Собор святих КДА: святитель Сильвестр, єпископ Канівський (+1908)

Житіє

святителя Сильвестра,

єпископа Канівського (+1908)

День пам’яті — 25 листопада

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Сильвестр (у миру — Малеванський Стефан Васильович) народився 9 січня 1828 р. у с. Андрушівка Житомирського повіту Волинської губернії у сім’ї священика. Початкову освіту здобув вдома, потім навчався у Бердичівському двокласному училищі та Аннопольському духовному училищі, а у 1841–1847 рр. — у Волинській духовній семінарії, яку закінчив зі званням студента. Після цього був направлений для навчання до Санкт-Петербурзької духовної академії, але відмовився від навчання через хворобу батька.

8 листопада 1848 р. Стефан повінчався з донькою священика Сусанною. 7 грудня 1848 р. у Свято-Троїцькому Дерманському монастирі був рукопокладений у священика і направлений на служіння до Житомирського повіту. Напередодні свята апостолів Петра і Павла 1850 р. його дружина народила сина Павла, а сама померла під час пологів. Це було сильне потрясіння для молодого священика.

У 1853 р. як вдовий священик Стефан вступив до Київської духовної академії. В кінці третього курсу 27 травня 1856 р. був пострижений ректором архімандритом Антонієм (Амфітеатровим) у чернецтво з іменем Сильвестр. У період навчання ієромонах Сильвестр повністю віддав себе науковим дослідженням, що призвело до погіршення зору. У 1857 р. блискуче склав випускні іспити і як перший студент був залишений бакалавром на кафедрі богословських наук.

15 квітня 1862 р. возведений у сан архімандрита. У серпні того ж року призначений інспектором та ординарним професором богословських наук у Київській академії. Послух інспектора виконував майже двадцять років (з 1862 до 1881 рр.) і весь цей час зберігав безпристрасність. Це виражалося в тому, що у нього не було добрих чи поганих студентів: для нього всі були рівними. При цьому він був суворим до себе, точним та вимогливим щодо дисципліни студентів. Вдячні студенти надовго запам’ятали його поблажливість та доброту. Однак в ці роки він поступово втрачав зір, що іноді було причиною конфліктних ситуацій.

У 1881 р. архімандрит Сильвестр був звільнений з посади інспектора і повністю присвятив себе науці. Результатом роботи стало п’ятитомне видання «Досвід православного догматичного богослов’я (з історичним викладенням догматів)», який виходив у світ з 1878 до 1891 рр.

11 квітня 1883 р. архімандрит Сильвестр став ректором Київської духовної академії та настоятелем Києво-Братського (монастиря). Ректорську посаду обіймав до 1898 р. 20 січня 1885 р. рукопокладений в єпископа Канівського, вікарія Київської єпархії. Архієрейську хіротонію у Казанському соборі Санкт-Петербурга очолив митрополит Київський Платон (Городецький).

У перші роки свого служіння як ректора святитель подбав про ремонт старих академічних будівель та створення нових гуртожитків. Було проведено каталогізацію бібліотечного фонду, а сам фонд бібліотеки значно розширено. З особливою чуйністю він ставився до дітей. Піклування ними виявлялося на прикладі академічного хору, в який набирали і хлопчиків-сиріт. З власних коштів він виділяв їм гроші на особисті потреби. При ньому Академія взяла активну участь у цілій низці урочистих заходів, найважливішим з яких стало святкування 900-річчя Хрещення Русі у Києві у 1888 р.

Останні роки служіння єпископа Сильвестра на посаді ректора були затьмарені цілим рядом студентських заворушень, що спричинило відставку з цієї посади. У 1897 р. він сам подав прохання про звільнення за станом здоров’я. Проте владика залишився першим вікарієм Київської єпархії з управлінням Києво-Пустинним Микільським монастирем.

14 квітня 1906 р. архіпастир був звільнений на спокій і проживав у митрополичому будинку при Софійському соборі. Тут він вів практично затворницький спосіб життя, виходячи лише в храм для богослужінь. Упокоївся у ніч з 11 на 12 листопада 1908 р. Похований у крипті Миколаївського храму на Аскольдовій могилі.

Більша частина життя святителя була пов’язана з Київською академією, де він ніс педагогічне служіння, виховавши кілька поколінь єпископів, священиків та інших служителів Церкви. Сучасники відзначали в ньому справжню чернечу смиренність і безкорисливість. Він жив молитвою, щодня приходив до Богоявленського собору Братського монастиря до ікони Божої Матері. Усьому Києву був відомий тим, що регулярно подавав щедру милостиню: першого числа кожного місяця нужденні, приходили до нього за милостиною. Владика був скромною людиною, умів смиренно переносити скорботи. При цьому він був чуйним богословом та плідним вченим.

3 квітня 2019 р. Священний Синод Української Православної Церкви канонізував святителя Сильвестра у лику місцевошанованих святих Київської єпархії. 28 липня того ж року у Києво-Печерській Лаврі відбулося прославлення святителя, яке очолив Митрополит Київський та всієї України Онуфрій. Вшановується у Соборах Київських святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 25 листопада (12 листопада за ст. ст.).

Святителю отче Сильвестре, моли Бога за нас!