Собор святих КДА: святитель Іоанникій, митрополит Київський і Галицький

Святитель Іоанникій, митрополит Київський і Галицький (1826–1900)

День пам’яті 20 червня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Іоанникій (у миру Руднєв Іван Максимович) народився 20 лютого 1826 р. в селі Вишнє Скворче Новосільського повіту Тульської губернії в сім’ї диякона. Початкову освіту здобув у Новосільському духовному училищі 1835-1839 рр., а потім у 1839-1845 рр. у Тульській духовній семінарії. У 1845-1849 рр. навчався у Київській духовній академії, яку закінчив найкращим студентом на курсі. З 1849 р. став викладачем в Академії, де викладав Святе Письмо і Викривальне богослов’я.

11 жовтня 1849 р. ректором КДА архімандритом Димитрієм (Муретовим) у печерному храмі преподобного Антонія Печерського Києво-Печерської Лаври пострижений у чернецтво з ім’ям Іоанникій. Його восприємником у чернецтві став відомий подвижник ієросхимонах Парфеній (прославлений як преподобний Парфеній Київський). 6 листопада святитель Філарет (Амфітеатров), митрополит Київський, висвятив Іоанникія в ієродиякона, а наступного дня – в ієромонаха.

З червня 1850 по 1853 р. виконував послух помічника інспектора. За доброчесність та ревність у 1851 р. зведений у сан соборного ієромонаха Києво-Печерської лаври. У період із 1853 по 1856 рр. неодноразово виконував обов’язки інспектора, а у липні 1856 р. затверджений на посаді інспектора КДА. Тоді ж призначений екстраординарним професором Академії. 21 грудня 1854 р. зведений у сан архімандрита.

З листопада 1858 року по грудень 1859 р. був ректором Київської духовної семінарії, професором богословських наук, а також настоятелем Київського Свято-Микільського Пустинного монастиря. За цей рік покращив матеріальний стан семінарії та був одним із ініціаторів першого в Російській імперії періодичного журналу для священиків «Руководство для сельских пастырей» (почав видаватися з 1860 р.)

04 грудня 1859 р. призначений ректором КДА та настоятелем Києво-Братського монастиря. Призначення було пов’язане з невдоволенням студентства, що вилилося в неодноразові конфлікти зі священноначаллям та викладачами за попереднього ректора єпископа Ізраїля (Лукіна). За короткий термін ректорства (до жовтня 1860 р.) архімандрит Іоанникій зумів утихомирити настрій студентства. Крім цього, було видано перший номер «Трудів КДА», засновником і першим редактором якого був сам святитель Іоанникій. Запровадив обов’язковість складання іспитів для всіх студентів при комісії з викладачів та членів Правління академії. Також відстоював благоустрій Братського монастиря.

6 жовтня 1860 р. призначений ректором Санкт-Петербурзької духовної академії. У столичній академії виконував послух понад 3 роки. За спогадами студентів, святитель Іоанникій умів знаходити спільну мову з учнями, з якими у нього склалися дуже теплі відносини, багатьом з них він надавав як моральну, так і матеріальну підтримку. Студенти на подяку купили на зібрані гроші панагію і піднесли Іоанникію перед від’їздом з академії.

16 травня 1861 р. архімандрит Іоанникій призначений єпископом Виборзьким, другим вікарієм Санкт-Петербурзької єпархії, з залишенням на посаді ректора. 12 червня того ж року в Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври була здійснена його єпископська хіротонія.

З 12 січня 1864 р. – єпископ Саратовський та Царицинський. З перших місяців діяльності на кафедрі він поводиться як мудрий архіпастир. Займається подоланням розколу зі старообрядцями, для цього засновує «Братство Святого Хреста», на яке систематично виділяє величезні кошти. При цьому братстві відкриті були публічні співбесіди, безкоштовна їдальня для бідних, навчально -заробітний будинок для бідних дітей. Також засновує кафедру розколознавства у Саратовській семінарії. Було організовано притулок для людей похилого віку священно і церковно-служителів. 30 листопада 1865 р. відкрито жіноче єпархіальне училище, у якому діяв притулок для малолітніх дітей бідного духовенства. У тому ж році було видано перший випуск «Саратовские епархиальные ведомости».

Завдяки святителю Іоанникію в 1866 р. в Саратові відкрився єпархіальний завод свічок (перший в імперії) і побудований кам’яний корпус при єпархіальному управлінні, який здавався в оренду. Це створювало можливість для незалежності єпархії, а також для благодійності та освіти.

У липні 1873 р. призначається на Нижегородську та Арзамаську єпархію, де проводить ті ж самі ініціативи та перетворення, що й у Саратові (згодом переходячи на інші кафедри буде послідовно та мудро вводити ці ініціативи). Особливу ж заслугу для Нижегородської єпархії становив заснований ним при семінарії, перший в імперії, безкоштовний гуртожиток для учнів. Кошти на утримання знаходили завдяки відкриттю єпархіального заводу свічок.

У 1877 р. зведений у сан архієпископа. А 8 грудня призначений екзархом Грузії з титулом Карталінського та Кахетинського та членом Св. Синоду. Багато зробив для запровадження грузинської мови у духовних школах та світських навчальних закладах. Відкрив кафедру грузинської мови у Тифліській семінарії.

З 27 червня 1882 р. митрополит Московський та Коломенський. 15 травня очолив коронування імператора Олександра III у Московському Кремлі. За час керування Московською митрополією освятив у Москві понад 30 храмів, у тому числі 26 травня 1882 р. освятив храм Христа Спасителя. Також заснував Кирило-Мефодіївське братство для підтримки церковно-парафіяльних шкіл єпархії. Брав участь у реформі духовних академій та у запровадженні нового Статуту 1884 р.

За цей час неодноразово з боку духовної та світської влади було відзначено нагородами та цінними подарунками. Проте в 1891 р. не зміг порозумітися з новим генерал-губернатором і 17 листопада того ж року був призначений на Київську кафедру. Прибувши на київську землю, проводив підтримку духовної освіти та благодійності. Боровся з сектантством і в 1896 заснував антисектанстський журнал «Миссионерское обозрение». Багато зробив для покращення матеріального становища Києво-Печерської Лаври, зокрема було збудовано нову трапезну. У 1896 р. святитель Іоанникій очолив урочистості у Чернігові з приводу відкриття мощів свт. Феодосія Углицького.

У 1898 р. став першим членом Синоду. Наприкінці 1899 року широко відзначався 50-річний ювілей церковного служіння митрополита.

У 1900 р. захворів на пневмонію. 8 червня святитель причастився Святих Христових Таїн та мирно помер у Голосіївській пустині. 11 червня відбулось відспівування та поховання у Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської Лаври.

3 червня 1987 р. ім’я святого було внесено до Собору Тульських святих. 20 липня 2016 р. рішенням Священного Синоду УПЦ причислено до лику святих. Тоді ж було знайдено його нетлінні мощі, які зараз почивають у Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври. 28 серпня 2016 р. у свято Успіння Пресвятої Богородиці, під час Божественної літургії на соборній площі у Києво-Печерській Лаврі відбулося прославлення святителя.

Пам’ять вшановується в день його преставлення 7 (20) червня. Входить до Собору Тульських, Київських, Києво-Печерських святих та до Собору святих КДА.

Святителю отче Іоанникіє, моли Бога за нас!