Собор святих КДА: преподобний Нестор Літописець

Житіє

преподобного Нестора Літописця

День пам’яті — 9 листопада

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Відомості про преподобного Нестора Літописця нечисленні та суперечливі. Ми черпаємо їх із двох джерел: «Печерського Патерика» та «Повісті временних літ».

«Печерський Патерик» повідомляє, що преподобний Нестор прийшов до Києво-Печерського монастиря, коли там був ігуменом преподобний Стефан (майбутній єпископ Володимир-Волинський) — наступник преподобного Феодосія. Під час ігуменства преподобного Стефана преподобний Нестор був пострижений у чернецтво і рукопокладений у диякони. Оскільки святий Стефан був ігуменом Печерського монастиря всього лиш чотири роки — з 1074 до 1078 — можна дійти до висновку, що Нестор досить швидко пройшов всі щаблі іночеських випробувань, які обов’язково передували чернечому постригу і тим більше дияконській хіротонії. Це свідчить про те, що він прийшов до обителі вже зрілою і сформованою людиною.

У 1091 р. відбулося знайдення мощей преподобного Феодосія, при цьому Нестор був одним з головних діючих осіб. За його власною розповіддю, ігумен Іоанн доручив знайдення мощей лише двом монахам, одним з яких був преподобний Нестор. І саме він знайшов у печері гроб преподобного Феодосія. У слові про преподобного Нікіти Затворника у складі «Печерського Патерика» говориться, що коли Нікіта впав у спокусу, до нього прийшли тринадцять печерських іноків, які, помолившись, вигнали з нього злого духа. Серед цих іноків був і преподобний Нестор. Обидва ці епізоди свідчать про особливий духовний авторитет, яким подвижник володів серед братії. Поруч із цим, у «Патерику» кілька разів згадується про те, що святий займався літописанням. Цими даними вичерпуються достовірні дані про життєвий шлях преподобного.

У «Повісті минулих літ» містяться відомості, які суттєво розходяться з даними «Патерика». Про те, що преподобний Нестор є автором «Повісті», йдеться у назві літопису за Іпатіївським списком, чого немає у Лаврентіївському списку. У статті під 1051 р., в оповіданні про заснування Печерського монастиря, автор «Повісті» говорить про себе, що прийшов туди за преподобного Феодосії у віці 17 років. В іншому місці, у статті під 1097 р., де розповідається про осліплення князя Василька, він повідомляє, що перебував разом із ним у Володимирі-Волинському та вів переговори з князем Давидом Ігоровичем. Що найважливіше, автор вказує тут своє ім’я — Василь. Таким чином, відомості «Повісті» про її автора не належать до преподобного Нестора. Це пояснюється тим, що «Повість» не є оповіданням одного письменника, так як над нею працювало кілька людей.

До літературної спадщини преподобного Нестора належать два важливі давньоруські агіографічні твори: «Читання про Бориса і Гліба» та «Життя преподобного Феодосія», яке пізніше увійшло до складу «Печерського Патерика». На думку різних дослідників, ці тексти датуються в діапазоні приблизно з 1082 до 1109 рр. Зазначені твори свідчать про значну начитаність автора як у Святому Письмі, так і у східній агіографічній літературі. При цьому, орієнтуючись на давні пам’ятки церковної писемності, преподобний створює цілком оригінальні твори за формою та змістом. Характерною рисою його творчості є і те, що він намагається вказувати джерела, із яких черпає свідчення.

Найбільш знаменитою літературною пам’яткою, з якою пов’язане ім’я преподобного Нестора, є «Повість минулих літ». Однак цей твір не є монолітним текстом одного автора. Відповідно до О. О. Шахматова, давньоруське літописання було розпочато бл. 1039 р. за Ярослава Мудрого. Потім цей літописний звід доповнювалося у кілька етапів у Печерському монастирі: у 1070-х pp. при преподобному ігумені Ніконі, у 1090-х pp. при ігумені Іоанні та бл. 1110–1112 рр. трудами преподобного Нестора. Таким чином, преподобний Нестор був не автором, а редактором «Повісті». Він опрацював вже існуючий літописний звід і додав до нього ґрунтовний вступ, який, власне, починається словами: “Се повести временных лет, откуду есть пошла Русская земля, кто в Киеве нача первее княжити и откуду Русская земля стала есть” («Повісті минулих літ, як появилася Руська земля, і хто в Києві почав перший княжити»). Цей вступ надав літопису чіткої історіософської концепції. «Несторова» редакція «Повісті» доведена до 1113 р. і закінчується повідомленням про смерть князя Святополка.

Всі твори преподобного Нестора пов’язує спільна ідея: після всесвітнього потопу кожен із синів Ноя отримав свій уділ, який не повинен переступати. Кожен, хто порушує межі свого уділу і йде війною на брата, тим самим порушує принцип, закладений ще в біблійні часи з Божественної волі. Виходячи з цього, автор послідовно засуджує міжусобиці князів. Навіть у «Житті преподобного Феодосія» ключовою лінією церковно-державних відносин виступає ідея збереження миру у княжому сімействі та державі.

Час прославлення преподобного Нестора Літописця в лику святих не відомий. Його ім’я відсутнє у найдавніших місяцесловах, прологах та місячних Мінеях. Вперше його життя з’являється в друкованому виданні «Печерського Патерика» 1661 р., а в богослужбових текстах ім’я подвижника зустрічається лише з 1763 р. Нетлінні мощі преподобного спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.

З часу відродження Київської духовної академії у 1992 р., з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана), преподобний Нестор Літописець вшановується як небесний покровитель Київських духовних шкіл. Це святий, який поєднував у житті аскетичний подвиг, дослідницьку діяльність і літературну творчість, які підпорядкував духовному вихованню своїх сучасників і нащадків.

День пам’яті: 9 листопада (27 жовтня за ст. ст.).

Преподобний отче наш Несторе, моли Бога за нас!