Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю Хрестопоклонну

ПРОПОВІДЬ

ректора Київської духовної академії та семінарії

архієпископа Білогородського СИЛЬВЕСТРА

у Неділю 3-тю Великого посту, Хрестопоклонну

8:34 І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною. 35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її. 36 Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить? 37 Або який викуп дасть людина за душу свою? 38 Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами. 9:1 І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.

Євангеліє від Марка 8:34 — 9:1

Во ім’я Отця, Сина та Святого Духа!

Великий піст триває шість тижнів. Третій тиждень — саме середина Посту — називається Хрестопоклонним. Під час богослужіння Чесний Хрест Господній виноситься до центру храму, де віруючі під урочисті співи прикладаються до нього. У Православній Церкві є ще одне свято, присвячене Хресту Господньому — Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста. Однак, якщо це двонадесяте свято більше зосереджено на догматичному, богословському осмисленні Хресної смерті та шануванні знамення перемоги Христової, то великопісний спомин Хреста спрямований до глибинного сенсу християнського життя, яке може бути виражене в одному слові: хрестоношення.

Євангельське читання цього дня говорить: «хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її» (Мк. 8:34-35). Отже, охочі йти за Господом повинні взяти свій хрест і йти за Ним. Не ліниво плестись, не ходити урочисто, не йти прогулянковим кроком… Але йти, поклавши на плечі свій хрест. Кожен може уявити картину несення хреста. Саме це вираження за часів земного життя нашого Господа означало цілковите зречення, повну віддачу себе. Саме таке розуміння повного зречення вказують слова: «хто загубить душу свою».

Однак, перш за пояснення цих євангельських виразів, слід провести різницю між мирським і церковним розумінням цих слів «взяти свій хрест». Нерідко «у миру» несенням хреста називають просте перенесення життєвих труднощів, без жодного релігійного осмислення. Зрозуміло, що в кожної людини на землі є справи, «якими трудиться він під сонцем» (Еккл. 1:3). І в більшості випадків, за словами премудрого, це суєта суєт (Еккл. 1:2). Будь-яка людина, яка усвідомлює тягар людського життя, починає характеризувати його як хрест, тобто як певний тягар і страждання. Але людині в принципі властиво шукати і надаати зміст своїм стражданням і переживанням. Однак надавати своїм звичайним, буденним тягарам цінність і бачити в них той самий хрест, який пропонує нести своїм учням Господь — є своєрідним духовним міщанством. Як яскраво сказав поет про такий стан: «Не хрест — безхрестя ми несемо, а як згинаємось убого».

Хрест, який ми повинні взяти, щоб слідувати за Христом, — не просто пересічні труднощі життя. Хрест, про який йдеться в Євангельському тексті, безпосередньо пов’язаний із вірою у Христа. Хто вірує в Господа, тому дається хрест. І цей хрест — не той хрест, про який говорять у миру, не хрест труднощів життя, а хрест Христа, заради Христа, і несемо ми його разом із Христом. Слід звернути увагу на контекст фрази: «Візьми свій хрест і йди за Мною». Вона вимовляється відразу після сповідування Петра (див.: Мк. 8:29) і його умовлянь не йти Спасителеві на страждання, на що Господь і відповідає: «хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною». Таким чином, хто хоче бути з Христом, той має взяти хрест і слідувати за Ним.

Разом з вірою і доступом до благодаті через віру в Христа (див. Рим. 5:2) даються й ті випробування, які ми повинні нести заради Господа Іісуса Христа. Несіння цього хреста — наслідування Христа. Віруючим у Христа потрібно бути готовими до нерозуміння, до зганьблення, образ і навіть до смерті. Господь говорить: «хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її». Слово душа у Святому Письмі нерідко означає життя (див. Вих. 21:23, Втор. 19:21). Тобто Христос говорить учням: хто втратить своє життя заради Мене та Євангелія, той насправді збереже його, бо замість життя земного отримає вічне життя.

Що є дорожчим для людини, ніж її життя: «За життя своє віддасть людина все» (Іов 2:4). Людина чіпляється за життя до останнього, до останньої секунди. Але йдеться саме про те, щоб віддати своє життя … Говориться, зрозуміло, не про те, щоб буквально померти такою самою смертю на хресті, як Христос. І все ж мова про смерть як найвищу точку наслідування Господа Іісуса, Який смирив Себе навіть до смерті (пор. Флп. 2:7-8). Саме тому в Церкві особливим є шанування мучеників, які засвідчили свою віру кров’ю. Однак завжди, число мучеників мінімально по відношенню до безлічі віруючих. Невже тільки мученики несли хрест? Невже тільки вони отримають спасіння? Невже немає іншого способу нести хрест, окрім мучеництва?

Несіння хреста — спосіб, шлях. Головне в ньому — слідування за Христом. Вже апостол Павло говорить про інше розп’яття себе — заради Христа: «ті, котрі Христові, плоть свою розп’яли з пристрастями й похотями» (Гал 5:24). Отже, боротьба із пристрастями, те, що прийнято називати аскезою, — є різновидом несення хреста. Апостол Іоанн Богослов наставляє: «Не любите світу, ні того, що у світі» (1Ін.2: 15), бо «весь світ лежить у злі» (1 Ін.5: 19). «Світ, — визначає прп. Ісаак Сірін, — є ім’я збірне, що обіймає собою те, що називається пристрастями». Таким чином, світ — це царство тих, хто служить пристрастям та дияволові, і протистоїть Богу. Вирватися з цього можна через духовну війну (пор. Еф. 6:12), в якій хрест і його несення є нашою головною зброєю, що дозволяє нам через товщу гріха, пристрастей, слабкостей, сили та ненависті світу прорватися до Бога.

Брати і сестри! Світ і диявол хитрі, сильні, спритні. Не завжди вони переслідують віруючих через силу, але завжди через різноманітні спокуси. Мир і князь його (пор. Ін. 14:30) незмінно боротимуться проти слова хресного, яке для світу завжди є і буде юродство, спокуса, безумство (пор. 1 Кор. 1:18-23). Світ завжди буде говорити нам: яка дурість — ця ваша віра! Яке безумство уникати насолод! Яка принизлива слабкість не прагнути отримання влади, становища, впливу! Ваше християнство таке відстале. Ви такі лицемірні, ви — нікчемні!

Але ми з вами, брати і сестри, візьмемо свій хрест і будемо йти за Господом. А тим, котрі кричать, плюють і ображають нас, як і завжди за тисячолітню історію Церкви, просто тихо відповімо: «слово про хрест для тих, хто гине, безумство є, а для нас, хто спасаємось, — сила Божа» (1. Кор. 1:18). Амінь!

Проповедь архиепископа Белогородского Сильвестра в Неделю Крестопоклонную