Почати
09.09.2026 - 23:30
Кінець
09.09.2026 - 23:30
Категорії
ПублікаціїЗ перших століть християнства, коли оформився порядок звершення євхаристійного богослужіння, в чині літургії одразу після освячення Святих Дарів традиційно виголошувалися диптихи, тобто списки живих та померлих членів Церкви. До цих списків могли вноситися різні особи: святі, єпископи, правителі, духовенство, вдовиці, сироти тощо. Однак, поступово в цих списках на перший план висунулося поминання ієрархії і особливо Предстоятеля тієї церковної області, в якій звершується літургія.
У візантійський період ця церковно-канонічна складова богослужбових диптихів стала головною. І сьогодні в практиці усіх Помісних Православних Церков виголошення імен ієрархів після освячення Святих Дарів має особливе значення.
Священник або єпископ, який очолює літургію, після освячення Святих Дарів завжди молиться за праотців, отців, патріархів, пророків, апостолів, євангелістів, мучеників, сповідників та за всіх, хто спочив у вірі. А особливо — за Пресвяту Богородицю. Після цього хор співає «Достойно є…», а священник або єпископ продовжує молитися за померлих та живих членів Церкви. Сам порядок цього поминання свідчить про його древнє походження.
І от після співу «Достойно є» наступає момент, коли спеціально поминається церковна ієрархія. Саме це поминання безпосередньо відображає існуючий церковний устрій та демонструє канонічний порядок в тій Помісній Церкві, в якій звершується богослужіння.
Якщо літургію звершує священник, він виголошує «У перших пом’яни, Господи» (грецькою: Ἐν πρώτοις, μνήσθητι, Κύριε; слов’янською: В пе́рвых помяни́, Го́споди; українською ще варіанти: Серед перших пом’яни, Господи…, або ще: У перших пом’яни, Господи…). В практиці Української Православної Церкви в цьому місці виголошується ім’я Предстоятеля Церкви, а потім правлячого архієрея єпархії.
Якщо ж літургію звершує правлячий єпископ, він в цьому місці має поминати «у перших» Предстоятеля Помісної Церкви, до якої він належить. Після цього священник, який стоїть перед престолом одразу після єпископа, має додатково пом’янути і архієрея, який очолює цю літургію. Це поминання починається зі слів: «І пом’яни, Господи, господина нашого, Преосвященнішого єпископа (ім’я)…» Тобто, тут вже не виголошується «У перших пом’яни, Господи», оскільки це формулювання відноситься виключно до Предстоятелів.
А от як має виглядати це поминання, коли літургію очолює Предстоятель Церкви, якому співслужать кілька єпископів цієї ж Церкви? Тут слід зазначити, що в практиці різних Помісних Церков тут можуть бути певні відмінності. Зокрема, в древній практиці Константинопольського патріархату на літургії, яку очолює сам патріарх, він після співу «Достойно є» поминав імена усіх древніх патріархів (Александрійського, Антіохійського та Єрусалимського). Після цього той єпископ, який стоїть на службі другим після патріарха, виголошував: «У перших пом’яни, Господи, господина і отця нашого (ім’я), архієпископа Константинополя – Нового Риму і Вселенського патріарха…» Однак, в сучасній практиці Константинопольський патріарх, звершуючи літургію, зазвичай обмежується простішою формулою: «Пом’яни, Господи, всяке єпископство православних, що правильно навчають слова Твоєї істини». І після цього другий єпископ поминає вже самого патріарха «У перших пом’яни, Господи».
Таку саму практику можна бачити і у Сербській Церкві. Патріарх виголошує: «Пом’яни, Господи, всяке єпископство…», а другий після нього єпископ поминає вже самого патріарха «У перших пом’яни, Господи».
Дещо інша практика склалася у Болгарській Церкві. Тут патріарх виголошує: «У перших пом’яни, Господи, Святійший наш Синод і всяке єпископство православних…» Після цього усі єпископи, священники і диякони, які співслужать патріарху виголошують: «У перших пом’яни, Господи, Святійшого отця нашого (ім’я), патріарха Болгарського, и митрополита Софійського…».
Отже, як бачимо, словосполучення «У перших пом’яни, Господи» (Ἐν πρώτοις) вважається таким, що відноситься до Предстоятеля Церкви. Навіть якщо сам Предстоятель під час літургії поминає «У перших» Синод своєї Церкви або предстоятелів інших Церков, все рівно той єпископ, який стоїть другим після нього, обов’язково має пом’янути «У перших» Предстоятеля своєї Церкви.
Це поминання Предстоятеля «Найперше» є прямим втіленням норми, зафіксованої, у 34-му апостольському правилі: «Єпископи кожного народу повинні знати першого серед них та визнавати його як главу»
Виходячи з усього сказаного, можна зробити висновок і про те, як має виглядати виголошення після звершення Євхаристичного канону на літургії, коли її очолює Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, Предстоятель Української Православної Церкви.
Сам Блаженніший Митрополит поминає у цьому місці все єпископство Православної Церкви («Святійших Патріархів православних, Блаженніших митрополитів і архієпископів»), а також єпископів, які йому співслужать за літургією. Після цього єпископ, який стоїть другим після Предстоятеля, має виголосити: «У перших пом’яни, Господи господина і отця нашого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України».
Таким чином, важливо чітко усвідомлювати, що не може бути так, аби існував Предстоятель Церкви, але при цьому він не поминався «у перших». Це своєрідний нонсенс, адже сам статус Предстоятеля передбачає його першість у соборному устрої Церкви, що має відповідним чином відображатися і в літургійній практиці. Для Української Православної Церкви Предстоятелем є Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, тому цей його статус має бути чітко виражений, зокрема й у літургійних формулюваннях.
Саме тому поминання Блаженнішого Митрополита формулою «у перших пом’яни» цілком відповідає як канонічній нормі, так і давній практиці Церкви. Натомість відсутність цієї формули під час соборного богослужіння єпископів разом із Предстоятелем фактично зводить його статус до рівня звичайного єпархіального архієрея, що суперечить самому змісту й суті поняття «Предстоятель» та є невиправданим відступленням від канонічної логіки та усталеного церковного порядку.
744
