали на цих човнах, були й Його учні: Симон, а також Іоанн, і Яков, сини Зеведеєві.

Очевидно, що Петро та інші, які були з ним, вже знали Христа, були Його слухачами і навіть причисляли себе до Його послідовників, проте не супроводжували Його постійно. Таким чином, між знайомством з Христом і обранням в числі дванадцяти апостолів проходить певний час. І ось ця подія відбувається саме в цей проміжок часу.

Ймовірно, Христос під час проповіді помітив, що рибальські човни порожні — в них немає улову. І тоді він каже рибалкам закинути сіті ще раз. Петро ж відповідає Господу: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть» (Лк. 5:5). Праця рибалок дуже часто є непередбачуваною. Іноді улов буває великим, а іноді, очікування не виправдовуються, і взагалі нічого не вдається упіймати. І Петро підтверджує, що вони працювали всю ніч і нічого не впіймали.

Отже, брати і сестри, про що ж цей євангельська уривок? Невже просто про те, як багато риби було спіймано? Зрозуміло, що євангелісти, які зберегли для нас цю історію, бачать в ній більше, ніж просто розповідь про риболовлю.

Звернемо увагу на реакцію Петра, коли він побачив безліч спійманої риби: «Симон Петро припав до колін Іісуса і сказав: Господи! вийди від мене, бо я чоловік грішний» (Лк. 5:8). Невже це реакція на великий улов риби? Швидше, зрозумілим було б захоплення, радість від того, що вдалося зловити так багато риби. Але Петро реагує інакше. Він падає на коліна і просить Христа вийти з човна. Петро вважав себе негідним бути в одному місці з Іісусом. Апостол Лука також уточнює «жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, який зловили» (Лк. 5:9). Цей страх пояснюється тим, що Петро все правильно усвідомив — великий улов риби має глибоке символічне значення. Перш за все, це вказівка на силу Божого благословення. Людина може працювати і результату не буде, а з Божим благословенням можливо все. Петро як би передчуває, що ця подія — не кінець, що Господь зробить ще щось. І дійсно, Господь закликає Петра слідувати за Ним: «віднині будеш ловцем людей» (Лк. 5:10). Таким чином, нинішнє євангельське читання не просто про лов риби, воно про покликання і умовах покликання.

Святе Письмо Старого Завіту передає чимало історій про покликання до пророчого служіння, яке відбувається через чудеса і видіння. Найяскравіший приклад — покликання пророка Мойсея. І, звичайно ж, у всіх нас є схильність і бажання отримати одкровення Боже, відчути Його відвідування через якісь явні чудеса і за допомогою яскравих та вражаючих образів. Але покликання Петра, як і інших апостолів, відбувається не в шумі і яскравості, а в середовищі їхнього звичайного життя та праці. Бог відкривається апостолам і всім віруючим в Нього в повсякденності. Нерідко, як зараз ми чули, безпосередньо під час роботи.

Як часто, брати і сестри, всілякі так звані мудреці і наставники якихось нібито таємних і особливих знань або духовних практик, розповідають про всілякі посвячення і осяяння в далекій Індії або недоступному Тибеті, таємничому Єгипті або високих Гімалаях. Але Церква вчить, що не ми піднімаємося до Бога — це Бог сходить до нас. І якщо безліч інших духовних практик побудовані на розвитку своїх сил, своїх здібностей, своїх можливостей — вище, швидше, сильніше — то християнська традиція завжди наполягає: Бог спускається, сходить до нас, закликає, бере нас за руку і веде за Собою. Блаженний Феофілакт Болгарський каже: «Бог кожного закликає через властивий і близький йому засіб, наприклад: рибалок — за допомогою риб». Апостоли просто ловили рибу, робили свою щоденну роботу. Хто знає, про що були їхні думки під час риболовлі; можливо, в цей час вони молилися, а можливо просто теж слухали проповідь Спасителя, Який стояв в їхньому човні. І саме в цей раз вони нічого не зловили. Так би мовити, зазнали невдачі на робочому місці. І тим не менше, в цій ситуації вони все ж отримують незрівнянно більше очікуваного. Не тільки величезний улов, але й заклик слідувати за Господом.

Дуже важливі слова вимовляє перед Христом апостол Петро, бачачи що відбулося: «я чоловік грішний». Але, як же часто, дорогі брати і сестри, більшість людей не просто не люблять подібних виразів — вони їх ненавидять! «З чого це раптом я грішний?», «Не грішніше за інших». Як часто священнослужителі чують під час сповіді: «Нічим особливим не згрішив». Зізнатися самому собі в своїх похибках, усвідомити свою гріховність — дуже непросто. Однак, під час відвідування нас Богом саме таке відчуття, подібне Петровому, має охопити нас. Це може бути де завгодно і коли завгодно: в храмі за богослужінням, в тиші домашньої молитви, в човні під час лову риби, в офісі під час роботи. Бог у будь-яку годину і в будь-яких умовах може торкнутися серця людини. І як важливо розпізнати і прийняти «часу відвідання твого» (Лк. 19:44). Відчуття гріховності — природний стан після зустрічі з Богом. Навіть найсвятіша людина відчує себе грішною. Коли Господь з’явився старозавітному патріарху Аврааму, то останній говорить такі слова: «Я прах і земля» (Бут. 18:27). Кожен, кого відвідає Господь, скаже про себе, що він грішник. І почує, як Господь йому відповість: «Слідуй за мною». Тільки тоді можна йти за Господом і бути Його учнем, коли ми хочемо позбутися гріха і бути в Його присутності.

Петро не тільки говорить, що він грішний, але і просить Іісуса «Господи! вийди від мене». Нам можуть здатися дивними такі слова. Створюється враження, що Петро наче як виганяє Христа. Насправді ж, Петро виявляє перед Христом найбільше шанування і благоговіння. Петра в цей момент охоплює те духовне почуття, що має назву страх Господній. Прп. Максим Сповідник, пояснюючи, який це страх, говорить про нього як про побожний сором або трепет, який відчуває віруюча людина. Саме про такий страх Святе Письмо говорить: «початок мудрості — страх Господній» (Притчі 1.7). Звичайно ж, слова Петра, звернені до Христа, показують насправді глибоке бажання апостола бути з Христом, але при цьому, й не менш сильне усвідомлення своєї негідності і гріховності, яке вселяє в нього трепет перед знаходженням так близько з Воплоченим Богом.

Дорогі брати і сестри! Бог спочатку випробовує наш послух в дрібницях, так би мовити, в маленькому масштабі. І коли ми покажемо себе, проявимо себе в малому, тоді дає нам більше: бо хто вірить в малому, сказано в Писанні, той буде вірним і в великому (пор. Мф. 25:23). Коли Христос велить закинути сіті, апостол Петро як би висловлює сумнів, що веління Христа дасть результат. Але тут же Петро показує послух і довіру Господу, і закидає сіті. І витягує невід з величезною кількістю риби. Проявивши віру і послух Христові, апостол Петро закликається до незрівнянно більшого — бути ловцем людей. В світлі поклику Господом Петра та інших до слідування за Собою як учнів, великий рибний улов набуває інше, символічне значення і вказує на велику паству, яка звернеться до Христа через апостольську проповідь в усьому світі. Не випадково саме образ риби вже в самий ранній період церковної історії використовується як один із символів християнства. А зображення човна в християнському мистецтві розуміється як символ Церкви — ковчега Божого, місця спасіння.

Брати і сестри! Звертає на себе увагу ще одна важлива деталь даного євангельського читання, в якій ми можемо отримати повчання. Господь Своїм благословенням дає великий улов апостолам, і, здавалося б, по-нашому, людському розумінню, апостоли повинні були б прикувати свою увагу саме до риби. Але в даній євангельській історії, ми бачимо зовсім інше — після отримання великого улову, апостоли втрачають до нього інтерес. І, як уточнює євангеліст, відразу ж після того, як човни припливли до берега, рибалки-учні «залишили все і пішли за Ним». Так і в житті кожного з нас, Господь може дарувати нам багаті і рясні блага, які часто для нас є дуже бажаними, але і тут же закликати нас до чогось великого і вищого. І це стає для нас випробуванням, яке Господь пропонує нам: ось, людино, даю тобі в достатку те, чого ти хотів. Бери і володій. Але можеш залишити все це і слідувати за Мною.

Єпископ Касіан (Безобразов), тлумачачи сьогоднішню євангельську розповідь, пише, що перед апостолами, по суті, поставлено вибір: «або йти від Іісуса, залишитися зі світом, або кинути світ і піти за Іісусом». Але Христос закликає святих апостолів і всіх нас слідувати за Ним для того, щоб дати нам ще більше, ніж те, що мали — спасіння нашої душі. Адже «Яка користь людині, якщо здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Мк. 8:36). Тому, хоча апостолам було показано, що благословення Боже подає і матеріальні блага, однак тут же Господь показує і закликає їх стати на інший шлях — шлях цілковитого послуху і служіння Богові. Нехай же і всім нам, тим, хто чув сьогоднішнє євангельське читання, Спаситель подасть мудрість і сили вибирати правильний шлях, який приведе нас до життя вічного, в місце «явлення слави великого Бога і Спаса нашого Іісуса Христа» (Тит. 2: 13), Якому слава на віки вічні. Амінь!