Собор святих КДА: святитель Філофей (Ліщинський), митрополит Сибірський і Тобольський

Святитель Філофей (Ліщинський), митрополит Сибірський і Тобольський (1650 – 1727)

День пам’яті 13 червня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Філофей (Ліщинський, у схимі – Феодор) народився у 1650 р. в Україні в небагатій дворянській сім’ї. Після початкового навчання, отримав освіту в Києво-Могилянському колегіумі. Після його закінчення одружився, прийняв священний сан і кілька років служив парафіяльним священиком. Після смерті дружини вступив до Києво-Печерської Лаври, де прийняв чернечий постриг, а згодом був обраний її економом. У 1701 р. призначений намісником Свенського Успенського монастиря у Брянську.

Після того, як святитель Димитрій (Туптало) за станом здоров’я не зміг відбути на Сибірську кафедру, був обраний на його місце. 4 січня 1702 р. відбулася його хіротонія в єпископа і зведення в сан митрополита Сибірського і Тобольського. Єпархія, довірена святителю, простягалася від Північного Льодовитого океану до Китаю та від Уральських гір до Камчатки. Тут він побачив безлад в церквах через неосвіченість та злидні духовенства. Тому одним із перших його діянь стало відкриття у Тобольську слов’яно-латинської школи для дітей духовенства, чим було засновано освіту в Сибірському краю. Викладали у навчальному закладі освічені київські ченці.

Іншим напрямом архіпастирської діяльності стало місіонерство. У 1704 р. митрополит спорядив двох ченців до Хутухти в Монголії, але ця місія не мала успіху. У 1705 р. він відправив на Камчатку місію на чолі з архімандритом Мартініаном, в результаті якої камчадали стали приймати хрещення. Сам святитель налагодив відносини з остяцьким князем Шешукою та обдорським князем Тучабалдою. У 1707 р. були відправлені місіонери до березівських та сургутських остяків.

Однак суворий клімат, безлад в митрополії та боротьба зі світською владою надломили здоров’я ієрарха. У 1711 р. він тяжко захворів і був звільнений від управління єпархією. Митрополит пішов до Тюменського Троїцького монастиря і прийняв схиму з ім’ям Феодор. Але в 1712 р. його здоров’я покращилося, і він особисто вирушив на проповідь у землю остяків і вогул. У своїй місіонерській поїздці він збудував багато церков і навіть потрапив у дику країну на річці Конде. У 1715 р., після смерті святителя Іоанна (Максимовича), вдруге вступив в управління Сибірською митрополією. У 1721 р. знову пішов на спокій у Тюменський Троїцький монастир. Але хоч сам ієрарх тепер рідко залишав монастир, він продовжував дбати про християнську місію в Сибіру, координуючи діяльність своїх учнів та колишніх супутників. У 1726 р. здійснив останню подорож до обдорських остяків.

За час архіпастирського служіння митрополита Філофея у Сибіру було збудовано 288 церков та 37 монастирів, засновано багато парафій, чим була закладена основа для поширення християнства серед язичників. У 1712–1727 pp. під керівництвом святителя було навернуто та хрещено до 40 тисяч людей з різних сибірських народів. Його працями був побудований новий архієрейський будинок у Тобольську, що став головним центром освіти, збільшено кількість духовенства в церквах та монастирях, покращено їх матеріальне становище, відкрито кілька шкіл, в яких навчалися діти з корінних народів.

Святитель Філофей помер 31 травня 1727 р. За своїм заповітом був похований у Тюменському Троїцькому монастирі навпроти входу, щоб ті, хто проходили повз, топтали його порох ногами. Прославлений у 1984 р. у Соборі Сибірських святих. У 2006 р. віднайдено його мощі, які почивають у Тюменському Троїцькому монастирі.

Вшановується в Соборах Брянських, Сибірських святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті – 13 червня (31 травня за ст. ст.).

Святителю отче Філофеє, моли Бога за нас!