Собор святих КДА: священномученик Петро Павлушков (+1937)

Житіє

священномученика Петра Павлушкова (+1937)

День пам’яті — 23 листопада

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священномученик Петро (Павлушков Петро Іванович) народився 1865 р. у м. Володимирі в сім’ї священика. Навчався у Володимирському духовному училищі, яке закінчив у 1882 р. за I розрядом, та Володимирській духовній семінарії, яку також закінчив за I розрядом у 1888 р. У 1888–1892 рр. навчався у Київській духовній академії, де здобув ступінь кандидата богослов’я за працю: «Проповіді Інокентія, архієпископа Херсонського та Таврійського».

23 лютого 1893 р. був призначений викладачем у Тульську духовну семінарію, де викладав Святе Письмо та психологію (1893–1917). Приблизно в цей час одружився, мав 5 дітей. Крім викладання, у 1901–1905 pp. був членом ревізійного комітету Тульської духовної консисторії з перевірки економічної звітності в духовних установах єпархії та піклування про бідне духовенство. Після призначення на посаду ректора архімандрита Олексія (Симанського) став його головним помічником та однодумцем. З жовтня 1907 р. призначений інспектором семінарії.

За час роботи у Тульській духовній семінарії зарекомендував себе простотою, щирістю, сердечністю, ввічливістю та інтелігентністю. Відрізнявся прихильністю до учнів і водночас суворістю, необхідною справедливою вимогливістю, неординарністю мислення, академічною освіченістю.

У 1917 р. Петро Павлушков обійняв посаду ректора Тульської духовної семінарії. Проте пробув на цій посаді недовго. На початку 1918 р., не маючи правової та фінансової бази, втративши приміщення, Тульська семінарія була закрита. Усі будівлі передано 17-й Тульській піхотній школі комскладу. Після цього протягом двох років викладав в одній із міських шкіл.

2 лютого 1921 р. рукопокладений у сан священика. З цього дня і до мученицької кончини був настоятелем храму Дванадцяти Апостолів. Пізніше возведений у сан протоієрея. Користувався великою любов’ю та шануванням пастви. Його проповіді відрізнялися простотою, дохідливістю викладу подій, що відбуваються з точки зору Православної Церкви.

26 березня 1922 р. заарештований за звинуваченням в «антирадянській агітації та приховуванні церковних цінностей». 10 квітня 1922 р. засуджений до 3 років ув’язнення у виправно-трудовому будинку з урахуванням попереднього ув’язнення та з менш суворою ізоляцією. За амністією термін ув’язнення було скорочено наполовину, і за рік і вісім місяців священик був вільний. У 1923–1937 pp. повернувся служити у свій храм, захоплений обновленцями, але парафіяни самі вигнали священика. Після ув’язнення перебував під пильним наглядом. Постійні переслідування, перевірки та доноси ускладнювали його душпастирську діяльність. Крім того, він надавав допомогу звільненому з ув’язнення у 1932 р. єпископу Белевському Ігнатію, чим теж наражався на ризик.

9 вересня 1937 р. отець Павло був повторно заарештований. Його звинуватили в тому, що він очолив контрреволюційне церковне угруповання і з метою контрреволюційної діяльності відкрито виступав проти радянської влади та вів контрреволюційні проповіді. 19 листопада 1937 р. трійкою при УНКВС по Тульській області засуджений до розстрілу. 23 листопада 1937 р. розстріляний у Тісницькому лісі.

17 липня 2001 р. постановою Священного Синоду Руської Православної Церкви протоієрей Петро Павлушков був причислений до лику святих. 16 вересня 2001 р. у Всехсвятському кафедральному соборі м. Тули відбулося його прославлення. Вшановується в Соборах новомучеників і сповідників Церкви Руської, Тульських святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 23 листопада (10 листопада за ст. ст.).

Святий священномучениче Петре, моли Бога за нас!