Собор святих КДА: Києво-Братська ікона Божої Матері (1650-ті рр.)

Києво-Братська ікона Божої Матері (1650-ті рр.)

День вшанування – 23 травня, 15 червня та 19 вересня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Києво-Братська ікона Божої Матері отримала своє найменування від назви Києво-Братського Богоявленського монастиря на Подолі, де зберігалася як найголовніша святиня.

Час явлення образу точно не відомий. За монастирським переказом, ікона припливла до Києва по Дніпру із зруйнованого татарами Вишгорода 10 травня 1662 р. У Вишгороді ікона перебувала в Борисоглібському храмі. Після розорення міста татари збирались йти походом далі і почали перепливати через Дніпро, але на річці піднялася сильна буря, яка потопила їх усіх. Врятувався лише один татарин, який ухопився за ікону Богородиці як за рятівний пліт. Несучись хвилями, ікона зупинилася на Подолі навпроти Братського монастиря. Тут вона була з честю взята ченцями з води та встановлена у дерев’яному монастирському храмі на честь святих князів Бориса та Гліба. Врятований татарин після цього чуда увірував у Христа і охрестився.

Даний переказ було зафіксовано на гравюрі «Чудотворної ікони Богородиці Братської», створеної архідияконом Іларіоном (Мігурою) в 1706 р. Цю ж історію в поетичному варіанті передає твір «Пісня Київська», яка увійшла до рукописної збірки «Богогласник» 1734 р., знайдений в Західних Карпатах. У ньому часом з’явлення ікони названо 1651 р. Коли ж ікона Божої Матері з’явилася у Вишгороді залишається невідомим.

У 1693 р., коли було зведено мурований Богоявленський собор Братського монастиря, ікону було перенесено туди. Після пожежі 1811 р. і до відновлення собору у 1824 р. ікона знаходилась у Борисоглібській церкві (переосвячена як Свято-Духівська). Пізніше, до 1878 р., чудотворний образ на зимовий час переносили з неопалюваного Богоявленського собору до теплої Свято-Духівської церкви, де вона перебувала до винесення плащаниці у Велику п’ятницю.

З часу свого явлення Києво-Братська ікона стала однією з головних святинь Києва. З наведених повідомлень, що належать першій половині XVIII ст., видно, як швидко шанування чудотворного образу поширилося на широку територію. Надалі численні списки та гравюри ікони були відомі по всій Україні. Ймовірно, це сприяло тому, що учні Академії зберігали пам’ять про головну святиню своєї alma mater у тих місцях, звідки були родом або де проходили своє служіння.

Про шанування образу серед віруючих свідчать багаті прикраси. Вже на гравюрі 1713 р. ікона зображена в ризі, що багато прикрашена орнаментом і з вінцем на голові, який підтримують ангели. За описом ректора Київської духовної академії архієпископа Іринея (Фальковського) від 1803 р., «при чудотворній іконі було багато прикрас, між якими знаходилося діамантове намисто, подароване Катериною Євфимівною Галаган, що коштувало 2 тисячі рублів».

З чудотворним образом пов’язані й особливі молитовні чинопослідування. Щосуботи до літургії перед іконою відбувався спів акафіста. Щороку 1 серпня і на Богоявлення – у престольне свято монастиря, після Літургії відбувалася хресна хода до Дніпра, в якій брали участь все міське духовенство Києва на чолі з митрополитом. Після епідемії холери у 1853 р. було встановлено особливу хресну ходу з іконою на тиждень Усіх святих. Вона прямувала на Житній ринок на Подолі, де у спеціально влаштованій каплиці служився молебень. При цьому мешканці ставили перед собою свої домашні ікони.

Довгий час вважалося, що після ліквідації Києво-Братського монастиря чудотворна ікона була втрачена. Проте дослідження останніх років показали, що у 1926 р. вона була передана у Всеукраїнське музейне містечко, яке було відкрите на території Києво-Печерської Лаври. Після Другої світової війни, 1948 р. ікона опинилася у фондах Національного художнього музею України. На початку 2000-х років. співробітники музею наново «відкрили» Києво-Братський образ, встановивши його зв’язок із Братським монастирем.

Відроджуючи традиції попередніх поколінь Київська духовна академія також відновила особливе шанування Києво-Братської ікони Божої Матері. Зокрема, до літнього дня її пам’яті приурочено випускний акт, а в Академічному храмі встановлено пропорційний оригіналу образ, написаний у канонічному стилі.

Щосереди біля шанованого образу Пресвятої Богородиці звершується соборний спів акафіста, який підготований викладацьким колективом Академії.

День вшанування – 23 травня, 15 червня та 19 вересня.

Пресвята Богородице спаси нас!