Собор святих КДА: святитель Георгій, архієпископ Могильовський (+1795)

Житіє

святителя Георгія, архієпископа Могильовського (+1795)

День пам’яті 26 лютого

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Георгій (Коніський Григорій Йосипович) народився 20 (31) листопада 1717 р. у місті Ніжин у сім’ї сотенного урядовця. У 1728 р. він розпочав навчання в Києво-Могилянській академії. За час навчання 1728-1743 досконало опанував латинську, польську, грецьку, давньоєврейську та німецьку мови. Курс філософії слухав у архімандрита Сильвестра (Кулябки).

11 серпня 1744 р. прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. Постриг звершив митрополит Київський Рафаїл Заборовський. У 1745 р. став викладачем піїтики в академії. З 1747 р. професор філософії та префект, того ж року рукопокладений у ієромонаха.

У 1746 р. ієромонах Георгій склав підручник з піїтики «Praecepta de arte poetica» (Правила поетичного мистецтва), а також написав трагікомедію «Воскресіння мертвих», яка була написана відповідно до зразків шкільної поезії та не була позбавлена елементів народної мови і гумору. У 1750 р. склав інструкцію “Про порядок викладання предметів у всіх класах”. Заохочував заняття музикою та живописом, розробив програми низки академічних курсів.

У серпні 1751 р. став настоятелем Києво-Братського монастиря та професором богослов’я. У тому ж році склав перший у Східній Європі систематичний курс богослов’я для Києво- Могилянської академії «Cristiana orthodoxa Theologia » (Православне християнське богослов’я). 30 серпня 1752 р. його призначили ректором академії зі зведенням у сан архімандрита.

20 серпня 1755 р. хіротонізований у єпископа Могилевського. Чин хіротонії звершили митрополит Київський Тимофій Щербацький, єпископ Чернігівський Іраклій Комаровський та єпископ Переяславський Іван Козлович.

Відродження церковного життя єпархії святитель почав з релігійно-морального виховання та освіти духовенства та пастви. У 1757 р. при архієрейському будинку було відкрито друкарню. У Могильові започатковано шкільні класи, в 1757-1759 гг. було відкрито духовну семінарію при Преображенському монастирі. Першими викладачами семінарії стали випускники Києво-Могилянської академії. Одночасно святитель дбав про будівництво: у 1762 р. було освячено кафедральний собор у Преображенському монастирі Могильова, споруджено будинки консисторії та семінарії, ряд храмів. Відстоюючи право на освіту для всіх верств населення, відкрив школи у Бихові, Гомелі, Мстиславлі, Орші, Рогачові.

Святитель багато проповідував, вказував на негативні сторони діяльності єзуїтських та домініканських місіонерів. У 1759 р. в Орші банда озброєних пістолетами та шаблями головорізів напала на нього під час богослужіння у храмі. Щоб урятувати життя архіпастиря, його вивезли потай із міста. У 1762 р. єпископа Георгія було запрошено на коронацію імператриці Катерини II до Москви, де він виголосив промову, в якій висловив тривогу за долю православних у Польщі. З Москви разом із імператорським двором переїхав до Санкт-Петербурга, де жив до 1765 р.

Єпископ Георгій сприяв оформленню нового курсу дипломатії у Речі Посполитій, подавши у 1763 р. від імені всіх православних Польщі чолобитну імператриці. Пізніше подав королю Польщі «Меморіал про образи православних» із 20 пунктів. Святитель брав участь у засіданнях сеймів, розробляв статті щодо стану православних. У 1765 р. він виголосив перед польським королем Станіславом Понятовським промову на захист Православ’я. Після цього подав польському уряду записку про становище православних у всіх західноросійських єпархіях і на сеймі в 1767 р. досяг формального визнання віротерпимості в Польщі.

У 1768 р. переїхав до Смоленська. У співавторстві з єпископом Смоленським Парфенієм Сопковським склав посібник «Про посади пресвітерів парафіяльних». Того ж року у Слуцьку було відкрито колегію. Після першого поділу Польщі 1772 р. єпархія розширилася і стала іменуватися Могильовська, Мстиславська та Оршанська. 10 січня 1795 р. святитель Георгій став іменуватися Могильовським та Полоцьким.

У 1781-1783 рр. у Білорусії у лоно православної Церкви повернулися 112 578 осіб. 22 вересня 1783 р. святитель був зведений у сан архієпископа і призначений членом Синоду. Стараннями архієпископа Георгія 27 березня 1785 р. на території Польщі було відновлено Переяславську єпархію, яку очолив єпископ Віктор Садковський. У роки гонінь на Православ’я у Польщі 1789-1792 рр. святитель підтримував тісний зв’язок із Варшавою, інформував Синод про події, що відбуваються.

До 1789 р. кількість православних парафій на території Речі Посполитої зросла з 94 до 300. За час управління єпархією відкрив кілька госпіталів, та інших закладів. Завів звичай роздавати по суботах у храмах гроші жебракам, калікам, вдовам та сиротам.

Архієпископ Георгій помер 13 (26) лютого 1795 р. у Могильові. Похований у приділі на честь вмц. Варвари у Преображенському соборі. Над могилою було прибито мідну дошку з написом, складеним самим владикою. Гробницю вскривали двічі: у 1812 р. французи та у 1875 р. під час ремонту храму. Тіло збереглося нетлінним. Проте за радянських часів Спаський собор було знесено і мощі святителя Георгія були втрачені.

Вшанування святого почалося майже відразу після смерті. Прославлення в лику місцевошановних святих відбулося 5-6 серпня 1993 р. в Могильові. Святителю Георгію присвячені храми у Могильові та Слуцьку. 30 листопада 2017 р. Архієрейський Собор РПЦ благословив загальноцерковне шанування з включенням його імені до місяцеслову.

Дні пам’яті: 24 липня (6 серпня) – день прославлення, 13 (26) лютого – день смерті, а також у соборі Білоруських святих та святих Київської духовної академії.

Святителю отче Георгію, моли Бога за нас!