Житіє, тропар та кондак священномученику Олександру Глаголєву пресвітеру (+1937)

Священномученик Олександр Глаголєв народився 14 лютого 1872 року в с.  Покровське Одоєвського повіту в Тульській губернії (нині — Одоєвський район Тульської області) у родині православного священика Олександра Васильовича Глаголєва.

Початкову освіту здобув у Бєльовському духовному училищі, середню — у Тульській духовній семінарії, вищу — у Київській духовній академії (1894-1898 рр.). Під час навчання у Київській Академії незмінно був кращим студентом. Після закінчення IV курсу захистив кандидатську дисертацію і був удостоєний ступеня кандидата богослов’я.

Влітку 1899 року Глаголєв одружився на дівиці дворянського походження Зінаїді, дочці Петра Слєсаревського, котрий працював помічником бібліотекаря Академії. У шлюбі у Глаголєвих народилося троє дітей.

4 травня 1903 року митрополит Київський і Галицький Флавіан (Городецький) висвятив Олександра Глаголєва в сан священика. Згідно з архієрейською резолюцією він був призначений у Києво-Щекавицьку кладовищенську церкву, але вже 1 червня став настоятелем храму Миколи Доброго, що на Подолі.

Академічне служіння

У 1899 році священик Олександр Глаголєв призначений викладачем біблійної археології та івриту. Через рік він був удостоєний ступеня магістра богослов’я і звання доцента за фундаментальну наукову працю: «Ветхозаветное Библейское учение об Ангелах: опыт библейско-богословского исследования». У 1910 році отець Олександр був переведений на кафедру Старого Завіту, в останні роки існування Академії викладав гомілетику.

Влітку 1911 року отець Олександр Глаголєв очолив студентську паломницьку поїздку на Святу Землю, під час якої Блаженніший Патріарх Єрусалимський Даміан (Касатос) подарував йому наперсний хрест з часткою Животворящого Древа Господнього.

Священик Олександр Глаголєв мав великий авторитет серед академічної корпорації, про що свідчить той факт, що у вересні 1907 року Рада Академії обрала його ректором. Однак цей вибір не був затверджений Святійшим Синодом.

У 1923 році після арешту єпископа Василія (Богдашевського) протоієрей Олександр Глаголєв тимчасово виконував обов’язки ректора Академії. Після закриття КДА отець Олександр продовжував приватне викладання богословських дисциплін і рецензував наукові праці студентів.

Протоієрей Олександр Глаголєв був видатним богословом свого часу, він знав 18 стародавніх і нових мов, наприкінці життя, будучи вже людиною похилого віку, вивчав італійську. Він брав участь у виданні «Православної Богословської Енциклопедії», публікував статті в церковних періодичних виданнях. Був одним із авторів «Толковой Библии» проф. О.П. Лопухіна, склавши повні та часткові коментарі на 13 книг Старого Завіту та Новозавітні Соборні Послання. Науково-богословська спадщина протоієрея Олександра складається із понад 130-и публікацій різного обсягу і характеру дослідження.

Пастирське служіння

З 1903 року він був настоятелем храми Миколи Доброго на Подолі. Сім’я Глаголєвих жила в священицькому будинку неподалік – на Покровській вулиці, тому отець Олександр весь час проводив у храмі, щодня здійснював богослужіння, у певні дні чергував у храмі і звершував треби. Сучасникам він запам’ятався як пастир добрий – саме таким він і був від природи, і за своїм християнським світоглядом, його любов до людей була безмежною. Кияни добре знали про великі благодіяння отця Олександра. Усі нужденні, котрі зверталися до цього священика, отримували від нього духовну і матеріальну допомогу. Відвідування хворих, немічних від старості людей, втішання скорботних і тих, хто зневірився, хто перебував у відчаї — опіка таких людей була його життям. Професор Ф.І. Міщенко розповідав про те, як отець Олександр врятував молоду дівчину від самогубства. Отець Олександр спас її від непоправного гріха виключно своєю увагою і ласкою.

Під час єврейських погромів на Подолі в 1905 році отець Олександр доклав немало зусиль для припинення громадянських заворушень. Взиваючи до совісті розбуялого натовпу, священик вийшов на проповідь лицем до лиця проти дебоширів і так захистив єврейське населення від беззаконних дій. Помітною подією в суспільному житті стала і його участь у резонансній «Справі Бейліса». Глаголєв був запрошений на суд у якості експерта. Як біблеїст він наполягав на тому, що закон Мойсея забороняє пролиття людської крові та вживання її у їжу.

Період поневірянь і мученицька смерть

Вперше отець Олександр був заарештований у 1931 році. Він потрапив під каральні акції ДПУ УРСР, спрямовані проти так званої «Істинно-Православної Церкви» (тобто руху «йосифлян»). Глаголєв був звинувачений у приналежності до цієї організації, але через п’ять місяців «з’ясування обставин» його випустили на волю.

У 1934 році храм Миколи Доброго був закритий, а в 1936 — зруйнований. Не маючи можливості повернутися в рідний храм, отець Олександр перейшов служити в Набережно-Микільський храм, який на той час був одним із 12-ти діючих храмів Києва. Закриття храму позначилося і на квартирному питанні — священика разом із родиною виселили з їх житлового будинку. Йти було нікуди, тому сімейство оселилися на прольоті між сходинками під дзвіницею церкви святої Варвари. Із меблів у новому помешканні був лише письмовий стіл і велика скриня, на якій священик відпочивав між службами.

Дружина отця Олександра, Зінаїда Петрівна, була людиною рідкісних душевних якостей. Вона віддавала багато сил, надаючи допомогу хворим, старим і самотнім людям. Її духівником був архієпископ Антоній (Абашидзе), котрий на той час проживав у маленькому будиночку на Кловському узвозі. Владика таємно постриг Зінаїду Петрівну у монашество. Про це знав лише отець Олександр. Померла матушка в 1936 році. Ті, хто близько знав родину Глаголєвих, одноголосно стверджували, що в цей період у отця Олександра проявилась особлива духовна сила. Він ніби став жити між небом і землею, багато міг передбачити.

20 жовтня 1937 року протоієрей Олександр Глаголєв був заарештований вдруге і 36 днів утримувався в Лук’янівській в’язниці. Проходив по одній справі разом зі священномучеником Костянтином (Дьяковим), митрополитом Київським. Отець Олександр помер 25 листопада 1937 року у ході слідства. Як згадував потім співкамерник, отця Олександра допитували 18 разів. На той час священику було 65 років, усі дізнання супроводжувалися фізичними катуваннями і знущанням. Офіційна причина смерті протоієрея Олександра Глаголєва зафіксована в акті чергового в’язниці Плесецького і лікаря Фастовського: «В 3 часа ночи в терапевтическом отделении больницы умер заключенный Глаголев Александр Александрович, от уросепсиса и недостаточности сердца».

Тіла померлих в’язнів нікому не видавали — їх вивозили на вантажівках і скидали в одну велику яму на Лук’янівському кладовищі. Найбільш вірогідно, що отець Олександра був похований у такій братській могилі. Нині на тому місці встановлено меморіальний пам’ятник — хрест із аналоєм і викарбовано вірш із Євангелія: «Блаженні гнані за правду» (Мф. 5:10).

Тропарь, глас 4.

Дивнаго воспевающее Александра священномученика, во умилении тому зовем: молитвами твоими, всечудне, сохрани от всякаго зла землю нашу и избави от бед и скорбей люди твоя, память твою священнолепне совершающия.

Кондак, глас 4.

Благодатию облеченный сана пресвитерскаго, служитель всеизрядный был еси Церкви Христовыя и кровию своею ризы души убеливше, священнострадалец явился еси, премудре, темже, память твою воспевающе, зовем: предстательством твоим во Православии ны утверди, Александре всечестне.

Прес-служба КДА