Собор святих КДА: священномученик Кіріон, патріарх Грузинський (+1918)

Житіє

священномученика Кіріона, 

патріарха Грузинського (+1918)

День пам’яті — 10 липня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священномученик Кіріон (у миру Георгій Ієронімович Садзаглішвілі) народився 10 грудня 1855 р. у селі Квемо-Нікозі Горійського повіту Тифліської губернії. Син священика Ієроніма Садзаглішвілі. Предки були відомі своєю проповідницькою та місіонерською діяльністю серед кавказьких горян. Початкову освіту Георгій здобув у заснованій його батьком школі Млетсько-Ананурської парафії. У 1862 р. продовжив навчання в Горійському духовному училищі (1862-1869). Як син священика він отримав право на безкоштовне навчання в семінарії. Вступив до Тифліської духовної семінарії, яку закінчив із відзнакою (1869-1876). Після семінарії вступив до Київської духовної академії на церковно-історичне відділення (1876-1880), де навчався за казенний рахунок. Під час навчання в Тифліській семінарії не вивчав стародавніх мов, тому протягом 3-х років навчання в академії мав вивчити одну з давніх мов. На 3-му курсі, 4 вересня 1879 р., успішно склав іспит з латині і був успішно переведений на 4-й курс. Закінчив академію зі ступенем кандидата богослов’я, написавши кандидатський твір: «Святая Нина как просветительница Грузии».

З 1 серпня 1880 р. значився помічником інспектора Одеської духовної семінарії. У 1883 р. за рішенням екзарха Грузії Павла (Лебедєва) повернувся в Грузію, де обіймав посади помічника наглядача Телавського духовного училища (1883-1885) і Горійського училища (1885-1890), викладача Кутаїського (1890-1891), Тифліського (1892-1896) і жіночого єпархіального училищ. Читав курс лекцій з катехізису, церковного Устава, біблійної історії, географії, російської мови та цивільної історії, грузинської мови та літератури.

У цей період займався пошуком грузинських церковних святинь, дослідженням пам’яток грузинського зодчества і рукописів; збиранням і вивченням середньовічних грузинських рукописів, стародавніх монет. Листувався із західними істориками, зацікавленими історією Грузії. Опублікував кілька своїх робіт з історії Грузинської Церкви. Входив до складу комісії з відновлення стародавніх храмів у селі Земо-Нікозі. З 24 вересня 1896 р. був членом комісії з виправлення тексту грузинської Біблії.

Був одружений і мав сина. Після їхньої загибелі 2 грудня 1896 р. прийняв чернецтво. 6 грудня висвячений на ієромонаха екзархом Грузії архієпископом Карталинським і Кахетинським Володимиром (Богоявленським). З 9 грудня призначений настоятелем Кватахівського Успенського монастиря зі зведенням у сан ігумена (1896-1898). 31 грудня призначений благочинним монастирів Грузинської єпархії та інспектором шкіл Товариства відновлення православного християнства на Кавказі. За його ініціативою було здійснено відкриття і реформу церковнопарафіяльних шкіл в Ахалцихському, Горійському і Тифліському повітах. На гроші товариства було побудовано кілька церков і парафіяльних будинків.

З 1897 р. член комітету при Тифліському древлесховищі. Часто супроводжував архієпископа Володимира (Богоявленського) в робочих поїздках, регулярно співслужив екзарху, багато проповідував у Сіонському кафедральному соборі. Плідно співпрацював і з наступним екзархом архієпископом Флавіаном (Городецьким), також співслужив і супроводжував його в поїздках.

10 травня 1898 р. возведений у сан архімандрита. 27 червня призначений єпископом Алавердським, 2-м вікарієм Карталино-Кахетинської єпархії. 28 серпня 1898 р. екзархом Грузії Флавіаном (Городецьким) і трьома єпископами Грузинської Православної Церкви хіротонізований на єпископа в Сіонському соборі. Владика Кіріон опікувався грузинськими історичними провінціями Кахеті та Кизики. За короткий час оновив кафедральний Алавердський собор, збільшив кількість церковнопарафіяльних шкіл. 12 серпня 1900 р. призначений єпископом Горійським, 1-м вікарієм Грузинської єпархії.

У березні 1900 р. ініціював відкриття в СПбДА кафедри історії Грузинської Православної Церкви і видав брошуру «Назревший вопрос». Відкрито виступав за відновлення автокефалії Грузинської Церкви, відновлення функції грузинської мови як богослужбової. Активна діяльність владики Кіріона привернула увагу урядових служб, за ним було встановлено таємний нагляд поліції. 10 лютого 1902 р., як “політично ненадійний”, він був відсторонений від служіння в Грузії. З 10 березня єпископ Балтський, вікарій Подільської єпархії, з 3 травня 1903 р. – єпископ Новомиргородський, вікарій Херсонської єпархії, з 23 квітня 1904 р. – єпископ Орловський і Севський. За пропозицією єпископа Серафима (Чичагова) і за розпорядженням Священного Синоду повернувся в Грузію і посів Сухумо-Абхазьку єпархію 3 лютого 1906 р.

Через кілька тижнів владику Кіріона викликали до Санкт-Петербурга для участі в Передсоборній Присутності. Під час роботи Священного Синоду прочитав 4 доповіді, де критикував діяльність російських самодержців на Кавказі та максимально висловив аргументацію прихильників автокефалії. Запропоноване для розгляду питання про автокефалію ГПЦ, було відкладено до скликання Помісного Собору РПЦ. 30 червня повернувся в Сухумську єпархію, де за короткий період упорядкував церковне життя в Абхазії. У вересні провів з’їзд єпархіального духовенства, на якому ухвалили збільшити кількість благочинних округів. На хвилі революційних подій 1905-1907 рр. став головним діячем руху за автокефалію. Але в листопаді був повторно викликаний до Петербурга і з 25 січня 1907 р. призначений єпископом Ковенським, вікарієм Литовської єпархії. 15 лютого 1908 р. за власним бажанням відправлений на спокій у Курязький Преображенський монастир Харківської єпархії. На спокої кілька разів таємно відвідував Грузію для зустрічей з активістами автокефального руху.

Після вбивства Екзарха архієпископа Никона (Софійського) 28 травня 1908 р., владику Кіріона звинуватили в ідейній причетності та перевели під суворий нагляд у Санаксарську пустинь Тамбовської єпархії. На прохання Варлаама Черкезішвілі та створеного ним Товариства на захист владики Кіріона, глави Ліги захисту прав людини Джорджа Лорана, 20 липня 1909 р. Священний Синод зняв звинувачення з єпископа і перемістив його на спокій у Херсонський Володимирів монастир.

10 січня 1915 р. призначений єпископом Полоцьким і Вітебським. Після відновлення автокефалії Грузинської Церкви 12 березня 1917 р., повторно пішов на спокій. Тимчасовий уряд запропонував престижну кафедру митрополита Петроградського і Ладозького, але владика Кіріон відмовився і повернувся в рідну Грузію. 17 вересня 1917 р. на 1-му Помісному Соборі ГПЦ обраний Католікосом-Патріархом усієї Грузії. Його інтронізація відбулася 1 жовтня 1917 р. у патріаршому соборі Дванадцяти апостолів у Мцхеті. Своїм першочерговим завданням на посаді глави Церкви він бачив необхідність визнання ГПЦ автокефальними Церквами.  Католикос-Патріарх Кіріон надіслав звернення главам Східних Помісних Церков. РПЦ не визнала відновлення автокефалії, розірвавши стосунки з ГПЦ, питання залишилося неврегульованим до 1943 р.

26 червня 1918 р. архіпастир ГПЦ вирушив на відпочинок у свою резиденцію в Марткопський монастир святого Антонія. Наступного ранку, 27 червня 1918 р., його знайшли мертвим із вогнепальними пораненнями у своїй келії. Обставини смерті патріарха залишилися нез’ясованими: поруч з убитим на підлозі валявся револьвер, запобіжник якого був у закритому стані. Через деякий час відбулася низка вбивств покровителів і прихильників Католикоса-Патріарха Кіріона. Похований у Тбіліському Сіонському соборі.

17 жовтня 2002 р. Католикоса-Патріарха всієї Грузії Кириона (Садзаглішвілі) канонізував Священний Синод Грузинської Православної Церкви як священномученика. Також шанується Православною Церквою Америки і РПЦЗ, в Українській Православній Церкві – у Соборі Балтських святих та у Соборі святих Київської духовної академії.

День пам’яті – 27 червня (10 липня за н. ст.)

Святий священномучениче Кіріоне, моли Бога за нас!