Чи святкувати Різдво з усією Європою?

22.12.2021

Почати

22.12.2021 - 23:30

Кінець

22.12.2021 - 23:30

Категорії

Новини , Публікації

В останні кілька років напередодні різдвяних і новорічних свят, починається дискусія щодо дати святкування Різдва Христового. Сама дискусія вкотре показує заангажованість та непідготовленість багатьох учасників суперечок. Здавалося б, логічно, що календарне питання має вирішуватись шляхом вивчення календарної проблеми, проте звучать аргументи найрізноманітнішого характеру: ідеологічні, культурологічні, політичні та навіть економічні. Загалом все, що, власне, не має жодного відношення до самого Різдва.

 

Важливо усвідомлювати, що дата свята Різдва — лиш окремий випадок більш широкої теми — календаря. Як відомо, у XVI столітті західні церковні вчені вирішили реформувати юліанський календар, яким на той час користувався весь християнський світ. У 1582 році за понтифікату папи Григорія XIII відбулася календарна реформа. Ця реформа первинно стосувалася лише громадянського календаря, проте її наслідком одразу стало питання про обчислення святкування Великодня, оскільки в рамках григоріанського календаря стало неможливим застосування традиційної пасхалії у тому ж обсязі, що в юліанському. Отже, реформа календаря породила «проблему пасхалії». Для православного світу головним було не питання реформи календаря як такого, а питання обчислення дати святкування Пасхи з урахуванням календарних нововведень.

 

Вказівка на календарні умови святкування Пасхи міститься вже у сьомому Апостольському правилі і потім неодноразово повторюється в інших канонічних текстах. У цих правилах є важлива вказівка: Пасха не повинна святкуватися раніше за весняне рівнодення. Що мається на увазі? Авторитетний каноніст XII століття Феодор Вальсамон дає таке пояснення: «Ми святкуємо Пасху… після того, як буває весняне рівнодення, і після 14-го дня першого місяця або першого місяця березня місяця цього саме тижня, тому що тоді були і страждання, і Воскресіння Христа». Найважливіше тут — вказівка на весняне рівнодення. За григоріанським календарем дотримання цих умов святкування християнського Пасхи є неможливим. Дотримання цих канонічних правил (тобто одночасно і дотримання юліанського календаря) дозволяє дотримуватися умов для знаходження відрізка часу, що узгоджується з усім євангельським оповіданням про смерть і Воскресіння Христа.

 

Можна довго говорити про історію календарної дискусії у Помісних Православних Церквах, але зупинимося на ХХ столітті. Для православних було очевидно, що прийняти григоріанський календар повністю неможливо саме через зазначені вище «великодні» аргументи. Тим не менш, у XX столітті була спроба реформування з урахуванням григоріанського календаря та православної пасхалії. Сербський астроном Мілутін Міланкович запропонував такі зміни: приймається григоріанський календар і всі свята відзначаються за ним, і лише Великдень — за юліанським. Такий календар отримав назву новоюліанський.

 

В 1923 році Константинопольський патріарх Мелетій IV (Метаксакіс) скликав нараду (на ній були присутні представники далеко не всіх Православних Церков), на якій було вирішено впровадити новоюліанський календар. Багато Помісних Православних Церков прийняли цей календар і живуть за ним і зараз. Проте не слід забувати, що навіть таке компромісне рішення викликало нові розділення в Помісних Церквах. Таким чином, побоювання деяких ієрархів з приводу того, що календарна реформа може спокусити певні церковні кола, виявилися не безпідставними. Питання про календар не вирішено повною мірою і зараз. Нещодавнє рішення Синоду Польської Православної Церкви, яка використовувала новоюліанський календар, про перехід на юліанський календар — зайве підтвердження цьому, як і тому, що юліанський календар рано відправляти на задвірки історії.

 

Юліанський календар — це частина церковної літургійної традиції. Як і будь-яка традиційна річ, юліанський календар може, а часто і є об’єктом критики. Проте, саме ці традиційні речі є складовою культурно-релігійної самоідентифікації.

 

Повернемося до українських реалій. Суперечки про святкування Різдва вкотре розділили українське суспільство. І вкотре показали, що, на жаль, ми часто мислимо у категоріях штампів та кліше. В цілому, люди не усвідомлюють, що саме по собі питання про дату святкування Різдва не є ізольованим окремим питанням, що воно може і має бути розглянуте лише в контексті загального питання календарної реформи. Отже, якщо перенести дату святкування Різдва, то потрібно перенести дати всіх інших (крім Пасхи) православних свят. Чи розуміють ті, хто бажають святкувати Різдво «з усією Європою», що їм доведеться зрештою відмовитися від звичної дати цілої низки не просто релігійних свят, а таких, що стали частиною культурної ідентифікації українців? Наприклад, свято Покрови Пресвятої Богородиці.

 

Прихильники зміни дати Різдва практично ніколи не наводять календарних доказів. Натомість звучать різні аргументи, на кшталт: чому нам не святкувати Різдво як у світі? Чому не відзначати Різдво разом із Європою? Дискусії про дату Різдва вкотре показали, що українське суспільство загалом не готове поважати інші погляди, думки та бажання іншої людини.

 

Рівняння на європейський формат святкування Різдва, де традиційне Різдво — Christmas — давно вже спрямоване на розваги, що перетворює Різдво «в сезонну інтер’єрну прикрасу» (Вираз Умберто Еко) — не найкращий ідеал для більшості релігійної України.

 

Підсумовуючи, хотілося б відзначити, що в дискусіях про дату Різдва (втім, як і у всіх інших) потрібно, перш за все, визначити правильні і не тупикові напрямки дискусії. Слід зрозуміти, до чого, власне, вона, дискусія, має привести. І надзвичайно важливо пам’ятати усім учасникам подібних дискусій, що не треба поспішати з відмовою від своїх традицій на догоду модним трендам.

 

Стаття російською мовою

 

Прес-служба КДА

 

4306

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ