«Своїм урочистим входом в Єрусалим Христос відкриває те, що Він і є правдивий Цар і Володар світу, Він — той Месія, Якого чекали тисячоліттями» (+ВІДЕО)

ПРОПОВІДЬ

ректора Київської духовної академії і семінарії

єпископа Білогородського СИЛЬВЕСТРА

у свято Входу Господнього до Єрусалиму

1 За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. 2 Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. 3 Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира. 4 Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: 5 а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? 6 Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. 7 Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого. 8 Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. 9 Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих. 10 Первосвященники ж змовились убити і Лазаря, 11 бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса. 12 Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим, 13 взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! 14 Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано: 15 не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9). 16 Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. 17 Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. 18 Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.

Євангеліє від Іоанна 12:1-18

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Ми, дорогі брати і сестри, щойно почули євангельський уривок, який розповідає про Вхід Господа Іісуса Христа до Єрусалиму. Ця урочиста подія тісно пов’язана з іншою подією, що сталася напередодні, — з воскресінням праведного Лазаря. Саме воскресіння Лазаря викликало серед юдеїв таке здивування, що народ тріумфував і прославляв Іісуса Христа, Який входить у Святий град. Адже чудо, яке звершив Христос, ніхто й ніколи раніше не робив, бо це під силу лише одному Богові.

Зі Святого Письма відомо, що Іісус Христос був другом сім’ї Лазаря, його сестер Марфи та Марії. І після чудесного воскресіння їхнього брата Марфа та Марія всім серцем сприйняли Христа як Спасителя, як Месію. Саме цим можна пояснити факт помазання Марією ніг Христа миром, про що йдеться у сьогоднішньому Євангелії. Насправді, це звичай країни, де спекотно і де тоді люди переважно ходили пішки, отже, стомлюючись і прийшовши у приміщення, насамперед омивали ноги. Гостинні господарі також пропонували гостю вмити ноги, щоб людина могла освіжитися. Особливо шанованим гостям пропонувалося не просто омити ноги, а й помазати їх олією. Тому і Христу, як особливо дорогому і почесному гостю, ноги помазали миром, тобто запашною олією. Але, як видно з Писання, один із учнів обурився цьому. Апостолом, який висловив своє обурення, був Іуда Іскаріотський.

Однак Спаситель схвалює дії Марії і каже, що вона приготувала Його до поховання. Христос показує: те, що всім здавалося знаком поваги до особливого гостя, насправді було Його приготуванням до смерті, тому що тіла померлих після смерті теж умащували світом (пор. Мк. 16:1). Іуда запропонував нібито добре застосування тому мирові, яке було вилито на ноги Христу: його можна було продати, а виручені гроші роздати бідним. Але при цьому в його серці зовсім не було любові до бідних, а говорив він із заздрощів і лише для того, щоб дорікнути Свого Божественного Вчителя та Його благочестивих друзів. У серці Іуди вже ховалася неприязнь і ненависть до Христа, і все, що люди робили доброго для Христа, сприймалося Іудою негативно.

Наступного дня після цього відбувся урочистий Вхід Господа до Єрусалиму. Саме цю подію ми сьогодні згадуємо. Цього дня Христа, Який прийде на смерть заради спасіння людини, народ зустрічав як ніколи раніше: з пальмовими гілками, вигуками і постилав перед Ним свій одяг. Ця дія Христова має глибоке богословське значення. Сам вхід Господній до Єрусалиму був пророкований старозавітним пророком Захарією, який казав: «ось твій цар гряде до тебе, праведний і рятуючий, лагідний, що сидить на ослиці і на молодому ослі» (Зах. 9:9). За звичаєм того часу юдеї на релігійні свята входили до Святого Міста пішки. Однак у Старому Завіті в Книгах Царств зустрічаються розповіді про те, що в деякі моменти саме царі Ізраїлеві в’їжджали до Єрусалиму — і перед ними тріумфуючий народ стелив одяг.

Щоб зрозуміти суть того, що відбувається, слід звернути увагу на один дуже суттєвий аспект. Христос раніше ніде і ніколи не приймав слави від людей. Він завжди намагався піти від неї, втекти. Коли Христос творив ті чи інші чудеса, що Він наказував? Він забороняв усім говорити про Себе та про створені Ним чудеса. Чому Він так чинив, чому ховався? Тому що образ Його служіння був пов’язаний із смиренням та лагідністю. Як говорив Сам Христос: «Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою на викуп багатьох» (Мф. 20:28). Саме тому все земне життя Господа Іісуса Христа було ухиленням від слави. Він не шукав слави, шанування чи звеличення. Це все було неприємне для духу Його служіння.

Чому Христос наприкінці Свого земного служіння вирішує увійти до Єрусалиму зі славою, адже ця подія, як здається, йде врозріз із усім попереднім життям Христа? Господь тим самим показує, що саме Він — довгоочікуваний Месія, Спаситель світу. Своїм урочистим входом в Єрусалим Христос відкриває те, що Він і є правдивий Цар і Володар світу, Він — той Месія, Якого чекали тисячоліттями.

У православному богослов’ї є вчення про потрійне служіння Христа, тобто Господь наш Іісус Христос виявив Себе у трьох основних священних служіннях: як цар, як пророк і як первосвященик. І вхід Господній до Єрусалиму — це відкрита вказівка на Царське служіння! У той же час Христос розумів, що тріумфування і вигук юдеїв: «Осанна, сину Давидову!» незабаром зміниться на крики: «Розіпни Його!» І в цьому також, і навіть більшою мірою, відкривається кенозис, тобто самоприниження Христа.

Незабаром читатимуться Страсні Євангелія, де дуже яскраво зображено як римські солдати глузували з Христа і знущально іронічно ставали перед Ним на коліна і казали: «Радуйся, Царю Юдейський» (Ін. 19:3). Це глузування солдатів можна зрозуміти тільки в контексті Входу Господнього до Єрусалиму, адже воїни знали, що ще п’ять днів тому Христа зустрічали з радістю. Тим самим солдати ніби говорили Христу: «Ось бачиш, чим закінчилося Твоє славне входження до міста!» Не можна сповна зрозуміти Страсну П’ятницю без Входу Господнього в Єрусалим, не можна зрозуміти того крайнього приниження, яке приймає Христос, без цієї радості в день Входу Господнього в Єрусалим.

Христос входить до Єрусалиму за 6 днів до юдейського Великодня. Згідно із звичаєм того часу, саме в цей час вибиралось ягня, якого мали заколоти і з’їсти у це Свято. Святі отці, наприклад, свт. Амвросій Медіоланський бачить символічну вказівку на прийдешню жертву Христа у тому, що Христос входить до Єрусалиму саме в той день, коли вибирають жертовне ягня, бо Христос, як сказано у Писанні, є Агнець, закланий від створення світу (Откр. 13:8).

Господь наш Іісус Христос — Бог «любові і миру» (2 Кор. 13:11), і тому хоч і показано Його величне царське служіння, проте в’їжджає Він не на бойових конях, а на віслюку, що показує Його як Царя лагідного. І сьогодні нам, які стоїмо на згадку про цю подію з гілками в руках, є нагадуванням про шлях Христовий. Навіть у славі Він лагідний. Так і ми, брати і сестри, дивлячись на Царя нашого Іісуса Христа, наслідуватимемо Йому, розуміючи, що не славним і могутнім обіцяно Царство Небесне. Богові завгодно зробити спадкоємцями Царства Небесного не владних і сильних, але добрих і лагідних. «Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю», — каже Писання (Мф. 5:5), землю оновлену, землю, очищену від гріха та страждань, землю, яку Писання називає новою землею (Откр. 21:1).

Дорогі брати і сестри! Сьогоднішнє свято радісне. Але давайте ще раз згадаємо: Вхід Господа до Єрусалиму — це входження на страждання! Нехай сьогодні в наших устах тріумфальні слова, але наші думки нехай пам’ятають слова Христові: «Візьми хрест свій і йди за Мною» (Мф. 16:24). Наслідування з Христом і за Христом не з гілками, а з хрестом! Хто думає, що просто за Христом можна пройти в Царство Небесне, вигукуючи «осанна» і несучи гілки, той дуже помиляється — того спіткає страшна доля, подібна до Іуди і розпинателів Христа, які спокусилися про Нього. Увійти в Пасхальну радість Христа можна тільки пройшовши з ним Голгофу! Амінь.

«Своим торжественным входом в Иерусалим Христос открывает то, что Он и есть истинный Царь и Властитель мира, Он тот Мессия, Которого ожидали тысячелетиями» (+ВИДЕО)