Проповідь єпископа Білогородського Сильвестра у Неділю 8-му після П’ятидесятниці

Проповідь

ректора КДАіС єпископа Білогородського Сильвестра

на Недільне євангельське читання (Мф. 14:14-22)

про насичення п’яти тисяч чоловік

І, вийшовши, Іісус побачив багато людей,

змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх.

Як настав вечір, підійшли до Нього учні Його і кажуть:

місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей,

хай підуть у селища і куплять собі їжу.

Іісус же сказав їм, не треба їм іти, ви дайте їм їсти.

Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.

Він сказав: принесіть їх Мені сюди.

І звелів народові сісти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини,

підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні — народові.

І їли всі і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять повних кошиків;

А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловік, крім жінок та дітей.

І зараз же звелів Іісус учням Своїм сісти в човен

і відправитись раніш Нього на той бік, поки Він відпустить народ.

Євангеліє від Матфея 14:14-22

Во ім’я Отця, Сина, і Святого Духа!

Прочитаний уривок Євангелія від Матфея розповідає про те, як Господь Іісус Христос наситив п’ять тисяч людей. Про це чудо розповідають усі чотири Євангеліста (Мф. 14: 14-23; Мк. 6: 34-46; Лк. 9:11-17; Ін. 6:3-15).

Про що це Євангельське читання? Який сенс цього чуда? Прп. Максим Сповідник говорить, що необхідною є велика майстерність, щоб побачити і зрозуміти глибинний богословський зміст написаного в Писанні. У багатьох святих отців є схожі висловлювання з цього приводу. Для святих отців характерним є вчення про багаторівневість змісту Святого Письма. І майже кожен біблійний текст має кілька значень: буквальне, моральне і духовне.

Отже, буквальне прочитання цього євангельського тексту передає нам послідовність подій: євангеліст Матфей пише, як Господь проповідував і зцілював багатьох людей, які прийшли до Нього. Коли ж настав вечір, апостоли просили Господа відпустити людей, щоб вони купили собі їжі (Мф. 14:15). Місце, де проповідував Христос було, як уточнює євангеліст, пустельним. Однак Спаситель говорить, що не треба нікуди йти тим людям, а дає вказівку учням нагодувати народ (Мф. 14:16). І коли учні запитують: як ми нагодуємо людей, тут всього лише п’ять хлібів і дві риби (Мф. 14:17), Господь просить принести Йому ці п’ять хлібів і дві риби. Благословивши цю їжу, Христос велить апостолам роздавати її багатотисячному натовпі. В результаті всі були нагодовані — сталося диво примноження їжі.

Моральний зміст цього євангельського оповідання в тому, що це розповідь про любов. Про любов Спасителя до людей. Господу не все одно, що люди, які йдуть за Ним, голодні. І це показує Христа як Учителя, люблячого Своїх учнів. Не такого, якими були фарисеї і садукеї, які б ніколи не задалися питанням чи голодні чи не голодні ті, які прийшли до них.

Важливо звернути увагу на таку деталь як молитва. Сказано, що Христос «взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив, переломив і дав учням хліби, а учні — народові» (Мф. 14:19). Слова «підняв очі на небо, благословив» повинні розумітися не просто як якийсь німий жест, але як повноцінна молитва. Святитель Іоанн Златоуст, пояснюючи ці рядки, пише, що Господь подає нам приклад приймати їжу не раніше, ніж помолившись і благословивши їжу, яка нам дана Богом. У споживанні їжі відкривається натура людини. Вона може бути жадібною і перебірливою, може не проявляти поваги до самої їжі, до тих, хто її приготував, і хто разом з нею поділяє трапезу.

Молитва ж перед їжею вчить нас етичного ставлення до самої їжі, до її споживання, до тих, хто її приготував, і до тих, хто з нами за одним столом.

Ми часто не беремо до уваги той факт, що Господь, Який прийшов по плоті серед іудеїв («До своїх прийшов, і свої Його не прийняли» (Ін.1: 11), постійно давав їм хоча і непрямі, але все ж дуже зрозумілі свідоцтва свого Месіанського служіння. І ось насичення людей в пустелі явно співвідноситься з образом Мойсея, по молитві якого відбулося насичення єврейського народу манною в пустелі (Вих. 16 гл.).

Іудеї знали і чекали виконання пророцтва даного Мойсеєві Господом, і це пророцтво завжди розумілося саме як месіанський текст: «Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу» (Втор.18:18). Вважалося, що Месія повинен показати знамення, що відповідали б Мойсеєвим. Згадаймо в цьому контексті як звучать вимоги ворогів Господа: покажи нам знамення (Мф. 12:39).

І дійсно багато чудес, які звершив Христос, як от це чудо з насиченням в пустелі, показує виконання пророцтва даного Мойсею на Господі Іісусі Христі. Таким чином, чудо насичення в пустелі носить глибоко месіанське значення і виявляє, що прообрази і обітниці Старого Завіту виконуються на Христі. З цього месіанського розуміння починається перехід до духовного, богословського значення євангельського тексту.

Так, дійсно, є історичний факт того, що Господь нагодував велику кількість людей такою малою кількістю їжі. Але саме ця подія має також і інший, духовний вимір, а саме вказівку на Євхаристію як на Хліб Життя. Спаситель Сам про Себе говорить: «Я є хліб життя» (Ін. 6:48). Безумовно, тим голодним п’яти тисячам не одразу був зрозумілий духовний сенс їхнього насичення, але Господь поступово дає символи прийдешніх Таїнств, і перш за все, Таїнства Євхаристії. Той, хто наситив безліч народу звичайним хлібом, подасть віруючим в Нього Хліб Життя, яким є Він Сам. І якщо цей хліб просто насичує, то Хліб Життя — Плоть Його — дає духовне насичення і преображення всієї людини.

Ми почули, що з малої кількості хлібів, була нагодована величезна кількість людей, і ще навіть залишилося. Так і в Євхаристії, Господь дає Свою Плоть і Кров під виглядом хліба і вина, і велика кількість людей насичуються цією їжею безсмертя. Безліч їжі, що залишилася (Мф. 14, 20) показує, що благодать, яка є у Христа, завжди дається з надлишком. І як залишилася ця тілесна їжа, так і їжа Божественна, ліки від гріха, свята Євхаристія, завжди в достатку буде подаватися тим, хто приходить. І як Господь благословляє і дає хліб апостолам, а ті — людям, так само і в Євхаристії: Господь звершує Євхаристію, дає її через руки священнослужителів всім, хто бажає отримати її. Отже, Господь і через їжу тілесну, і через їжу духовну є для нас як Бог Благий: «Вкусіть і побачте, який благий Господь» (Пс.33:9), — проголошує пророк Давид.

Однак, щоб б бути гідними Хліба Життя нам потрібно спочатку навчитися приймати з вдячністю звичайну щоденну їжу.

Дорогі брати і сестри, на християнському шляху є багато різних спокус. Переконаний, що одна з найсильніших і найпідступніших наших спокус — не навчитися бути християнами в простих, щоденних, побутових ситуаціях. Як часто ми церковні люди думаємо, що справжнє християнство — це стати мучеником або сповідником, пустельником або затворником. А в повсякденному житті, яка вже там святість? Але в таких думках, безумовно неправильних, ми поміщаємо ідеал християнського життя десь далеко від нас географічно, хронологічно, ситуативно. Самі думаємо, ось колись потім, в такій ситуації і при таких обставинах зможу проявити себе як справжній християнин. А зараз, сьогодні, ось в цей момент і в цій ситуації як вже вийде, по силам чи як у нас кажуть «з поблажливості». Але хіба бути доброчесним християнином в щоденній рутині — проста справа? Хіба це не вимагає постійної духовної напруги, терпіння, і розсудливості?

Кожен день ми звертаємося до Бога зі словами «Отче наш … хліб наш насущний дай нам сьогодні». Ми не говоримо дай нам потім, дай колись, але говоримо сьогодні, тобто зараз, в цей день. Ми в цій молитві просимо про хліб як їжу і про Хліб Життя, як їжу духовну. Якщо ми говоримо Господу дай нам зараз, то хіба ми не повинні усвідомити, що і життя наше як подяка Богові повинно бути праведним також зараз, в цей день. Доброчесність народжується і повинна розвиватися у всіх моментах нашого життя, у всіх ситуаціях. Не може людина, яка проявляє найгірші риси своєї натури при споживанні звичайної їжі, бути гідною приймати Євхаристійний хліб. Не може бути так, щоб людина, яка не навчилася сказати «дякую» тим, хто з нею кожен день: вдома, на роботі, в оточенні, зможе навчитися дякувати Богові. І не може бути так, щоб той, хто не навчився терпінню і лагідності в щоденному спілкуванні, проявить їх у дні випробувань.

Велика чеснота виростає з маленької, і великі подвиги виростають з маленьких щоденних проявів християнського життя. Бути праведним християнином кожен день, в будь-якій ситуації, у будь-якому оточенні, з будь-якими людьми — ось ідеал християнського життя, який повинен бути нами реалізований.

Подякуємо ж Господу, люблячому і милосердному, Який подає нам кожен день їжу тілесну і духовну, незважаючи на те, що ми так недбало вчимося бути кожен день Його послідовниками не тільки по імені, але і по життю. Амінь!