Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю 6-ту після П'ятидесятниці

ПРОПОВІДЬ

ректора Київської духовної академії і семінарії

архієпископа Білогородського Сильвестра

у Неділю 6-ту після П’ятидесятниці

1 Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. 2 І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої! 3 При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує. 4 Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших? 5 Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? 6 Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого. 7 І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого. 8 Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.

Євангеліє від Матфея 9:1-8

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогоднішнє Євангельське читання розповідає про зцілення розслабленої, тобто паралізованої людини. Історія про зцілення розслабленого є в трьох євангелістів: Матфея, Марка і Луки. Кожен з них зберіг у своїй пам’яті подробиці цього зцілення, що вже само собою вказує на сильне враження, яке справило на учнів Христових це диво.

Господь наш Іісус Христос, здійснюючи зцілення, говорить розслабленому «Прощаються тобі гріхи твої» (Мф. 9, 2). І в цих словах Христових вказівка на гріх як джерело всіх хвороб. Звичайно ж, тут не йдеться про те, що будь-яка наша хвороба є результатом нашого гріха. Але в глобальному сенсі людина хворіє, тому є наслідки так званого первородного гріха. І хоча ми не є співучасниками гріхопадіння прабатьків, проте наслідки цього гріхопадіння позначаються на нас у вигляді так званого тління, тобто схильності до хвороб і, врешті-решт, смерті.

Однак, справді в деяких випадках хвороба конкретної людини може бути наслідком її гріховного життя. У сьогоднішньому Євангельському читанні йдеться про зцілення розслабленого. Згадаймо ще одне диво про розслабленого, описане у Святому Письмі. Коли Господь зцілив паралізованого при Овчій купелі, то попередив його, щоб він більше не грішив, щоб не сталося з ним чогось гіршого (Ін. 5, 14). Згідно з тлумаченням святителя Іоанна Златоуста, розслабленість цієї людини пов’язана з гріховним способом життя. Більше того, святитель вважає, що розпусне життя дуже часто призводить саме до паралічу. За аналогією з розслабленим при Овчій купелі можна сказати, що і розслаблений, про якого згадується в сьогоднішньому Євангелії, до своєї хвороби також вів життя далеке від праведності. Саме тому Іісус Христос не просто зцілює його, а звертається до нього зі словами «прощаються тобі гріхи твої». Книжники і фарисеї, почувши ці слова, про себе обурюються і звинувачують Христа в богохульстві (Мф. 9, 3). Таке їхнє обурення викликано тим,  що прощати гріхи може лише Бог. І це справді так: гріхи може прощати лише Бог!

Одразу зауважимо, що в таїнстві сповіді священик — лише свідок і знаряддя Божественного Промислу, а прощення гріхів, безумовно, звершує тільки Бог. Дозвільна ж молитва вказує на велику милість, даровану Господом грішникові, який кається. Однак вороги Господа Іісуса у своїй духовній сліпоті не врахували того, що Христос, прощаючи гріхи і зцілюючи, якраз свідчить про свою Божественність. Він прощає гріхи, бо Він є Бог!

Звернімо увагу на слова Господа, звернені до тих, хто обурюється, «що легше сказати: прощаються тобі гріхи, або сказати: встань і ходи?». (Мф. 9, 2). Є деякі складнощі у розумінні цих слів. Ми зможемо їх правильно зрозуміти, якщо на запитання Спасителя подивимося, як на два окремі питання: «Чи легко пробачити гріхи?» і «Чи легко сказати розслабленому встань і ходи?» То чи легко це? Кожен у здоровому глузді скаже, що це не просто нелегко — це неможливо! Неможливо людині, але можливо Богові! І тільки для Нього — Господа Всемогутнього — легко все. І тільки для Нього одного має сенс питання «що легше?», бо тільки Йому все під силу. І немає того, щоб Він не міг зробити у своїй всемогутності: «Він сказав, — і сталося; Він наказав, і з’явилося» (Пс. 32:9) і «Бог наш на небесах і на землі творить все, що хоче» (Пс. 113:11), — свідчить Писання.

Іісус Христос — істинний Бог і істинна Людина — запитуючи «що легше?», як би каже Своїм обвинувачувачам: те, що для вас у розряді неможливого і неймовірного, для Мене є можливим, тому що «Я і Отець — одне» (Ін. 10:30), і «все, що має Отець, є Моє» (Ін. 16:15) і «Отець Мій дотепер робить, і Я роблю» (Ін. 5:17), тому що Мені Сину Божому, Богу істинному від Бога істинного, «дана всяка влада на небі та землі» (Мф. 28:18). Отже, Господь спочатку каже «прощаються тобі гріхи твої» (Мф. 9:2), а потім «встань, візьми постіль твою, і йди до дому свого» (Мф. 9:6). Сама послідовність цих слів показує, що прощення гріхів відноситься до невидимої, духовної природи, а зцілення від паралічу до видимої, фізичної. Спочатку Господь позбавляє людину від більшого зла — гріха, а вже потім від меншого — фізичної хвороби.

Проте, прощення гріхів може бути побачено тільки Богом, і усвідомлюватися грішником, який отримав зцілення. Для інших дана дія ніби втрачається і є неочевидною. Святі отці (свт. Іоанн Златоуст, блж. Ієронім) кажуть, що Господь прощає гріхи і тільки потім зцілює для того, щоб показати всім: якщо Він може зцілити паралізованого, значить і те, що Він сказав раніше зцілення від хвороби, тобто відпустив гріхи, теж у Його владі, хоч і залишилося невидимо фізичним зором. І справді, Господь не просто піднімає розслабленого від ліжка, але знову торкається питання прощення гріхів і перед зціленням говорить «щоб ви знали, що Син Людський має владу землі прощати гріхи» (Мф. 9:6). Таким чином, через друге, тобто зцілення від паралічу, Христос доводить реальність здійснення першого, тобто прощення гріхів. Все у владі Іісуса Христа, бо Він є Сам Бог! Які ще можуть бути сумніви в Божественній гідності Іісуса Христа?

Нинішнє Євангеліє має ще одну важливу деталь: Спаситель зцілює паралізованого за вірою тих, хто його приніс. Проте ми звикли, що завжди потрібна віра тих, над ким звершується чудо. Але Євангеліє згадує декілька випадків, коли чудеса відбувалися за вірою інших людей. Згадаймо, наприклад, що по вірі сотника зцілився його слуга. І ось сьогодні в прочитаному тексті говориться: «І бачачи Іісус віру їхню, сказав розслабленому…» (Мф. 9:2). Євангеліст Матфей говорить про принесення розслабленого його друзями до Христа, але Євангеліст Марк згадує важливу деталь: не просто принесли, а бачачи, що навколо Господа так багато народу, що не можна наблизитись, вони розбирають дах будинку і спускають на ношах хворого прямо перед Христом. І ось тоді, Господь, бачачи віру друзів розслабленого, зцілює його.

Чудо — це завжди зустріч Божественної всемогутності та людської віри. Уважне прочитання Святого Письма свідчить, що при звершенні чудес завжди говориться про віру. Господь або запитує, чи віриш, що можу це зробити? Або ті, хто просить, самі одразу демонструють свою віру. Або ж, як у цьому випадку, йдеться про віру інших людей. Напевно, і сам розслаблений мав віру, але його параліч був такий сильний, що він і говорити не міг, бо не володів своєю мовою. І все ж Писання свідчить саме про віру тих, хто приніс хворого. І цим дається нам наука. Над нами можуть бути звершені чудеса за вірою інших, і за нашою вірою можуть відбуватися чудеса над нашими рідними та близькими. Господь допомагає нам через віру наших батьків, друзів, наставників. Євангеліє переконує нас у тому, що віру людей, які бажають нам добра і моляться за нас, бачить і чує Бог.

Дорогі брати та сестри! Господь, зцілюючи розслабленого, каже йому: «Дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!» Вдумаємося ще раз у ці слова. Відпускаючи гріхи, Ісус Христос говорить цій людині «дитя». Не раб, не слуга, не окаянний грішник, але чадо! Яке щастя, яка радість бути названим Самим Богом «чадом». Усі, хто увірував у Христа, хто належить Його Святій Церкві, хто отримує від Нього прощення гріхів, стають Його чадами, Його дітьми: «ми — діти Божі» (Рим. 8:16). А якщо діти, то й спадкоємці Царства Божого, яке Господь обіцяє віруючим у Нього.

Господь говорить розслабленому «Дерзай!» Що означає це слово? Дерзати, як ми всі розуміємо, означає прагнути всіма силами до чогось піднесеного. Тому Господь і говорить під час прощення гріхів розслабленому «Дерзай». Тобто, той дар, який отримує розслаблений, — не просто дар здоров’я і не просто прощення гріхів. Це дар почати жити у злагоді з Богом. Людина отримує здоров’я тілесне і духовне для того, щоб мати сили слідувати за Богом, підніматися сходами чеснот як нова людина, як чадо Боже: «пильнуючи, майте досконалу надію на благодать, що подається вам у явлінні Іісуса Христа. Як слухняні діти, не повертайтесь до похотей, що були в час вашого невідання, але, за прикладом Святого, Котрий покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках» (1 Пет. 1:13-15), — повчає у своєму посланні апостол Петро.

І якщо Бог називає нас чадами своїми, то ми маємо велику милість і сміливість сказати Йому «Отче» і «Батько». Отець наш небесний, Ти даєш нам Свої милості, Свою Благодать «для зцілення душі та тіла». Ми зі смиренням і вдячністю приймаємо Твої дари та з благородною відвагою прагнемо жити згідно з християнським вченням так, щоб ім’я Твоє прославлялося в усіх кінцях землі на віки віків! Амінь!

«Проповедь архиепископа Белогородского Сильвестра в Неделю 6-ю по Пятидесятнице»