В Академічному храмі на честь Різдва Божої Матері звершено Всенічне бдіння напередодні свята Воздвиження Хреста Господнього

Напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, 26 вересня 2021 року, в Академічному храмі на честь Різдва Божої Матері було звершено Всенічне бдіння. Богослужіння очолив завідувач заочним сектором та духівник архімандрит Маркел (Павук) у співслужінні членів адімністрації, викладачів та співробітників КДАіС.

За богослужінням в Академічному храмі також молились викладачі, студенти та вихованці Київських духовних шкіл, парафіяни Академічного храму та паломники Києво-Печерської Лаври.

Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії єпископа Білогородського Сильвестра до свята Воздвиження Хреста Господнього українською і російською мовами.

Богослужбові піснеспіви виконував академічний хор під управлінням регента архімандрита Леонтія (Тупкало).

Проповідь після шестопсалм’я виголосив студент ІI курсу магістратури чтець Володимир Павлов.

Після співу Великого славослов’я під спів “Святий Боже” для поклоніння вірян на середину храму було винесено Чесне Древо Хреста Господнього. Під час спільного поклоніння Хресту співається тропар: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».

Богослужбові піснеспіви в Трапезному храмі на честь Антонія і Феодосія Печерських виконував академічний хор під управлінням регента архімандрита Романа (Подлубняка).

Історія свята

За Переданням Хрест Господній був знайдений перед святом Великодня, Світлого Христового Воскресіння. Тому спочатку Хрестовоздвиження відзначали на другий день Великодня. У 335 році в Єрусалимі освятили храм Воскресіння Христового. Сталося це 13 вересня. На честь цього, свято Воздвиження перенесли на 14 вересня (за старим стилем; за новим стилем – 27 вересня). Єпископи, які приїхали на освячення храму з усіх кінців Римської імперії, розповіли про нове свято усьому християнському світу. 

Опис подій Воздвиження Хреста Господнього, яке відбулося в IV столітті, ми знаходимо у деяких християнських істориків, наприклад, Євсевія і Феодорита. У 326 році імператор Костянтин Великий вирішив неодмінно знайти втрачену святиню – Хрест Господній. Разом зі своєю матір’ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.

Розкопки було вирішено проводити поруч з Голгофою, так як в іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, дійсно, в землі знайшли три хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп’ятого Спасителя. Як говорить Переказ, до одного з хрестів доторкнулася хвора людина і зцілилася. Так імператор Костянтин і цариця Олена дізналися, який з хрестів – той самий. Вони вклонилися святині, а потім патріарх Єрусалимський Макарій став показувати її народу. Для цього він встав на піднесення і піднімав («ставив») Хрест. Люди поклонялися Хресту і молилися: «Господи, помилуй!».

У VII столітті зі спогадом віднайдення Хреста Господнього був поєднаний інший спогад – про повернення Древа Животворящого Хреста Господнього з Перської неволі.

У 614 році Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Древо Животворящого Хреста Господнього. Святиня перебувала у іноземців чотирнадцять років. Лише у 628 році імператор Іраклій отримав перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест в Єрусалим.

Як складалася подальша доля святині, історики точно не знають. Хтось каже, що Хрест знаходився в Єрусалимі до 1245 року. Інші, що його розділили на частини і рознесли по всьому світу.

Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі.

Прес-служба КДА / фото О. Пилипенко