Собор святих КДА: святитель Іоанн, митрополит Тобольський

Святитель Іоанн, митрополит Тобольський (1651–1715)

День пам’яті – 23 червня (10 червня за ст. ст.).

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Іоанн (у миру – Максимович Іван Максимович) народився у грудні 1651 р. у Ніжині в сім’ї шляхтича Максима Васильківського. Це прізвище походило від міста Василькова під Києвом, тож іноді ім’я святителя зустрічається під ним. Вищу освіту здобував у Києво- Могилянському колегіумі у 1668—1675 роках. Після закінчення був призначений викладачем латині.

У 1675 р. прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі з ім’ям Іоанн, на честь святителя Іоанна Златоуста. Через деякий час архієпископ Чернігівський Лазар (Баранович) висвятив його у священний сан. Враховуючи талант молодого ченця, архімандрит Інокентій (Гізель) призначив його на посаду лаврського проповідника, яку він обіймав до 1680 р., коли братія обрала його економом. У 1681 р. призначений намісником Свенського монастиря поблизу Брянська, що належав Києво-Печерській Лаврі. У 1695 р. ієромонах Іоанн був зведений у сан архімандрита та поставлений керуючим Єлецького Успенського монастиря у Чернігові. Святитель Феодосій (Углицький) готував його у наступники на Чернігівській кафедрі.

10 січня 1697 р. висвячений на єпископа в Москві і зведений в сан архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського. У ставленій грамоті йому надавалося особливе право відправляти богослужіння в саккосі. Перебуваючи на Чернігівській кафедрі, святитель Іоанн надавав усіляку підтримку ієромонаху Димитрію (Туптало), який у цей час працював над написанням «Книги житий святых». Особливе місце у його архіпастирських працях зайняла просвітницька діяльність. У 1700 р. він заснував Чернігівський колегіум на кшталт Київського, який став прообразом наступних семінарій у Російській імперії. Тут навчалися не лише діти духовенства, а й шляхтичі, козаки та міщани. Їм також було відкрито друкарню в Болдинському Троїцькому монастирі, де видавалися богослужбові книги, навчальні посібники, твори духовно-морального змісту та переклади з латині. Тут же друкувалися труди самого святителя. При ньому також почалося шанування святителя Феодосія Чернігівського та фіксація зроблених за його клопотанням чудес.

У 1711 р., через конфлікт із князем Олександром Меньшиковим, архієпископ Іоанн отримав призначення на Сибірську кафедру. 18 лютого був зведений у сан митрополита Тобольського і всього Сибіру. Через важкий і довгий шлях святитель вступив в управління митрополією лише 14 серпня 1712 р. Тут він зайнявся організацією церковного управління, надавши настоятелям трьох великих монастирів права в господарській та судовій областях. Особливу увагу було приділено місіонерській діяльності. Місіонери були спрямовані до остяків, вогулічів та інших сибірських народів, зусиллями ієрарха в християнство був звернений один із місцевих племінних князів та близько 300 його одноплемінників. У 1714 р. митрополит направив до Пекіна місію на чолі з архімандритом Іларіоном (Лежайським). Її завданням було опікування албазинців (нащадків полонених російських козаків), і навіть проповідь серед місцевого населення.

Під особистим піклуванням ієрарха знаходилася слов’яно-латинська школа в Тобольську, заснована його попередником святителем Філофеєм (Ліщинським). У школу він вкладав свої особисті кошти, а також запрошував викладачів із Києва та Чернігова. Під час його перебування на кафедрі відбувалося будівництво храмів, у тому числі й кам’яних, було відкрито близько 20 благоділень.

Поряд з адміністративною та просвітницько-місіонерською діяльністю, святитель Іоанн виявив себе як духовний письменник. Йому належить відомий «Илиотропион, или cообразование с Божественной волей», виданий у Чернігові у 1714 р. Серед інших творів – віршовані, повчальні та проповідницькі твори. Багато з них були написані на підставі зібраних цитат із творінь святих отців, а також є перекладом західних церковних письменників.

Святитель Іоанн помер 10 червня 1715 р., перебуваючи в молитовному положенні навколішки перед іконою Божої Матері. Похований у Софійсько-Успенському соборі Тобольська. З моменту упокоєння при його гробниці стали відбуватися чудеса. Їх почали записувати з 1798 р. в особливій пам’ятній книзі. Мощі митрополита обрітені 16 жовтня 1914 р. До святих зарахований рішенням Святійшого Синоду від 21 січня 1916 р., урочисту канонізацію здійснено 10 червня того ж року. Святі мощі подвижника спочивають у Покровському кафедральному соборі Тобольського кремля.

Вшановується у Соборах Брянських, Галицьких, Київських, Сибірських, Чернігівських святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті – 23 червня (10 червня за ст. ст.).

Святителю отче Іоанне, моли Бога за нас!