1000 днів незламності, молитви та надії

Рівно 1000 днів тому розпочалося повномасштабне російське військове вторгнення в Україну. До наших осель, до наших сімей, до нашого життя увірвалася війна. Мабуть, не існує в Україні такої родини, яку б не зачепила ця страшна трагедія. Хтось втратив рідних та близьких, хтось втратив домівку, хтось став біженцем на чужині, а хтось вимушеним переселенцем в себе на Батьківщині… За ці 1000 днів пролито вже ріки сліз і крові. Нажаль, війна продовжується. А значить, триває і кровопролиття.

З самого початку війни Українська Православна Церква однозначно засудила російську військову агресію. Вже 24 лютого 2022 р. Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій оприлюднив звернення до пастви, в якому засудив війну.

Буквально з перших днів повномасштабного російського вторгнення наша Церква організувала масштабну допомогу вимушеним переселенцям і тим, хто опинився в зоні бойових дій. Лише протягом перших трьох місяців війни понад 13 тисяч переселенців були розміщені в храмах і монастирях Української Православної Церкви. Щодня кілька тисяч людей отримували від волонтерів нашої Церкви продукти харчування, медикаменти та іншу гуманітарну допомогу.

Київська духовна академія також активно включилася в соціальне служіння. На початку війни гуртожитки Академії на території Києво-Печерської Лаври приймали біженців з Київської, Чернігівської та Донецької областей. Протягом весни-літа 2022 р. прихисток тут знайшли близько 30 осіб, будинки яких були зруйновані.

В академічній трапезній також готували сніданки, обіди і вечері для територіальної оборони Києва, військовослужбовців Збройних Сил України та Головного військового клінічного госпіталю у м. Києві. В одному з академічних корпусів було створене бомбосховище, яке вдалося облаштувати всім необхідним: водою, їжею, медичними засобами тощо. В перші тижні війни тут переховувалися кияни, які мешкають неподалік Лаври. Також Київська духовна академія щоденно надавала їм триразове харчування.

Студенти та викладачі Київської духовної академії і семінарії  неодноразово долучалися до формування банку крові для постраждалих від військових дій та поранених захисників України. Забір крові проводився в медичній частині Академії співробітниками Відділення переливання крові Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова.

Спільно з Синодальним відділом Української Православної Церкви з соціально-гуманітарних питань студенти Київської духовної академії і семінарії  також започаткували проект забезпечення українських військовослужбовців окопними свічками.

Війна є страшенним горем, яке руйнує життя мільйонів мирних людей. З християнської точки зору є неприпустимою будь-яка «сакралізація» війни. Ми, як християни, маємо однозначно відкидати ідеології, які виправдовують цю страшну війну. Тому мене, як і багатьох людей по всьому світи,  буквально приголомшили недавні заяви Всесвітнього російського народного собору  про те, що російська агресія проти України є «священною війною». Як можна називати «священним» знищення російськими ракетами, безпілотними літальними апаратами та бомбами українських лікарень, шкіл, дитячих садочків та житлових будинків? Як можна вважати «священним» цілеспрямоване руйнування об’єктів критичної цивільної інфраструктури? Як можна виправдовувати зухвалі воєнні злочини?

Треба знов і знов наголосити, що Українська Православна Церква на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм — з українським народом.  Ми несемо скорботи разом з усіма українцями! Ми підтримуємо українських захисників та захисниць та молимось за них! Ми плачемо за загиблими! Ми бажаємо збереження територіальної цілісності та незалежності нашої батьківщини України!

Сьогоднішній день є для нас днем жалоби та молитви. Сьогодні ми з особливою наполегливістю просимо Господа нашого Іісуса Христа, щоб Він прийняв у Свій вічний спокій усіх воїнів, які віддали своє життя за Україну. Ми також молимося за спочин душ усіх мирних жителів українських міст і сіл, які стали безвинними жертвами цієї війни. Ми просимо Господа подати втіху всім, хто втратив на цій війні рідних та близьких. Ми просимо Його подати усім нам силу і мудрість, щоб вистояти в цій війні.

Віримо, що з Божою допомогою та молитвами усіх святих землі Української ми вистоїмо в цій страшній війні та передамо Україну нашим нащадкам вільною і квітучою державою.

Ректор Київської духовної академії і семінарії
архієпископ Білогородський Сильвестр