Собор святих КДА: мученик Іоанн Лаговський (1889 – 1941)

Житіє

мученика Іоанна Лаговського (1889 – 1914)

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Мученик Іоанн Аркадійович Лаговський народився 8 вересня 1889 року в Костромі в сім’ї священика. У 1896 р. його батько був переведений на служіння до Кінешми, де й минули дитячі роки Івана. Після смерті батька у 1902 р. та закінчення Кінешемського духовного училища, Лаговський продовжує духовну освіту у Костромській духовній семінарії (1908) та Київській духовній академії (1913), яку закінчив зі званням кандидата богослов’я. У тому ж році переїхав до Катеринослава, де був призначений вчителем російської мови та літератури. Пізніше вступив до Катеринославського університету (нині – м. Дніпро), що відкрився, на філологічний факультет.

Влітку 1919 року під час Громадянської війни опинився серед біженців, перебравшись до Севастополя. На початку 1920 року як матрос транспортного корабля «Ріон», що евакуювало війська армії Врангеля, в березні опинився в Стамбулі, потім на Корсиці у Франції. Отримавши посвідку на проживання, працював чорноробом та помічником муляра.

У 1923 році, у зв’язку з поданим проханням, був зарахований до Російського педагогічного інституту в Празі, який закінчив у 1926 р. Під час навчання познайомився з Василем Васильовичем Зіньковським, який був у той час викладачем, від якого дізнався про Російський студентський християнський рух (РСХР) і невдовзі став його членом. Після закінчення інституту був запрошений помічником на кафедру психології та педагогіки паризького Свято-Сергіївського православного богословського інституту. Жив у Парижі та його передмістях – Ванв та Іссі – ле-Муліно.

У 1925—1936 роках був редактором журналу «Вестник РСХД», де працював разом із такими видатними людьми як Микола Зернов та Георгій Федотов. Крім цього виступав із доповідями на конференціях та з’їздах РСХР, у Релігійно-філософській академії, Російському педагогічному суспільстві. Брав участь у діяльності Релігійно-педагогічного кабінету, створеного В. Зіньковським як комітету освітян, які займаються вирішенням проблем релігійного виховання. Регулярно виступав зі статтями у журналі «Вестник РСХД» та у релігійно-філософському журналі «Путь». У серпні 1930 р. одружився з Тамарою Павлівною Бежаницькою, активною учасницею РСХР. Таїнтство вінчання відбулось в Успенському соборі м. Тарту (Естонія).

У 1931 році був звільнений з інституту у зв’язку з церковним розколом, висловивши підтримку Московській патріархії, на противагу іншій позиції, яка вважала за неприпустимий будь-який компроміс у відносинах Церкви з безбожною владою. Незабаром Іван Лаговський із сім’єю опинився у скрутному становищі, опинившись без засобів для існування, будучи емігрантом і не знаючи мови. Ситуація вирішилася, коли незалежний у поглядах Рух доручив йому платне редагування свого журналу РСХР.

У грудні 1933 року поїхав із сім’єю до Естонії, де жив у м. Тарту. Викладав у Тартуському університеті, брав участь у Російському студентському християнському русі в Прибалтиці, продовжував роботу у «Віснику», публікував статті. Перебував в Російському благодійному товаристві в Тарту, Товаристві допомоги бідним та біженцям, був членом Ісидорівського братства при церкві в Тарту, парафіяльної ради парафії Естонської Автономної Церкви (Константинопольського патріархату) у Тарту. Вів листування з протоієреєм Сергієм Булгаковим.

5 серпня 1940 року, невдовзі після вступу Радянської армії до Прибалтики, був заарештований НКВС та етапований до Ленінграда. Проходив по «Справі діячів РСХР в Естонії». 25 квітня 1941 року засуджений до страти військовим судом Ленінградського військового округу (за «контрреволюційну діяльність» і «участь в антирадянській організації»). Був розстріляний 3 липня 1941 року.

Ймовірне місце поховання — Левашівський цвинтар під Ленінградом, де поховано розстріляних у Ленінградському управлінні НКВС. 6 серпня 1990 року реабілітований. 11 травня 2012 року причислений до лику святих серед 11 новомучеників Естонських Священним Синодом Константинопольського Патріархату.

Входить до Собору святих Київської духовної академії.

Святий мучениче Іоанне, моли Бога за нас!