Собор святих КДА: священномученик Парфеній (Брянських) (+1937)

Житіє

священномученика Парфенія (Брянських) (+1937)

День пам’яті — 22 листопада

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священномученик Парфеній (у миру — Брянських Петро Арсенійович) народився 3 жовтня 1881 р. в Іркутську в сім’ї купця, спадкового почесного громадянина. Початкову освіту здобув в Іркутській гімназії, але пішов з 5-го класу і вступив до Іркутської духовної семінарії (1897–1903), яку закінчив за першим розрядом. Потім вступив до Київської духовної академії (1903–1907), де отримав ступінь кандидата богослов’я за твір на тему: «Книга святого пророка Захарії. Пояснення I-VI глав». У 1908 р. продовжив вивчення біблійних наук у Німеччині, де один семестр слухав курс лекцій у Берлінському університеті.

Після повернення з Німеччини у 1908 р. обіймав посаду викладача історії старообрядництва та сектознавства в Красноярській духовній семінарії. 10 грудня 1909 р. переведений до Рязанської духовної семінарії та призначений викладачем Старого та Нового Завіту. У 1911 р. пострижений у чернецтво з ім’ям Парфеній. Рукопокладений в ієродиякона, потім в ієромонаха. 5 вересня 1912 р. призначений викладачем Житомирського пастирського училища. Незабаром зведений у сан архімандрита, з 1914 р. помічник начальника Житомирського училища.

26 грудня 1916 р. архімандрит Парфеній був направлений до Пастирсько-місіонерської семінарії при Бізюківському монастирі Херсонської єпархії на посаду начальника та водночас викладача Старого Завіту. З початком революції та після закриття семінарії у 1918 р. йому довелося переїхати до Херсона, де він проживав в архієрейському будинку та був секретарем єпископа Прокопія (Титова).

16 травня 1921 р. архімандрит Парфеній був хіротонізований на єпископа Новомиргородського, вікарія Одеської єпархії. На кафедрі пробув недовго, того ж року переїхав до міста Ананьїв (Молдова). З 29 травня 1921 р. — єпископ Ананьєвський та тимчасово керуючий Одеською єпархією (до 1923 р.). В цей час владика активно і відкрито виступив проти обновленського руху, за що перебував під арештом з грудня 1921 до травня 1922, після чого висланий з Ананьєва.

Слідом за цим владика переїхав до Києва, де сприяв у справах управління єпископу Уманському Макарію (Кармазину), у тому числі здійснюючи єпископські хіротонії у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври кандидатів, прихильних до активної церковної діяльності. У жовтні 1922 р. був заарештований і відправлений до Харкова, а звідти висланий до Москви, де мешкав у Даниловому монастирі без права виїзду. Після арешту настоятеля обителі 1924 р., обійняв його посаду. У цьому ж у монастирі ховалися архієреї, вислані зі своїх кафедр за опозицію обновленству.

З 1925 р. Патріарший Місцеблюститель митрополит Петро (Полянський) залучив архієреїв, що мешкали в Даниловому монастирі, як своїх прихильників. У цей період владика Парфеній став найближчим помічником митрополита Петра, який активно сприяв управлінню єпархіями на території України. 30 листопада 1925 р. заарештований разом із деякими архієреями у «справі митрополита Петра (Полянського)». На час слідства ув’язнений до Бутирської в’язниці. 10 грудня 1925 р. був офіційно звільнений від управління Ананьївською кафедрою, а 21 травня 1926 р. засуджений до 3 років заслання до Комі-Зирянського краю за звинуваченням у створенні «Данилівського угруповання», «що поставило собі завдання завдати шкоди диктатурі пролетаріату.

Після звільнення, у квітні 1928 р. повернувся до Москви. Продовжував таємно звершувати богослужіння і брати участь у церковному управлінні, хоча офіційно перебував на спокої. Після виходу 27 липня 1927 р. «Декларації» митрополита Сергія (Страгородського) про лояльність Церкви до радянської влади владика фактично очолив «Данилівську опозицію».

29 жовтня 1929 р. заарештований у груповій справі «про чернече братство Данилова монастиря на чолі з єп. Парфенієм (Брянських)» за опір закриття однієї з монастирських церков. Засуджено на 3 роки заслання в місто Уїл (Казахстан). Дорогою зазнав жорстокого побиття, тому тривалий час перебував у Самарській тюремній лікарні. У вересні 1933 р. звільнений та проживав у місті Скопін Московської області. У грудні владика Парфеній виїхав до Ананьєва і спробував зробити паспорт, але запит був відхилений. Так як у Москві йому було заборонено проживати, у вересні 1934 року він оселився в місті Кімри Тверської області у своєї матері.

Вночі з 1 на 2 листопада 1934 р. єпископ Парфеній був у черговий раз заарештований. На допитах він заперечував будь-яку контрреволюційну діяльність, але не приховував свого неприйнятного ставлення до антирелігійної влади. 17 січня 1935 р. засуджений до 5 років заслання до Північного краю (м. Архангельськ). Перебуваючи у засланні, продовжував таємно звершувати богослужіння і таїнства в домових храмах парафіян, крім цього проводив зустрічі з місцевим засланим духовенством і віруючими. За організацію навколо себе групи «церковників» 4 серпня 1937 р. знову заарештували, і 15 жовтня засуджений до вищої міри покарання. 22 листопада 1937 р. єпископ Парфеній (Брянських) розстріляний в Архангельській в’язниці.

6-30 жовтня 1981 р. канонізований Архієрейським Собором Руської Православної Церкви Закордоном. 14 серпня 2000 р. визначенням Архієрейського Собору Руської Православної Церкви причислений до лику новомучеників. 20 квітня 2005 р. поіменно включений до складу Собору новомучеників та сповідників Церкви Руської. Вшановується також у Соборах Архангельських, Одеських, Херсонських, Балтських, Житомирських святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 22 листопада (9 листопада за ст. ст.).

Святий священномучениче Парфеніє, моли Бога за нас!