В Академії пройшло відкриття пленарного засідання ХІI Міжнародної науково-практичної конференції

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, 27 жовтня 2020 року в Актовій залі Свято-Успенської Києво-Печерської  Лаври (корп. №45) відбулось відкриття ХІI Міжнародної науково-практичної конференції «Духовна та світська освіта: історія взаємин – сучасність – перспективи».

Участь у форумі взяли 76 доповідачів, серед яких представники духовних навчальних закладів Української Православної Церкви, представники світських вищих навчальних закладів з України та з-за кордону, викладачі і студенти Київських духовних шкіл.

Захід проходив з урахуванням усіх карантинних вимог.

Після молитви «Царю Небесний», пленарне засідання конференції відкрив ректор Київської духовної академії і семінарії єпископ Білогородський Сильвестр. Владика ректор привітав присутніх з початком роботи конференції та оголосив регламент роботи. Преосвященніший владика зауважив, що цьогоріч науковий форум присвячено 30-річчю дарування Грамоти Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ, якою визначено бути Українській Православній Церкві незалежною і самостійною у своєму управлінні.

До президії увійшли: керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, ректор Київських духовних шкіл єпископ Білогородський Сильвестр, перший проректор протоієрей Сергій Ющик, проректор з науково-богословської роботи Бурега Володимир Вікторович та проректор з виховної роботи єпископ Згурівський Амвросій.

Пряма трансляція пленарного засідання проходила на офіційній сторінці КДА у мережі Facebook.

Після вступного слова, митрополит Антоній виголосив вітальне слово Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія до організаторів та учасників форуму.

У своєму слові Його Блаженство, зокрема, зауважив: «Якщо окинути оком три десятиліття, які минули від 1990 року, можна сказати, що Українська Православна Церква пройшла непростий історичний шлях. Ці 30 років були позначені і певними здобутками, і прикрими втратами. Це був час масштабного духовного відродження. Було відновлено тисячі храмів та сотні монастирів, були з нуля створені навчальні заклади та численні благодійні та просвітницькі організації. Церква змогла опанувати абсолютно нові для неї сфери діяльності: з’явилися численні програми на телебаченні та радіо, реалізовані сотні проектів в мережі Інтернет, активно ведеться церковна місія за допомогою сучасних соціальних мереж».

Також Блаженніший Владика відзначив: «Від нашої стійкості у вірі, від нашої вірності Церкві, вірності її вченню та канонічному переданню, залежить майбутнє Православ’я в Україні. Незважаючи на всі негаразди, ми маємо свідчити і своїм словом, і своїм життям про Христа, про любов та прощення, про святість та моральну чистоту, ми маємо нести слово Боже нашому народу. Ми маємо підносити щиру молитву Богу за нашу Церкву та за нашу країну».

Звертаючись до учнів Духовної школи, Предстоятель Української Православної Церкви сказав: «Вже завтра ви станете пастирями Церкви, і саме від вас буде залежати майбутнє нашої Церкви. Усі ми маємо пам’ятати, що нашим життям є Христос. Усе інше є другорядним. Пастир Церкви – це той, хто віддав своє життя Христу і готовий йти за Христом на Голгофу. Пастирське служіння – це самопожертва. Пастир добрий життя своє покладає за овець (Ін. 10, 11). Ми завжди маємо бути готові до жертовного служіння».

Наостанок Блаженніший Митрополит Онуфрій закликав на усіх Боже благословення.

Далі присутні заслухали доповідь керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського і Броварського Антонія на тему: «Історичний шлях Української Православної Церкви в незалежній Україні: до 30-річчя Благословенної грамоти Святішого Патріарха Алексія ІІ».

Окресливши історичні події, що передували моменту дарування Патріаршої Грамоти, а також характеризуючи її значення для Української Православної Церкви, владика підкреслив: «Патріарша Грамота 1990 року заклала підвалини церковного життя в Україні на якісно новому рівні. Вона давала унікальну можливість для розвитку принципу соборності в управлінні Української Православної Церкви».

Також Його Високопреосвященство наголосив: «… три десятиліття історичного шляху Української Православної Церкви були майже безперервною боротьбою за право вільно сповідувати свою віру і вільно звершувати свою місію. Тому вже сам той факт, що, незважаючи на всі випробування та на всі перепони, Українська Православна Церква активно розвивалася, свідчить про внутрішню духовну силу нашого віруючого народу»

Ректор Київських духовних шкіл виголосив доповідь на тему: «Статутні документи УПЦ та ПЦУ: порівняльний аналіз». У своїй доповіді владика ректор зосередив увагу на відмінності між статутами Української Православної Церкви та так званої ПЦУ: «Порівнюючи статутні документи Української Православної Церкви з Томосом та Статутом ПЦУ, можна сказати, що у певних позиціях обсяг прав нашої Церкви є співставним або навіть більшим, чим обсяг прав ПЦУ. Наприклад, статутні документи УПЦ не передбачають втручання інших Помісних Церков у процес обрання Предстоятеля. Натомість Статут ПЦУ в особливих випадках припускає таке втручання з боку Константинопольського патріарха. Статут УПЦ не передбачає для священників та дияконів права подавати апеляції до церковно-судових інстанцій Московського Патріархату. Статут же ПЦУ чітко говорить про можливість таких апеляцій до Константинополя»

Цікавим є спостереження владики ректора щодо статусу УПЦ: «Українська Православна Церква не є навіть Автономною, при цьому її канонічний статус багато в чому співставний не тільки з Автономними, а навіть і з Автокефальними Церквами. При цьому ПЦУ є автокефальною, однак при цьому Константинополь зберігає чимало механізмів впливу на її внутрішнє життя».

Торкаючись питання щодо врегулювання розділення в українському Православ’ї, Преосвященний владика підкреслив: «… український церковний конфлікт має не тільки політичний та канонічний вимір, але й вимір догматичний, віровчительний. Ми стикаємося сьогодні з двома дуже різними інтерпретаціями устрою Світового Православ’я. Цілком очевидно, що вирішення церковного конфлікту в Україні буде тісно пов’язаним з богословською полемікою з приводу першості у Вселенській Церкві».

Проректор з науково-богословської роботи професор Володимир Вікторович Бурега зачитав доповідь на тему: «Визит в Киевскую духовную академию св. прав. Иоанна Кронштадтского в 1893 г. (в описании проф. И.А. Сикорского)».

У своїй доповіді Володимир Вікторович акцентував увагу на феномені особистості святого Іоанна Кронштадтського в описі професора Сікорського під час перебування відомого церковного діяча в Києві та Київській духовній академії.

На завершення пленарного засідання заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, професор протоієрей Миколай Данилевич презентував видання: «Воссоединение Киевской митрополии с Русской Православной Церковью 1676-1686 гг. Исследования и документы». Видання вважається найповнішим зібранням архівних документів з історії приєднання Київської Митрополії до Руської Церкви у 1686 році. Всього збірка містить 246 документів.

Після завершення презентації єпископ Білогородський Сильвестр подякував учасникам конференції за цікаві та змістовні доповіді та зауважив, що вони займуть своє місце у нових виданнях постійного журналу «Труди Київської духовної академії».

Далі робота конференції продовжилась на 8-ми секціях:

Секція 1  — «Історичний шлях Православ’я в Українських землях».

Секція 2  — «Православна Церква в незалежній Україні: проблеми та виклики».

Секція 3 — «Біблеїстика та богослов’я: історичний досвід та сучасні виклики».

Секція 4 — «Церковно-практичні дисципліни: історичний досвід та перспективи».

Секція 5 — «Історія та сучасність богословської освіти».

Секція 6 — «Студентська наука в духовній школі: богослов’я та біблеїстика».

Секція 7 — «Студентська наука в духовній школі: церковно-історичні дисципліни».

Секція 8 — Студентська наука в духовній школі: церковно-практичні дисципліни».

Прес-служба КДА / фото В. Літвінов, C. Клименко, Т. Сєрських, Д. Хохотва