Ректор Академії молився за Всенічним бдінням в Свято-Вознесенському храмі, що на Деміївці

Напередодні дня пам‘яті святителя Василія Великого та свята Обрізання Господнього, 13 січня, в храмі на честь Вознесіння Христового, що на Деміївці, було відслужено Всенічне бдіння з нагоди малого престольного свята храму. Лівий приділ в храмі освячений на честь святителя Василія Великого.

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія Богослужіння звершили вікарії Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай та ректор Київських духовних шкіл єпископ Білогородський Сильвестр.

Архієреям співслужили благочинний Голосіївського благочиння, настоятель храму протоієрей Павел Кирилов, духовенство благочиння та храму.

Після богослужіння настоятель храму ознайомив владику Ректора з соціальними і просвітницькими проектами та загальним устроєм парафії.

За матеріалами офіційного сайту Київської Митрополії, Прес-служба КДА

Історична довідка

Парафіяльну церкву на честь Вознесіння Господнього у селі Деміївка Київського повіту було споруджено у 1882-1883 рр. Значну пожертву на її зведення зробив Київський цукровий завод на Деміївці, у приміщеннях якого нині діє кондитерська фабрика. Храм первісно був дерев’яним, з шатровим завершенням і шатровою дзвіницею. У 1900 р. проведено істотну реконструкцію храму, при цьому обкладено цеглою й декоровано у російському стилі, облаштовано хори, подовжено західну частину і над притвором споруджено нову шатрову дзвіницю. 25 липня 1907 р. у Вознесенській церкві вінчалися Леся Українка з Климентом Квіткою.

У 1911 р. було освячено новий північний приділ на честь свт. Василія Великого. За радянської доби церква деякий час перебувала під опікою обновленської громади, окремий приділ із розширенням східної частини храму було надано УАПЦ. У березні 1938 р. уповноважений обновленської громади повідомив, що “церква не працює, священика немає” і передав церковну будівлю у розпорядження міськради, яка ухвалила закрити храм і використати приміщення для громадських потреб.

Дзвіницю було розібрано. Втім, перерва виявилася мінімальною, бо вже на початку нацистської окупації Києва храм відновив діяльність.