Собор святих КДА: священносповідник Петро Чельцов, пресвітер (+1972)

Житіє

священносповідника Петра (Чельцова),

пресвітера (+1972)

День пам’яті — 12 вересня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Петро Олексійович народився 20 серпня 1888 р. у с. Шехмина слобода Рязанського повіту і губернії (зараз с. Шехмино, Рибновський район, Рязанської обл.) у сім’ї псаломщика і пізніше священика. У отроцтві прислуговував у місцевому храмі. Закінчив Рязанське духовне училище (1904).  Після навчався в Рязанській духовній семінарії (1910), яку закінчив за I розрядом. У 1910 р. вступив до Київської духовної академії (1910-1911, 1912-1915). Зі свідчення, виданого академією, видно, що він перебував на синодальній стипендії. Розрив навчання пов’язаний із тим, що після першого курсу Петро поїхав додому на літні канікули і, мабуть, під тиском рідних одружився з онукою настоятеля храму – Марією Стародубцевою. Що було нетиповим для статуту духовних шкіл, який передбачав одруження після закінчення повного курсу навчання в академії.  У вересні 1911 р. подав прохання на відрахування, виключений з числа студентів за власним бажанням (29 вересня).

16 жовтня 1911 р. єпископ Рязанський і Зарайський Димитрій (Сперовський) висвятив у сан ієрея і призначив кліриком у Георгіївський храм села Уляхино-Юр’єве городище. Одночасно з тим, його направили законовчителем до сільської церковно-парафіяльної школи і до Сівцевської школи грамоти.

У серпні 1912 р. продовжив навчання і був зарахований на 2 курс академії. Київську школу закінчив зі ступенем кандидата богослов’я (з правом здобуття ступеня без усних іспитів), написавши випускну роботу: ” Изложение содержания и очерк богословия книги пророка Иезекииля “. Кандидатський твір отримав позитивні відгуки доцента Іваницького В. Ф. і професора протоієрея Олександра Глаголєва.

З 1915 р. обіймав посаду викладача Святого Письма Старого Завіту в Смоленській духовній семінарії, законовчителя та інспектора жіночого єпархіального училища (1915-1918). У жовтні 1916 р. призначений редактором журналу “Смоленские епархиальные ведомости”, пізніше – членом Смоленської вченої архівної комісії, членом Комітету допомоги жертвам війни. 31 липня 1916 р. єпископ Феодосій (Феодосієв) призначив ієрея Петра товаришем голови Братства преподобного Авраамія Смоленського, де він брав участь і читав лекції в організованих Братством публічних релігійно-моральних читаннях. При братстві організував проповідницький гурток. Обраний від кліриків і мирян Смоленської єпархії членом Всеросійського Помісного Собору (15 серпня 1917 – 20 вересня 1918) так, як вважався активним церковно-громадським діячем Смоленська. У Соборі працював у складі комісії з богослужіння, проповідництва і храмів.

У жовтні 1918 р. і січні 1919 р. був призваний солдатом у тилове ополчення, як такий, що не має парафії, але на прохання парафіян Свято-Іллінської церкви, пізніше за зверненням професорів Смоленського державного університету був звільнений від несення служби. Будучи настоятелем Іллінського храму (1918-1921), з 1921 р. викладав літургіку і гомілетику на пастирських курсах Смоленського єпархіального управління, виконував обов’язки екзаменатора кандидатів у диякони і священики, обіймав посаду благочинного Смоленських храмів. 18 квітня 1921 р. возведений у сан протоієрея.

Через рік, 6 квітня 1922 р., заарештований за чинення опору під час вилучення церковних цінностей. Під час обшуку було вилучено ключі від Іллінської церкви і передано голові Смоленської комісії з вилучення. До червня перебував в ув’язненні у в’язниці, був звільнений рішенням слідчої частини Реввоентрибуналу Західного фронту за відсутністю складу злочину. У 1924 р. був черговий арешт під час обновленського з’їзду в Смоленську за контрреволюційну діяльність, звільнений через 10 днів. 19 червня 1927 р. знову заарештований у Смоленську. Під час обшуку в нього конфіскували листування і книги. 23 вересня засуджений на 3 роки до Соловецького табору особливого призначення за звинуваченням у груповій антирадянській діяльності, поширенні контрреволюційної літератури. Під час ув’язнення закінчив фельдшерські курси і працював фельдшером, звільнений достроково 24 жовтня 1929 р. Відтоді проживав у селі Заріччя Вологодської області, де працював на дому шевцем. Проживав разом із матушкою Марією, потім у місті Каднікове. 7 березня 1933 р. заарештований за звинуваченням у тому, що був учасником антирадянської групи з числа засланців і проводив серед населення контрреволюційну агітацію. Засуджений на 3 роки до виправно-трудової колонії міста Коноші Архангельської області (1933-1936). З 1936 р. служив у Казанській церкві села Нарма, Володимирської області. Після закриття храму, 28 квітня 1941 р., заарештований за несплату податків, відправлений у табір на рік.

Служив священиком Різдвяного храму в селі Заколп’є (1942-1949). Повторно заарештований у травні 1949 р., під час обшуку в нього було конфісковано 46 книжок і два портрети імп. Миколи II, а також особисте листування. Засуджений як учасник антирадянського підпілля на 10 років таборів. Етапований посиленим конвоєм як “особливо небезпечний злочинець” у виправний табір “Мінеральний” у селищі Абезь, Інтинського району республіки Комі. Після виходу Указу Президії ВР, визнаний інвалідом другої групи як старий, у зв’язку з чим, був звільнений достроково під опіку родичів і нагляд органів МВС (28 листопада 1955 р.). З грудня 1955 р. обійняв вакантну посаду настоятеля храму великомучениці Параскеви П’ятниці в селі Великодвір’я (П’ятниця), Гусь-Хрустального району, Володимирська області. У 1956 р. знятий з обліку засланців-поселенців і звільнений з-під нагляду органів МВС.

Влітку 1972 р. протоієрей Петро захворів, але продовжував звершувати богослужіння. Помер 12 вересня 1972 р. і був похований за вівтарем храму. Чин поховання здійснював архієпископ Володимирський Миколай (Кутєпов) у співслужінні з кліриками різних єпархій.

Канонізований Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви, 13-16 серпня 2000 р. як священносповідник. Священносповідник Петро Чельцов також вшановується в Соборах Володимирських і Соловецьких новомучеників і сповідників, у Соборі святих Київської духовної академії.

День пам’яті – 30 серпня (12 вересня за н. ст.).

Святий священносповідниче Петре, моли Бога за нас!