Собор святих КДА: святитель Каллістрат, патріарх Грузинський (+1952)

Житіє

святителя Каллістрата, патріарха Грузинського (+1952)

День пам’яті 3 червня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Калістрат (Цинцадзе), у миру Калістрат Михайлович, народився 12 квітня 1866 р. в селищі Тобанієрі Кутаїського повіту Кутаїської губернії в сім’ї сільського священика Михайла Цинцадзе та Катерини Гогоришвілі. Освіту здобув у Кутаїському духовному училищі (1875-1882), а потім продовжив навчання у Тифліській духовній семінарії (1882-1888). У 1888 р. за рекомендацією ректора семінарії архімандрита Паїсія (Виноградова) вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1892 р. зі ступенем кандидата богослов’я, написавши кандидатський твір «Іверська церква в період Сассанідів (265-575 рр.)».

Перебуваючи в Києві, одружився з німкенею-лютеранкою Отилією Томас, яка прийняла православ’я. Після повернення до Грузії 11 квітня 1893 р. відбулася його хіротонія на диякона, а 18 квітня – на ієрея. Після зведення у священний сан ієрей Калістрат призначений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці у Дідубі (нині район Тбілісі). Протягом 1895-1903 років. як член Тифліської Міської Думи у духовному званні займався питаннями будівництва духовних навчальних закладів. З 1903 р. виконував обов’язки настоятеля Тифліської церкви Квашветі, законовчителя та викладача кількох гімназій та духовної семінарії.

Крім того, отець Калістрат був активним прихильником відновлення автокефалії Грузинської Православної Церкви, яка перебувала в статусі Грузинського Екзархату у складі РПЦ (з 1811 р.). питання про автокефалію ГПЦ було винесено на розгляд Передсоборної присутності РПЦ 1906 р. У 1909 р. ієрей Калістрат був зведений у сан протоієрея.

Після самопроголошення автокефалії ГПЦ 12 березня 1917 р. отець Калістрат був відправлений у складі делегації до Петрограда. Вів переговори з главою Тимчасового уряду, міністром сповідань та обер-прокурором Святійшого Синоду, в результаті переговори не дали результату так як автокефалія ГПЦ визнавалася національною, і єпархії РПЦ зберігалися на території Грузинської республіки. Незважаючи на це протоієрей Калістрат продовжував брати активну участь у підготовці та роботі Помісного Собору ГПЦ, проведення якого було заплановано на 8-17 вересня 1917 р. у Тифлісі. Підсумком Собору було обрання Католикосом-Патріархом усієї Грузії Кіріона III (Садзаглішвілі). Після створення Собором дорадчого органу його призначили членом Католикоської Ради.

12 січня 1923 р. після звернення Католикоса-Патріарха Амвросія (Хелая) до учасників Генуезької конференції, він сам і деякі члени Ради, в тому числі протоієрей Калістрат, були затримані. Суд засудив його до 3 років ув’язнення з повною конфіскацією майна. Ув’язнення відбував у Метехській в’язниці у Тифлісі, достроково звільнений 10 березня 1925 р.

Католикос Амвросій запропонував отцю Калістрату стати своїм найближчим помічником. Тому протоієрей у 59-річному віці розлучився із дружиною. Потім 31 жовтня 1925 р. відбулася його архієрейська хіротонія на єпископа Ніноцміндського в храмі Квашветі. Того ж дня владику Калістрата було возведено в сан митрополита і призначено Місцеблюстителем Патріаршого престолу. Перебував на цій посаді до смерті католикоса-патріарха Амвросія 29 березня 1927 року, а 20 червня переведений на Мангліську кафедру.

Після смерті католикоса Христофора III (Цицкішвілі) 10 січня 1932 р. митрополит Калістрат був визнаний єдиним кандидатом на Патріарший престол. 21 червня 1932 р. на Помісному Соборі ГПЦ таємним голосуванням його обрали Католикосом всієї Грузії, архієпископом Мцхетським та Тифліським. Урочиста інтронізація відбулася 24 червня у соборі Светіцховелі.

З початком Другої Світової війни, 24 червня 1941 р. Патріарх Калістрат направив до Президії Верховної Ради Грузинської РСР та Раднарком Грузинської РСР звернення, де від імені своєї пастви та духовенства підтримав Уряд СРСР. Вже в липні від ГПЦ було передано уряду 2 тис. рублів на потреби фронту, а 8 лютого 1942 р. Сталін надіслав подячну телеграму патріарху Калістрату, якого особисто знав з Тифліської духовної семінарії. Протягом усієї війни католикос організовував збір коштів та гуманітарну допомогу для потреб армії. Йому вдалося відкрити 14 храмів і звільнити з ув’язнення кількох грузинських єпископів та священиків.

Перебуваючи на посаді глави ГПЦ патріарху Калістрату вдалося відновити євхаристійне спілкування Грузинської Церкви з Помісними Церквами. 28 жовтня 1943 р. відбулися переговори між католикосом-патріархом Калістратом та архієпископом Антонієм (Романівським), який прибув за дорученням патріарха Сергія. В результаті 31 жовтня 1943 р. католикос Калістрат і архієпископ Антоній відправили спільну Літургію в Сіонському кафедральному соборі. 19 листопада 1943 р. на засіданні Священного Синоду РПЦ молитовне та євхаристичне спілкування між РПЦ та ГПЦ було відновлено, а парафії РПЦ на території Грузинської РСР перейшли в пастирське окормлення ГПЦ.

28 січня 1945 р. приїхав до Москви, де брав участь у Помісному Соборі РПЦ, який обрав новим Московським Патріархом митрополита Алексія (Симанського). Глава Грузинської Церкви промовив вітальне слово учасникам Собору, підписав звернення «До народів усього світу», в якому звучав заклик до боротьби з німецьким фашизмом. 4 лютого 1945 р. брав участь в інтронізації патріарха Алексія. З того часу він активно підтримував дружні стосунки з новим Предстоятелем РПЦ. Після повернення, католикос-патріарх Калістрат 28 березня 1945 р. очолив Помісний Собор ГПЦ, на якому з його ініціативи було прийнято нове «Положення про управління ГПЦ». У жовтні 1945 р. з візитом у відповідь патріарх Алексій відвідав Грузію.

Католікос Калістрат знову відвідав Москву у липні 1948 р., де брав участь у Нараді Глав і Представників Помісних Православних Церков та був присутній на урочистостях до 500-річчя автокефалії РПЦ. 5 серпня 1950 р. провів тристоронню зустріч у Тбілісі з патріархом Олексієм та вірменським католикосом Геворгом VI, на якій підписав чергове «Звернення до християн всього світу» проти використання та поширення ядерної зброї. З 11 липня 1951 р. на чолі грузинської делегації перебував у Москві. 27 листопада того ж року виступив із промовою на ІІІ Всесоюзній конференції прихильників світу. У 1951-1952 pp. порушував питання про повернення церковних цінностей Грузинської Церкви.

Відчуваючи швидку кончину, 27 січня 1952 р. Католикос-Патріарх Калістрат відслужив останню літургію в Сіонському соборі. 3 лютого 1952 р. патріарх Калістрат помер. Поховання відбулося 10 лютого в кафедральному соборі Тбілісі у присутності делегації РПЦ, до складу якої входили також представники Антіохійського Патріархату, Вірменської Церкви, Римо-Католицької Церкви та мусульман. 26 жовтня 1952 р. патріарх Алексій (Симанський) відслужив Літургію та літію на могилі померлого Предстоятеля ГПЦ. Патріарх промовив надгробне слово почавши грузинською мовою.

На засіданні Священного Синоду Грузинської Православної Церкви від 22 грудня 2016 р. Католікос-Патріарх Калістрат (Цинцадзе) був причислений до лику святих. Також святитель Калістрат вшановується у Соборі святих Київської духовної академії.

Святителю отче Каллістрате, моли Бога за нас!