Прот. Василій Яковчук: "Зараз Господь, подібно до прп. Марії Єгипетської, і нас не допускає до храму через наші гріхи" (+відео)

П’ята неділя Великого посту присвячена преподобній Марії Єгипетській.

На п’ятому тижні, в середу ввечері, у православних храмах був прочитаний увесь Великий канон преподобного Андрія Критського та виголошено житіє преподобної Марії Єгипетської.

У цей період  Великого посту, за тих загрозливих обставин, які зараз охопили світ, важливо зрозуміти, ЩО саме хоче сказати Церква кожному із нас життям святої Марії Єгипетської?

Православні віряни добре знають житіє цієї подвижниці. Тож звернімо увагу лише на деякі важливі аспекти, аби і цьогоріч отримати духовну користь від настанов Церкви через Її святих.

1. Піст — це час коли ми маємо надбати головну християнську чесноту — смирення, тому не потрібно пишатися своїм постом, хоч яким би тяжким він не був. Не слід самозвеличуватися від своєї звершеної молитви. Особливо зараз, коли більша частина Великого посту вже за плечима. Усі немало потрудилися. Думка про свої подвиги є гріховною. Від таких помислів нас застерігає образ ієромонаха Зосими, який згадується в житії преподобної Марії.

Старець 53 роки подвизався в монастирі і ось одного разу почав думати, що на землі вже, мабуть, немає більшого подвижника ніж він. Тому саме для того, щоб нам не спокуситися своїм малим подвигом, а старцю Зосимі не впасти із висоти свого великого подвигу, — Церква пропонує нам житіє преподобної Марії Єгипетської — Великої грішниці, яка стала праведницею ангелоподібної чистоти.

2. Друге, на що потрібно звернути нашу увагу, це на переломний момент життя святої Марії. Він стається у житті переважної більшості людей, які приходять до Бога. Це та мить, коли людина надзвичайно виразно усвідомлює, що відтепер ні вона сама, ні її життя вже ніколи не буде таким, як раніше. І, головне, має для цього рішучість, робить певне зусилля.

Так, блудниця Марія, приєднавшись до паломників, вирушила до Святої Землі. Та не заради молитви, а заради пошуку нових розваг і плотських утіх. І ось Марія разом із іншими богомольцями опинилась біля воріт Єрусалимського храму, проте не змогла увійти до нього. Невидима сила не допускала її до храму. І блудниця усвідомила усю гіркоту і глибину свого падіння, безмірність своєї гріховності… Цей стан привів її до покаяння.

Зараз Господь, подібно до Марії Єгипетської, і нас не допускає до храму через наші гріхи.

Саме це ми маємо усвідомити в часі карантину; і ці скорботні обставини, які панують у світі, повинні привести нас до переміни життя — до покаяння. До істинного справжнього покаяння, яке дасть нам сили і рішучість відректися від блудних помислів, від неправедних вчинків і навернутися до цілісного благочестя.

3. І останнє, на що так важливо звернути увагу зараз — це боротьба з гріховними помислами, які возстають в людині після принесення покаяння. Замало просто усвідомити гріх, недостатньо відвернути його зусиллям волі: він укорінений в наших помислах. Преподобній Марії знадобилось 17 років суворого подвигу в пустелі, щоб звільнитися від спогадів минулого життя і отримати душевний спокій. Ця перемога над гріхом була звершена постом та покаянною молитвою, тими засобами, які і нам дав Господь наш Іісус Христос.

Ми з Вами не живемо самітниками в пустелі, ми живемо серед людей.  Великим є подвиг тих, хто віддаляється в пустелю, але ще більший подвиг тих, хто в місті живе, як в пустелі.

Дорогі брати і сестри, сьогодні Церква нагадує нам слова нашого Спасителя: «Я прийшов призвати не праведних, але грішників до покаяння». (Мф. 9:13). Господь ще раз показує, що немає такого гріха, крім нерозкаяного, який би Він не простив.

Будемо просити Бога, щоб надбати в цьому Великому посту найбільшу чесноту — смирення; залишимо дурну звичку порівнювати себе з іншими; принесемо справжнє покаяння і ввійдемо в храми Божі; докладемо зусиль в боротьбі з помислами і отримаємо душевний спокій і тишу в нашому житті. 

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас!