Собор святих КДА: священномученик Пимен, єпископ Верненський (+1918)

Житіє

священномученика Пимена,

єпископа Верненського (+1918)

День пам’яті — 16 вересня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священномученик Пимен (у миру – Бєлоліков Петро Захарович) народився 5 (17) листопада 1879 року в селі Васильєвськом-Романовом Череповецького повіту Новгородської губернії (зараз с. Васильєвське, Череповецького району, Вологодської області). Походив із священицького роду: його батько – Захар Бєлоліков, настоятель Васильєвської церкви, а мати Марія Іванівна – дочка священика Іоанна Орнатського, діти якого, відомі Санкт-Петербурзькі священики Філософ та Іоанн Орнатські. Через них Петро перебував у родстві з прав. Іоанном Кронштадтським.

У 1889-1894 pp. – проходив навчання у Кирилівському духовному училищі. У 1894-1900 pp. навчався у Новгородській духовній семінарії (закінчив за першим розрядом). У 1900-1904 pp. навчався у Київській духовній академії, яку закінчив серед найкращих студентів. На четвертому курсі, 6 серпня 1903 року, прийняв чернечий постриг, який звершив митрополит Київський і Галицький Флавіан (Городецький) у Києво-Печерській Лаврі. 26 вересня 1903 року рукопокладений у сан ієродиякона, і наприкінці четвертого курсу рукопокладений ректором КДА єпископом Платоном (Рождественським) у сан ієромонаха. Київську духовну академію майбутній архіпастир закінчив зі ступенем кандидата богослов’я з правом отримання ступеня магістра без нових випробувань. Його дипломний твір “Відношення Вселенських Соборів до творінь Церковних Письменників”, в якому досліджувався догматичний внесок святоотцівської літератури в діяльність семи Вселенських Соборів, був високо оцінений рецензентами доц. Ф. І. Міщенко та проф. К. Д. Поповим.

12 серпня 1904 року указом Священного Синоду призначений членом Урмійської духовної місії РПЦ для ассірійських християн. Був завідувачем чоловічої школи для ассирійців при місії, звершував богослужіння у сільських храмах, редагував журнал «Православна Урмія» (1905), брав участь у захисті прав урмійських християн під час так званих перських смут. У цей час він вивчив давньосирійську та новосирійську мови, а також місцеві тюркські прислівники, що дозволило йому нести проповідь серед місцевого населення. З 7 липня 1906 року – помічник начальника місії, 6 вересня 1908 року зведений в сан ігумена.

Указом Священного Синоду 3 березня 1911 року призначений на посаду ректора Олександрійської місіонерської духовної семінарії (с. Ардон, Терська обл., зараз місто в Респ. Південна Осетія – Аланія, РФ) у сані архімандрита. Протягом року він працював над духовною просвітою осетин, а також працював над розвитком семінарії. Жалкуючи про звільнення з Урмійської місії, отець Пимен просить начальство повернути його назад. Саме тоді архім. Пимен починає листування з відомим місіонером, святителем Миколаєм (Касаткіним), який працював у Японії. 19 липня 1912 року був знову призначений до Урмійської місії на колишню посаду. Одночасно був ректором та викладачем семирічного училища при Місії та спостерігачем над сільськими церковними школами. Викладав психологію, Святе Письмо, літургіку та церковну історію. Отець Пимен брав участь у підготовці приєднання до Православ’я сирійських несторіан, проте початок Першої світової війни зупинив цю справу.

У жовтні 1914 року архімандрит Пимен був призначений ректором Пермської духовної семінарії. Він очолив Пермське єпархіальне товариство тверезості, а також зі своїм однодумцем і соратником єпископом Пермським Андроніком проводив читання для народу при каплиці Пермського Стефанівського братства. Під час війни сприяв устаткуванню семінарських будов для військових потреб, організував санітарну дружину семінаристів для нагляду за пораненими, був активним учасником благодійних заходів та дитячих свят.

7 липня 1916 року призначений начальником Урмійської місії і зведений в сан єпископа Салмаського. Займався збором коштів на відновлення розореною турецькою окупацією Урмії та діяльністю місії, допомогою голодуючим та хворим християнам. Регулярно здійснював об’їзд військових частин, звершував богослужіння і проповідував. Неодноразово був нагороджений церковними та державними орденами. Був автором проповідей, творів, повідомлень новосирійською мовою. Також був перекладачем сирійської християнської літератури та житія святих.

9 червня 1917 року призначений єпископом Семиреченським та Верненським, вікарієм Туркестанської єпархії. 11 жовтня 1917 року його тепло зустрічає духовенство та городяни м. Верний (нині Алма-Ата). Владика регулярно звершує богослужіння, проповідує, проводить недільні бесіди, збирає собори духовенства для вирішення проблем церковного служіння під час нових історичних подій. Займається допомогою голодуючим дітям, і навіть, протистоїть розвитку громадянської війни, він організовує масові хресні ходи. У 1918 році здійснює подорож церквами єпархії, відвідує регіон киргизького повстання 1916 року.

У розпал громадянської війни та боротьби проти Церкви єпископ Пимен виступив ревним її захисником та викривачем революції. З березня по квітень 1918 року перебував під слідством комісії революційного трибуналу за підозрою у вбивстві двох більшовицьких агітаторів, але справу зупинили через недостатність доказів. Брав участь у збиранні коштів для білогвардійського руху. Влітку 1918 року владика перешкодив вилученню церковних цінностей із кафедрального собору, він був проти радянських декретів, які нищили християнське благочестя. За це його звинуватили у контрреволюційних діях. У своїх проповідях закликав молитися за порятунок від безбожної влади. Як наслідок, його проповіді були охарактеризовані як «контрреволюційні промови з амвона». Архіпастир закликав народ до згуртування та єднання на парафіях, до радикального оновлення парафіяльного життя та збереження народного благочестя.

16 вересня 1918 року був заарештований бійцями червоноармійського загону Мамонтова і в цей же день розстріляний без суду та слідства в гаю Баума, поблизу м. Верний. Його тіло було знайдено у білому підряснику, прикрите листям. Наступного дня влада опублікувала неправдивий наказ про його заслання та загрозу всім співчуваючим.

У жовтні 1997 року прославлений як місцешанований святий Алма-Атинської єпархії РПЦ. У серпні 2000 року канонізований Ювілейним Архієрейським Собором РПЦ у Москві для загальноцерковного шанування. Вшановується в соборі святих Київської духовної академії, Соборі новомучеників і сповідників Руських, Соборі новомучеників та сповідників Казахстанських.

День пам’яті – 3 (16 за н. ст.) вересня.

Святий священномучениче Пимене, моли Бога за нас!