Собор святих КДА: священномученик Олександр Глаголєв, пресвітер (+1937)

Житіє

священномученика Олександра Глаголєва,

пресвітера (+1937)

День пам’яті — 25 листопада

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священномученик Олександр (Глаголєв Олександр Олександрович) народився 14 лютого 1872 р. у селі Покровському Одоєвського повіту Тульської губернії у сім’ї священика. Освіту здобув у Білівському духовному училищі, у Тульській духовній семінарії та у Київській духовній академії, де навчався у 1894–1898 рр. Як кращого студента залишили при Академії на посаді професорського стипендіату на один навчальний 1898–1899 рік. У цей час продовжив роботу над своїм дослідженням «Старозавітне Біблійне вчення про Ангелів», обравши предметом свого спеціального вивчення Святе Письмо Старого Завіту спільно з єврейською мовою. У 1899 р. Олександр Глаголєв почав викладати в Академії біблійну археологію та єврейську мову. У 1900 р. удостоєний ступеня магістра богослов’я та звання доцента.

Влітку 1899 р. одружився з дочкою помічника бібліотекаря при Академії, дворянкою Зінаїдою Петрівною Слєсаревською. У шлюбі у Глаголєвих було троє дітей: Олексій (1901), Сергій (1903) і Варвара (1909).

4 травня 1903 р. доцент Олександр Глаголєв був рукопокладений у сан священика митрополитом Київським Флавіаном (Городецьким) і направлений до Києво-Щекавицької кладовищенської церкви, а 1 червня того ж року переміщений на посаду настоятеля Києво-Подільської Добро-Миколаївської церкви. 5 листопада 1903 р. призначений членом благочинницької ради 3-ої округи церков міста Києва. 13 січня 1904 р. Київською Міською Думою обрано членом ради Києво-Подільського піклування про бідних міста Києва.

19 жовтня 1905 р., у розпал єврейського погрому в Києві, священик Олександр Глаголєв разом зі своїм другом священиком Михайлом Єдлінським у повному облаченні, з хрестом у руках, йшли назустріч натовпу зупиняти погроми єврейських будинків. Деякі з них справді залишили мародерство завдяки проповіді та особистому прикладу священнослужителів.

У 1905–1907 pp. свящ. Олександр Глаголєв опинився у центрі реформаторських процесів у Київській духовній академії. На Раді у вересні 1907 р. його обрали ректором, проте Святіший Синод це обрання не затвердив, вважаючи, що очолювати академію має представник монашествуючого духовенства. У 1910 р. перейшов на кафедру Старого Завіту, де працював до закриття академії.

Влітку 1911 р. отець Олександр очолив студентську паломницьку поїздку на Святу Землю. Під час поїздки патріарх Єрусалимський Даміан подарував йому наперсний хрест із часткою Животворящого Древа. 5 червня 1912 р. Святіший Синод своїм указом дозволив йому прийняти і носити дарований хрест.

До наукової спадщини прот. Олександра Глаголєва належить 130 публікацій різного обсягу та характеру: монографії, наукові переклади та публіцистичні статті, відгуки та рецензії, бібліографічні огляди, слова та проповіді. Був одним із авторів «Тлумачної Біблії»: підготував тлумачення на 13 книг Старого Завіту (Левіт, Руфі, 3 і 4 Царств, 2 книгу Параліпоменон, Товіта, Притч Соломона, Пісні пісень, Наума, Авакума, Софонії, Аггея) і на всі соборні послання Нового Завіту. Брав активну участь у створенні «Православної Богословської енциклопедії», написав 11 статей, в основному на старозавітну тематику.

Прот. Олександр Глаголєв як експерт брав участь у резонансній справі Менделя Бейліса, якого звинувачували у ритуальному вбивстві тринадцятирічного учня Києво-Софійського духовного училища Андрія Ющинського. 6 червня 1911 р. о. Олександр представив свідчення, де категорично висловився проти будь-якої можливості вживання людської крові євреями з ритуальною метою. Два з половиною роки справа Бейліса породжувала у народі антисемітські випади. Після закінчення слідства справу було передано до суду присяжних. Як результат 28 жовтня 1913 р. Бейліс був оправданий. Експертиза, зроблена священиком, відіграла важливу роль у винесенні виправдувального вироку.

Після приходу до влади більшовиків продовжував служити у храмі Миколи Доброго. Коли у 1919 р. Київська духовна академія була закрита, читав лекції у неофіційній Київській православній богословській академії, а після арешту у 1923 р. ректора архієпископа Василя (Богдашевського) фактично виконував його обов’язки. Після остаточного припинення занять в академії 1924 р. викладав на богословсько-пастирських курсах.

Після виходу у липні 1927 р. «Декларації» митрополита Сергія (Страгородського) про лояльність до радянської влади, о. Олександр прийняв її із почуття збереження церковної єдності, хоча не співчував їй. У жовтні 1927 р. взяв участь у написанні тексту послання митрополита Михаїла (Єрмакова), яке практично дублювало положення «Декларації» митрополита Сергія.

У 1931 р. заарештований за звинуваченням у приналежності до «Істинно-Православної Церкви», але через п’ять місяців був звільнений. У 1934 р. храм Миколи Доброго закрили, після чого священик перейшов до Набережно-Микільського храму. Масовий сталінський терор також не оминув його. 20 жовтня 1937 р. о. Олександр був повторно заарештований і 36 днів утримувався у Лук’янівській в’язниці. Проходив по одній справі разом із митрополитом Київським Костянтином (Дяковим).

Протоієрей Олександр Глаголєв помер 25 листопада 1937 р. під час слідства. Його викликали на допити 18 разів, і всі вони супроводжувалися знущаннями та тортурами. Похований на Лук’янівському кладовищі у спільній могилі.

3 квітня 2019 р. Священним Синодом Української Православної Церкви прославлений у лику місцевошанованих святих Київської єпархії. Урочистість прославлення відбулася 28 липня 2019 р. у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Вшановується також у Соборі святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 25 листопада (12 листопада за ст. ст.)

Святий священномучениче Олександре, моли Бога за нас!