Проповідь єпископа Сильвестра (Стойчева) у Неділю 5-ту після П'ятидесятниці про одержимість

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Одержимість — всім нам добре знайоме слово. Ми часто вживаємо його для характеристики надмірного захоплення. І в цьому сенсі практично всі люди знаходяться в тій чи іншій мірі одержимості. Однак Святе Письмо свідчить, що людина може бути одержимою не тільки в сенсі пристрасного захоплення чимось або кимось, але й сама може знаходитись під владою чи у полоні іншої істоти — диявола. І такий стан, така одержимість називається біснуванням. У такому стані людина не володіє собою, не підкоряється собі, своїм бажанням і почуттям. Святитель Інокентій Херсонський каже, що в біснуватої людини все знаходиться в розладнаному стані: тіло, розум, воля, почуття. Усі вони хаотично спрямовані в різні боки. І біснуватий одночасно стає божевільним, адже його розум немов відділений від душі і тіла, і вся людина підпорядкована силі бісів. Таким чином, біснувата людина стає асоціальною, тобто не може в повній мірі належати до людської спільноти.

У Новому Завіті неодноразово згадуються біснуваті, які отримали зцілення від Господа Іісуса Христа. Це дуже важливе явище, адже в старозавітній традиції вважалося, що зцілити біснуватого практично неможливо і Старий Завіт не описує жодного випадку зцілення біснуватих. І те, що Христос «духам нечистим наказує владно і вони слухають Його» (Мк. 1:27) викликало в усіх великий подив і свідчило про Божественне достоїнство Господа.

Сьогоднішнє Євангельське читання розповідає про зцілення двох осіб, якими володарювали біси, і ці люди були дуже люті. Їх лютість виявлялася в тому, що вони нападали на людей, які проходили повз місця їхнього проживання: «Ніхто не міг пройти тією дорогою» (Мф. 8:28) — говорить Святе Письмо. І коли Господь підійшов до цього місця, біснуваті вийшли з так званих могил. Юдейська традиція поховання передбачала, щоб тіло спочилої людини покладали в штучно вирубану або природну печеру або грот. Тобто під гробом в даному випадку мається на увазі печера, яку використовували як могилу. Ось в цій печері, там, де знаходилися останки померлих, і жили ці два біснуватих.

Як тільки біснуваті побачили Господа, вони кликали: «що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий?» (Мф. 8:29). Святитель Іоанн Златоуст вбачає в цих словах зухвалість бісів. Нечисті духи як би говорять Господу: що Ти тут забув? Ці дві людини, які під нашою владою, — наша територія, наше майно. Це страшні слова, що показують не тільки нахабство бісів, але й їхню впевненість у владі, в праві на володіння цими двома нещасними людьми. Тільки подумаймо, яку владу мали нечисті духи над людьми до приходу в світ Спасителя? Звідки, запитаємо ми, у злих духів була така влада над родом людським?

Наші прабатьки Адам і Єва, порушивши заповідь, не просто згрішили, а потрапили в тенети диявола, «який упіймав їх до волі своєї» (2 Тим. 2:26). І це панування диявола простягається на всіх нащадків перших людей, не через те, що ми нібито несемо провину за гріх Адама, але тому що всі люди, як каже свт. Кирил Олександрійський «розділяють з ним його природу, що потрапила під закон гріха». Тобто всі нащадки Адама і Єви народжуються вже з пошкодженою природою. Тієї природою, яка перебуває в полоні закону гріховного (Рим.7: 23). Немає людини, яка б не згрішила, бо «всі під гріхом… нема праведного ні одного» (Рим. 3.9-10). І кожен «хто чинить гріх, той від диявола» (1 Ін. 3: 8) і як той, хто згрішив позбавляється благодаті: «тому що всі согрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23).

Таким чином кожна людина, кожен нащадок Адама і Єви має в собі цю заразу — гріховну зіпсованість. І диявол, захопивши в тенети гріха прабатьків, зробив їх своїми рабами («Бо хто ким переможений, той тому й раб» (2 Пет. 2:19), претендує на всіх нащадків прабатьків, так як вони народжуються в духовній неволі — рабами гріха і смерті: «природа людська майже повністю віддалася йому, і всі служать йому добровільно і свідомо», — говорить святитель Іоанн Златоуст. І тільки Син Божий Спаситель наш Господь Іісус Христос на Хресті Своєю смертю позбавив силу того, хто має державу смерті, тобто диявола (Євр. 2:14). І всім віруючим в Нього як Бога, Месію і Спасителя Господь дає звільнення від рабства дияволу і дарує «право стати дітьми Божими» (Ін. 1:12). Саме тому зухвалі біси, знаючи свою владу над нащадками Адама, якби заявляють своє право на володіння цими двома людьми.

Нечисті духи не просто говорять Господу «що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий?», але продовжують «прийшов Ти сюди передчасно мучити нас?» (Мф. 8:29). Це вказує, що біси не виносять присутність Святого. Присутність Бога для них вже само по собі є нестерпною мукою. Саме тому біси готові покинути одержимих людей і піти хоч куди — навіть в стадо свиней.

Чому ж біси питають у Христа дозвіл увійти в свиней, і не просили дозволу Божого, щоб увійти в цих двох біснуватих? Ми не знаємо чому саме хтось стає біснуватим, а над кимось біси володарюють просто через захоплення пристрасними помислами і через підштовхування до поганих вчинків. Але можемо припустити, що ці дві людини колись в чомусь сильно згрішили і тим самим відчинили себе для влади демонів, і біси з радістю увійшли в них. Звернемо увагу на те, що біси просяться в стадо свиней: «пошли нас у стадо свиней» (Мф. 8:31). Чому б не просто їм вийти з біснуватих? Тому що демони хочуть володіти хоча б якимось творінням Божим, нехай навіть безсловесними і нечистими свинями.

Слід зупинитися на найменуванні свиней нечистими тваринами відповідно до старозавітного закону. Святитель Фотій Великий пояснює, що найменування деяких тварин нечистими не належать до природи створеного, тому що Бог створив все «вельми добре» (Бут. 1:31), але у відношенні до людського вживання. Таким чином, чисте і нечисте не характеризує природу створеного, але відноситься до сфери людського використання. Таким чином, ці найменування чисті і нечисті істоти отримали визначення виходячи з деяких обставин і традицій євреїв як певний обмежувальний захід.

Святі отці в цьому входженні бісів в свиней бачать глибоку символічну вказівку. Біси — це занепалі ангели, які колись були жителями небес, бачили славу Божу, але відвернувшись від Бога, тепер гідні жити в стаді свиней. Після дозволу увійти бісам в свиней, стадо свиней кидається з крутого берега у воду. Але як зреагували пастухи і жителі цих міст, чиїм заняттям було вирощування свиней? Вони не просять Господа прийти в їхні міста і зробити там чудеса, та зцілити багатьох? Вони не прославляють Бога за таку милість? Вони не радіють звільненню від диявольських уз двох своїх співгромадян? Ні! Вони просять Христа піти (Мф. 8:34). Просять Його піти, тому що найважливішим і найдорожчим для них було стадо свиней. І вони бояться, що Христос, може створити в їхніх містах інші чудеса і при цьому постраждають інші їхні стада свиней.

Хіба ці жителі міст і пастухи свинячих стад не божевільні? Хіба далеко пішли вони в своєму стані від тих двох нещасних біснуватих, яких зцілив Господь? У своїй божевільній жадібності вони просять вийти з їхньої території, Того, Кому належить вся земля, весь світ. Що вони скажуть у судний день Господа? Чому не увірували в Нього? Чому не впустили Його в своє місто, до своїх домівок, в своє життя? Тому що злякалися за своє майно? Злякалися за звичний спосіб життя? Але спосіб їхнього життя, наголошує блаженний Феофілакт Болгарський, подібний до свинячого і там, каже святий отець «де свиняче життя, там не Христос перебуває, а демони».

Дорогі брати і сестри, ця Євангельська розповідь знайшла своє відображення в Таїнстві Хрещення. В одній із молитов говориться: «Пізнай свою суєтну силу, яка навіть над свинями не має влади: згадай Того, Хто звелів тобі за твоїм проханням увійти в стадо свиней». Сенс молитви в тому, що демони не мають ніякої влади, вони навіть дозвіл увійти в стадо свиней запитують у Христа. Тим більше біси не матимуть ніякої влади над тим, хто приймає Хрещення і отримує благодать Божу. Але кожен із нас повинен усвідомлювати, що навіть отримавши через Іісуса Христа позбавлення від влади диявола і гріха, ніколи не повинен розслаблятися, тому що духовна війна постійно триває. Падші духи ненавидять віруючих і бажають їх знищити. Апостол Павло говорить «наша боротьба не проти крові і плоті … але проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Єф. 6:12).

Тож будемо прагнути зберігати і виконувати те спасительне вчення, яке дав нам Господь. Побудуємо своє життя на виконанні Його заповідей, в Ньому знайдемо щоденне зміцнення і захист. До Нього звернемося зі словами молитви, яку Він Сам нам дарував: «Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого». Перебуваймо в постійному духовному зростанні і пізнанні Господа нашого Іісуса Христа, Якому слава, честь і поклоніння во віки віків. Амінь!

Прес-служба КДА