Собор святих КДА: святитель Інокентій, єпископ Іркутський (+1731)

Житіє

святителя Інокентія,

єпископа Іркутського (+1731)

День пам’яті — 9 грудня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Інокентій (у миру — Кульчицький Іван) народився 1680 чи 1682 р. на Чернігівщині у сім’ї священика, що походила з галицького шляхетського роду. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де навчався з 1695 по 1706 р. Після її закінчення у 1706 р. прийняв чернецтво в Києво-Печерській Лаврі з ім’ям Інокентій, і невдовзі був рукопокладений у ієромонаха.

У 1710 р. викликаний до Москви митрополитом Стефаном (Яворським). Тут був призначений викладачем словесності у Слов’яно-греко-латинській академії, а у 1714 р. — префектом та викладачем філософії, метафізики та морального богослов’я. У 1719 р. переведений в Олександро-Невський монастир у Санкт-Петербурзі та призначений першим обер-ієромонахом флоту. У 1720 р. ніс послух намісника Олександро-Невського монастиря.

4 липня 1720 р. призначений керівником новоствореної Російської духовної місії в Пекіні. 5 березня 1721 р. в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври рукопокладений в єпископа Переяславського (у місті Переяслав Залеський). Протягом року святитель діставався кордонів із Китаєм. Тут він зупинився, чекаючи дозволу з Пекіна перетнути кордон. Однак через підступи єзуїтів, які мали вплив на китайських чиновників, йому було відмовлено. Очікуючи нових вказівок з Петербурга, єпископ зупинився у Троїцькому монастирі м. Селенгінськ у Бурятії, де пробув із 1722 по 1725 рр. За цей час він відкрив духовну школу в Селенгінську та написав кілька ікон для монастиря.

У березні 1725 р. отримав вказівку переселитися до Вознесенського монастиря в Іркутську і залишатися там до подальших розпоряджень. Проживаючи тут, зазнавав утисків від настоятеля монастиря архімандрита Антонія (Платковського), який також обіймав посаду місцеблюстителя Іркутського вікаріатства. В результаті інтриг начальником Пекінської духовної місії замість єпископа Інокентія призначили архімандрита Антонія.

15 січня 1727 р. було видано указ Святішого Синоду, яким святитель Інокентій призначений єпископом Іркутським і Нерчинським. Цим рішенням колишнє вікаріатство Тобольської митрополії було перетворено на самостійну кафедру. Отримавши призначення, єпископ приступив до організації церковного життя в новоствореній єпархії. Його служіння ускладнювалося обширністю і не облаштованістю території, малонаселенням і бідністю. Крім того, через недогляд Сенату, йому до самої смерті не виплачували скарги, і він терпів крайню нестачу у коштах.

Тим не менш, архіпастир невтомно трудився над улаштуванням єпархії, зміцненням її духовного життя. Це видно з багатьох проповідей, пастирських послань і приписів. Незважаючи на убогі обставини, святитель відкрив і утримував при Іркутському Вознесенському монастирі дві школи – монгольську і російську. Для них він підбирав гідних учителів, намагався забезпечити учнів потрібними книгами, одягом, продовольством. У своїй громадській діяльності також сприяв першій камчатській експедиції Вітуса Берінга.

Святитель, не вирізнявся міцним здоров’ям. Під впливом суворого клімату та негараздів упокоївся 27 листопада 1731 р. Похований у дерев’яній церкві Тихвінської ікони Божої Матері у Вознесенському монастирі Іркутська. Під час ремонтних робіт у 1764 р. його тіло було знайдене нетлінним. Після цього стало відбуватися безліч чудес, як у Іркутську, так і у віддалених місцях Сибіру під час молитв до нього. Це сприяло широкому поширенню його шанування. У лику святих прославлений Святішим Синодом 1 грудня 1804 р. Це була третя канонізація за синодальний період. У 1805 р. мощі святителя були урочисто відкриті і 9 лютого перенесені до соборної Вознесенської церкви монастиря. У 1921 р. мощі було вивезено з Іркутська і знайдено лише у 1990 р. у Ярославлі. Того ж року їх повернули до Іркутська, де вони почивають у Знам’янському монастирі.

Вшановується у Соборах Сибірських, Волинських, Галицьких, Київських, Санкт-Петербурзьких святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 9 грудня (26 листопада за ст. ст.) — упокоєння, 22 лютого (9 лютого за ст. ст.) — знайдення мощів.

Святителю отче Іннокентіє, моли Бога за нас!