Божественна літургія в Академії у другу річницю Собору УПЦ за участю єпископів, духовенства, ченців та мирян у місті Києві та тридцять другу річницю Харківського Архієрейського Собору

У другу річницю Собору Української Православної Церкви за участю єпископів, духовенства, ченців та мирян у місті Києві та тридцять другу річницю Харківського Архієрейського Собору, 27 травня 2024 року в Академічному храмі на честь прп. Іоанна Дамаскина Свято-Покровського чоловічого монастиря у Голосієві була звершена Божественна літургія, яку очолив ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Білогородський Сильвестр.

Нагадаємо: Собор Української Православної Церкви за участю єпископів, духовенства, ченців та мирян відбувся 27 травня 2022 року в Києві. Спочатку у Феофанії планували провести збори єпископів, священиків і мирян, але захід зрештою переріс у повноцінний Собор УПЦ, на якому приймали важливі рішення щодо канонічного статусу церкви. Зокрема було прийнято рішення внести зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що підкреслюють її повну самостійність і незалежність. Учасники Собору також обговорили питання, пов’язані з церковним життям та війною в Україні. Зокрема, Собор засудив військову агресію Російської Федерації проти України і висловив співчуття всім постраждалим від війни.

Харківський Архієрейський Собор Української Православної Церкви відбувся 27 травня 1992 року в Харкові на території Свято-Покровського монастиря під керівництвом митрополита Харківського і Богодухівського Никодима (Руснака, +2011). Згідно з рішенням Собору, був заборонений у священнослужінні, колишній митрополит Київський і всієї України Філарет (Денисенко). Більшістю голосів учасники Собору обрали митрополита Володимира (Сабодана, +2014) Предстоятелем УПЦ, Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України.

Його Високопреосвященству співслужили члени адміністрації, викладачі та студенти Київських духовних шкіл у священному сані.

За богослужінням також молились викладачі, студенти та вихованці Київських духовних шкіл, парафіяни Академічного храму та паломники обителі.

Богослужбові піснеспіви виконували хори студентів Київських духовних шкіл під управлінням регентів архімандрита Леонтія (Тупкала) та ієромонаха Іоасафа (Міронова).

Пряма трансляція богослужіння проводилась на офіційній сторінці КДА у мережі Facebook.

На сугубій єктенії були виголошені особливі прохання з подякою Богу за Його милості та щедроти до Української Церкви та молитвою про захист від усіх спокус і розділень. Помолилися за мир в Україні, за наш народ, воїнів та владу. Також була піднесена молитва з подякою Господу за Його турботу про нашу Церкву.

Також були піднесені заупокійні прохання за всіх спочилих учасників Харківського собору, а також за усіх полеглих українських воїнів, невинно вбитих під час війни та усіх спочилих православних християн.

Проповідь на запричасному вірші виголосив учений секретар архімандрит Митрофан (Божко). У своєму слові отець Митрофан, поринувши в історію Української Православної Церкви, розповів про важливість соборності у Церкві та підсумки Собору УПЦ дворічної давнини.

Він зазначив наступне: «Собор у Феофанії приймає ці рішення, виходячи з пастирських потреб Церкви. Ми знаємо позицію нашого Предстоятеля, яке він має ставлення до Церкви. Він завжди говорить, що Церква без нього зможе вижити, а він без Церкви не зможе. І ці рішення, які були прийняті, показують, які пріоритети були розставлені.

Важливо зазначити, що порядок денний, сформований на Соборі 2022 року, не диктувався однією особою і не був результатом якихось переговорів, а був зумовлений життям Церкви та її пастирськими потребами. Коли Блаженніший звертався до зібрання всього єпископату, духовенства, чернецтва і вірян УПЦ, він не обумовлював попередньо сам Собор, адже Блаженніший Митрополит Онуфрій, обрав саме форму зустрічі, де можливо було звичайне братське обговорення. Він хотів почути думку та голос того духовенства і вірян, які приїхали з різних куточків України. Після цього було прийняте рішення про скликання Собору Української Православної Церкви.

Ми пам’ятаємо прогнози щодо цього Собору: говорили, що він не матиме сили, не прийматиме ніяких важливих рішень тощо. Але це була зовнішня аналітика, яка не розуміла логіки існування Церкви. Всі ці прогнози розсипалися як дим.

До Харківського собору позиція Предстоятеля вирішувала все, тобто коли учасники приїжджали на певний Синод чи Собор, то вже були готові всі документи і постанови, які залишалось лише формально підписати. Натомість у Феофанії Собор УПЦ був виразом думки єпископату, чернецтва, духовенства і вірян, які приїхали з місць, щоб висловити потреби Церкви».

Насамкінець був звершений подячний молебень.

Пресслужба КДА / фото С. Мішіндур