Собор святих КДА: святитель Павел митрополит Тобольський (+1770)

Житіє

святителя Павла,

митрополита Тобольського (+1770)

День пам’яті — 17 листопада

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Павел (у миру — Конюскевич Петро) народився 1705 р. у Самборі Галицького воєводства Речі Посполитої у сім’ї багатого міщанина. Початкову освіту здобув у Самбірському училищі, після чого продовжив навчання у Києво-Могилянській академії. Після її закінчення, у 1733 р. призначений викладачем піїтики в академії. Цього ж року вступив до Києво-Печерської Лаври та був пострижений у чернецтво з ім’ям Павел.

5 грудня 1734 р. рукопокладений у сан ієродиякона, а 1 січня 1740 р. — у сан ієромонаха. Навесні 1740 р. супроводжував до Москви настоятеля Михайлівського Золотоверхого монастиря архімандрита Тимофія (Щербацького) і був помічений церковним керівництвом. У 1741 р. указом Святішого Синоду призначений у Слов’яно-греко-латинську академію у Москві на посаду проповідника. 18 лютого 1744 р. возведений у сан архімандрита та поставлений настоятелем Юрієвського монастиря у Великому Новгороді. За 15 років його управління в обителі було зведено численні споруди та південну огорожу.

У 1758 р. архімандрит Павел був призначений на Тобольську кафедру. 23 травня того ж року в Санкт-Петербурзі була здійснена його хіротонія в єпископа і возведення у сан митрополита Тобольського і всього Сибіру. Під час його архіпастирського служіння було відновлено Тобольську семінарію, куди були запрошені викладачами три вчені ченця з Києва. Займаючись храмобудуванням, віддавав перевагу кам’яним спорудам. При ньому було зведено бл. 20 кам’яних храмів та відкрито багато парафій у єпархії. Будучи суворим в управлінні, був співчутливий до бідних, сиріт та вдовиць. При ньому в 1764 р. були знайдені нетлінні мощі святителя Інокентія (Кульчицького) і почалось поширюватись його шанування.

Святительське служіння митрополита Павла співпало з політикою секуляризації церковного майна, яку проводила Катерина ІІ. Замість відібраних монастирських земель із скарбниці призначалося утримання з казни, якого не вистачало на нормальне функціонування єпархії та місіонерську діяльність серед народів Сибіру. У зв’язку з цим ієрарх відправив до Святішого Синоду різку доповідь. До цього давалися скарги з боку духовенства, невдоволеного його строгістю. У результаті, 1767 р. митрополит був викликаний до Синоду. Через хворобу затримався в Тобольську до 11 січня 1768, що ще більше викликало обурення в столиці. Прибувши до Москви 2 квітня 1768 р., митрополит написав прохання на ім’я Синоду, щоб його звільнили на спокій до Києво-Печерської Лаври, де він почав свій чернечий шлях. За деякими відомостями, Святіший Синод засудив ієрарха до позбавлення сану, але імператриця не затвердила цю постанову. У липні 1768 р. указом Катерини II був звільнено на спокій згідно з проханням.

У Києво-Печерській Лаврі святитель прожив до кінця своїх днів, перебуваючи у суворому чернечому подвигу. Сюди імператриця вислала йому утримання у 10 тисяч рублів, але він їх не прийняв. За його розпорядженням, цю суму було передано настоятелю Лаври, який позолотив на них куполи Успенського собору. Упокоївся 4 листопада 1770 після тривалої хвороби. Похований у склепі під Стефанівським приділом Успенського собору Лаври.

У 1827 р. митрополит Київський Євгеній (Болховітінов) знайшов мощі святителя Павла нетлінними. Підготовка для його канонізації почалася у 1910 р. У зв’язку з цим у 1912 р. мощі було перекладено у нову позолочену раку. Сама канонізація задумувалась на 1915 р., проте не відбулася через події Першої світової війни. Після вибуху Успенського собору 1941 р. мощі святителя опинилися під його руїнами. Їх знайшли лише у 1999 р. при відновленні Великої лаврської церкви і перенесли в Дальні печери, де й нині почивають.

У святці Руської Православної Церкви внесений лише у 1984 р. у складі Собору Сибірських святих як місцевошанований. Загальноцерковне прославлення відбулося 22 червня 2008 р. Вшановується у Соборах Галицьких, Київських та Сибірських святих, преподобних отців Києво-Печерських, у Дальніх печерах спочиваючих, а також і святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 17 листопада (4 листопада за ст. ст.).

Святителю отче Павле, моли Бога за нас!