Собор святих КДА: священномученик Віктор Еланський, пресвітер (+1937)

Житіє

священномученика Віктора Еланського,

пресвітера (+1937)

День пам’яті — 8 вересня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Протоієрей Віктор Васильович Еланський народився 13 (25) вересня 1874 р. у с. Плоське Остерського повіту Чернігівської губернії (нині Броварський район Київської області). Його батько Василь Еланський був настоятелем місцевої сільської Покровської церкви.

У 1883 р. Віктор вступає на навчання до Чернігівського окружного духовного училища. У 1888 р. продовжує навчання у Чернігівській духовній семінарії, яку успішно закінчує у 1894 р. Під час навчання у семінарії, Віктор познайомився з Оленою Маньківською, випускницею Чернігівського єпархіального жіночого училища та своєю майбутньою дружиною, у шлюбі з якою згодом він виховував 13 дітей.

5 лютого 1895 р. Віктор Еланський приймає священний сан від Преосвященного Антонія (Соколова), єпископа Чернігівського та Ніжинського. Одразу після хіротонії був призначений на посаду настоятеля Успенської церкви с. Туліголово Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська обл.).

Його працями 1 вересня 1896 р. у с. Туліголово було відкрито церковноприходську школу, в якій ієрей Віктор обійняв посаду учителя закону.

5 травня 1897 р. отримує указ про переміщення на настоятельську посаду до Олександро-Невської церкви с. Лопатні Городнянського повіту Чернігівської губернії (нині Чернігівська обл.). Найімовірніше свящ. Віктор Еланський не хотів залишати старе місце служіння, оскільки вже за кілька тижнів, на його ж прохання, цей указ було скасовано.

1 березня 1899 р., ієрей Віктор Еланський, у відповідь на своє прохання, був призначений на служіння до Туркестанської та Ташкентської єпархії настоятелем Троїцької церкви станиці Лепсинської Семиреченської області Туркестанського генерал-губернаторства (нині Республіка Казахстан). Паралельно з цим, виконував послух учителя закону Лепсинського двокласного міського училища, а також був в. о. спостерігача 2-го округу єпархії.

На казахській землі свящ. Віктор Еланський пробув із березня 1899 по жовтень 1900 рр., після чого разом зі своєю родиною повертається назад на Чернігівщину . Стає настоятелем місцевої Георгіївської церкви с. Шумарової-Попивки (нині Брянська обл., РФ), а 16 травня 1901 р., вдруге, призначений на посаду настоятеля Олександро-Невської церкви с. Лопатні Городнянського повіту.

З 31 грудня 1901 року – настоятель храму села Погреби Остерського повіту. Крім душпастирської діяльності, ієрей Віктор не залишає єпархіальних та вчительських справ, займаючись, як і раніше, викладанням у місцевих церковних школах.

3 листопада 1910 р. священика Віктора Васильовича Еланського звільнено за штат у зв’язку з зарахуванням до лав студентів Київської Духовної Академії.

Академію Еланський закінчив у 1914 році з науковим ступенем кандидата богослов’я, про що свідчить відповідний диплом, затверджений Київським Митрополитом Флавіаном (Городецьким) 30.06.1914 р. Кандидатський твір «Нариси з історії матеріального утримання духовенства у Стародавній та Руській Церкві» було відзначено вкрай позитивними відгуками викладачів.

Крім того, що отець Віктор сам навчався в Академії, він також навчав за свої кошти чотирьох своїх дітей. Фінансове становище було вкрай складним, до того ж у Києві сім’я жила на орендованій квартирі.

Після закінчення навчання в Академії, указом Святішого Синоду від 20 вересня 1914 р., ієрея Віктора Еланського направили на служіння до Смоленської єпархії на місце учителя закону та інспектора Смоленського єпархіального жіночого училища. У грудні 1914 р. переведений у Подільську єпархію, де поступово обіймає посади учителя закону та викладача одразу у трьох навчальних закладах. У вересні 1915 року повертається до Києва та стає наглядачем церковних шкіл міста Києва та частково Київського повіту. Через місяць – у жовтні, починає своє служіння у храмі прп. Серафима Саровського дачного селища під Києвом Пуща-Водиця. З 29 серпня 1917 р. – директор місцевої Громадської гімназії.

Кампанії гонінь на Церкву, розгорнуту більшовицькою владою проти православного духовенства, зазнав і священик Віктор Еланський, який на той час вважався одним із найближчих помічників Київського Митрополита Володимира (Богоявленського). Перший арешт відбувся у 1924 р. – його звинуватили у контрреволюційній діяльності та засудили до 3-х років заслання до Тамбовської губернії.

Після повернення із заслання у 1927 р. продовжив пастирське служіння в Олександро-Невському храмі Києва (перебував у Маріїнському парку, зруйнований у 1930 р.), зведений у сан протоієрея. 16 лютого 1929 р. вдруге засуджений за звинуваченням в антирадянській пропаганді, зберіганні та розповсюдженні відповідної літератури та засуджений до 3-х років заслання до Сибіру.

У 1932 р. термін заслання минув, але протоієрею Віктору Еланському було заборонено проживати в центральних областях СРСР, тому він оселився в Мічурінську (нині Тамбовська обл., РФ).

7 березня 1935 р. відбувся третій арешт. За звинуваченням у проведенні контрреволюційної терористичної агітації серед віруючих, засуджений до 5 років ув’язнення в Мічуринській в’язниці. Невдовзі тюремне ув’язнення замінили на табірний і 15 квітня 1936 р. отця Віктора переправили до Карагандинського виправно-трудового табору. На той час йому було 62 роки. Хворий і старий, він не бачив своїх рідних уже понад сім років.

Разом з іншими священиками, які відбували ув’язнення, прот. Віктор, за можливості, намагався служити літургію, за що й поплатився життям. У серпні 1937 р., не залишаючи меж табору, його заарештували за звинуваченням у проведенні серед ув’язнених контрреволюційної агітації поразницького характеру та скоєнні нелегальних богослужінь. Своєї провини ув’язнений не визнав.

31 серпня 1937 р. рішенням трійки УНКВС по Карагандинській області священика Віктора Васильовича Еланського було засуджено до вищої міри покарання – розстрілу. 8 вересня 1937 р. вирок було виконано.

3 квітня 1990 року реабілітований прокуратурою Карагандинської області після 1937 року репресій.

Архієрейський Собор Руської Православної Церкви, 13-16 серпня 2000 р., зарахував священномученика протоієрея Віктора Еланського до Собору новомучеників та сповідників Церкви Руської. Вшановується також у Соборі Карагандинських святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті – 26 серпня (8 вересня по н. ст.).

Святий священномучениче Вікторе, моли Бога за нас!