Собор святих КДА: священномученик Назарій (Лежава), митрополит Кутаїський (+1924)

Житіє

священномученика Назарія (Лежави),

митрополита Кутаїського (+1924)

День пам’яті — 27 серпня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священномученик Назарій (у миру – Лежава Нестор Андрійович) народився 4 січня 1872 року у с. Діді-джихаїші Кутаїської губернії (Імеретія, Західна частина Грузії). Походив зі стародавнього священничого роду. Хрещення прийняв із рук свого рідного дідуся – священика Миколи Лежави. Початкову освіту Нестор здобув у Кутаїському духовному училищі, потім продовжив навчання у Тифліській духовній семінарії, яку закінчив із відзнакою у 1892 р.

Після закінчення семінарії одружився. У шлюбі народилося дві дочки. 13 лютого 1893 р., Імеретинським єпископом свт. Гавриїлом (Кікодзе, †1896 р.) був висвячений на диякона, 21 лютого — на священика. Після хіротонії визначений на служіння настоятелем церкви у містечка Хоні. 13 червня 1897 р. був також призначений завідувачем місцевої церковно-парафіяльної школи та вчителем богослов’я за сумісництвом. У 1899 р. обраний депутатом до органів державної влади від свого благочинницького округу Імеретинської єпархії.

1900-го року вмирає його дружина, незабаром померли і двоє його дочок. Втрата рідних важко відбилася на молодому священику і він, отримавши благословення свого духівника, вирішує продовжити навчання у духовній Академії.

У 1901 році приїжджає до Києва і вступає на навчання до Київської Духовної Академії з класу історичних наук. У 1904 р. подає прохання на ім’я ректора Академії єп . Платона (Рождественського), в якому виявляє бажання прийняти чернечий постриг. З благословення митрополита Київського Флавіана (Городецького), 24 серпня 1904 р., намісник Лаври архім. Антоній (Петрушевський) здійснив чернечий постриг отця Нестора з нареченням імені Назарій.

Київську Духовну Академію закінчив зі ступенем кандидата богослов’я із правом отримання ступеня магістра без нових випробувань. Тема дисертації: «Грузинська Церква від часу заснування до встановлення у ній автокефалії».

Після завершення навчання в Академії, Священний Синод постановив ієром. Назарію нести церковний послух при Волинській духовної семінарії (на той час перебувала в Житомирі) як викладача гомілетики та поєднаних з нею предметів. У 1907 році переведений на посаду наглядача Клеванського духовного училища (Рівненська обл). У 1908 році, до дня Пасхи, нагороджений наперсним золотим хрестом, а ще через два роки зведений у сан ігумена. 17 листопада 1911 року звільнений від усіх займаних послухів і переведений до Грузії, де йому визначено бути ігуменом монастиря в ім’я святого Іоанна Предтечі зі зведенням у сан архімандрита. У 1912 році обраний на посаду благочинного монастиря Східної Грузії.

У час Першої світовий війни був членом Комісії, яка займалася збором коштів на допомогу військовим. За ці та багато інших трудів, нагороджений орденом св . Анни 3-го та 2-го ступеня , а також орденом св. Володимира 4-го ступеня. З 1916 року архім. Назарій – член Грузино-Імеретинської синодальної контори , а з 1917 року був затверджений настоятелем монастиря Гелаті, про що клопотала сама братія обителі.

Через політичну нестабільність всередині країни, Грузинська Православна Церква переживала далеко не самі сприятливі часи. У суспільстві все частіше піднімалися питання про відновлення автокефалії Грузинської Церкви. 8-17 вересня 1917 р. проходив Собор Грузинської Православної Церкви, на якому було прийнято рішення про відновлення автокефального статусу. Архім . Назарій брав участь у ньому як делегат від чернецтва Східної Грузії.

У 1918 році запрошений читати курс канонічного права в Тифліській Духовний Семінарії. 18 вересня 1918 року раптово помер митр. Кутаїсько-Гаєнатський Антоній (Гіоргадзе). Новим митрополитом на овдовілу кафедру був обраний архім. Назарій (Лежава). 16 листопада 1918 р. відбулося наречення, а 17 листопада у мцхетському кафедральному соборі Светіцховелі була звершена хіротонія, яку очолив Тифліський митрополит Леонід (Окропірідзе), згодом – католикос- патріарх всією Грузії. Після прибуття в Кутаїсі, митрополит відразу ж прийняв Рішення об’їхати всі благочиння та парафії. Багато проповідував, проводив довгі зустрічі та бесіди. Після смерті католикоса- патріарха Леоніда в 1921 р., стає одним з двох претендентів на патріарший престол.

У лютому 1921 р. до Грузії увійшли війська Червоної Армії після чого припинила своє існування Грузинська Демократична Республіка. Радянізація Грузії супроводжувалася великими репресіями проти Церкви та її кліриків, розкраданням майна. У лютому митр. Назарій був вперше заарештований під приводом відсутності в нього документів, що засвідчують особистість, але відпущений незабаром після допиту. У червні 1922 р. затримано вдруге разом із кількома священиками.

Більшовики закривали церкви, вилучали церковне начиння та цінності. Для збереження церковних сосудів та святинь було вирішено перевезти їх до Кутаїсі. Але церковне начиння було знайдено після проведення ряду допитів та обшуків співробітниками Кутаїського політбюро. 10 лютого 1923 р. за агітацію проти існуючого режиму та опір у вилученні церковних цінностей, владику заарештували. Його звинуватили також і у тому, що у квітні 1922 р. він підтримав спрямований на Генуезьку конференцію меморандум Католикоса-патріарха всієї Грузії Амвросія (Хелая, †1927 р.), в якому радянська влада названа окупаційною та наведені факти релігійних репресій. Митрополит Назарій свою провину не визнав.

Рішенням суду засуджений до вищої міри покарання – розстрілу, але через похилий вік ієрарха, його замінили на вісім років в’язниці з конфіскацією особистого майна. Згодом, був звільнений за амністією після 14-ти місяців ув’язнення. Кутаїська єпархія знаходилася в дуже плачевному стані: головний храм зруйнований, резиденція перетворена на склад, митрополит змушений був шукати притулок у домі свого брата.

У серпні 1924 р. митр. Назарій разом із кутаїським духовенством був запрошений на освячення храму до свята Успіння Пресвятої Богородиці. 27 серпня 1924 року, вночі до будинку, де відпочивали гості, увірвалися чекісти, вивели їх на вулицю, побили, зв’язали і відвезли до Кутаїської в’язниці. Митрополит Назарій був звинувачений в організації антиурядових зборів та непокорі місцевій владі. Його та чотирьох священнослужителів, заарештованих разом із ним на освяченні храму, на світанку вивели з в’язниці і розстріляли в лісі на околицях Кутаїсі.

У 1995 р. митрополит Назарій був причислений до лику святих Грузинської Православної Церкви разом із вбитими священиками. Вшановується також у Соборі Волинських святих та Соборі святих Київській духовної академії .

Святий священномучениче Назаріє, моли Бога за нас!