Собор святих КДА: священносповідник Сильвестр, архієпископ Омський (+1920)

Житіє

священносповідника Сильвестра, архієпископа Омського (+1920)

День пам’яті 10 березня (9 березня у високосний рік)

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Священносповідник Сильвестр (у миру Ольшевський Іустин Львович) народився 31 травня (12 червня) 1860 р. у с. Косівка Сквирського повіту Київської губернії (нині Володарський район, Київської обл.) в родині псаломщика, який згодом прийняв священний сан.

У 1877-1883 p.p. навчався у Київській духовній семінарії. Під час навчання допомагав ректору КДА архімандриту Сильвестру (Малеванскому) як чтець та переписувач. До обов’язків Іустина входило читання вголос творів богословського характеру як вітчизняних, так і іноземних авторів професору Сильвестру, котрий мав слабкий зір. Допомагав у підготовці його творів, зокрема «Досвід православного догматичного богослов’я». У 1883-1887 р.р. навчався у Київській духовній академії, яку закінчив зі ступенем кандидата богослов’я.

27 жовтня 1887 р. був призначений вчителем церковно-парафіяльної школи у с. Липівка Київського повіту. 15 січня 1888 р. переведений на посаду вчителя Закону Божого до двокласної міністерської школи м. Шполи Київського повіту, де на практиці опанував основи місіонерської роботи у боротьбі зі штундизмом та іншими сектами. 7 березня 1889 р. призначений на посаду місіонера Київської єпархії та вчителем церковно-парафіяльної школи Київського Свято-Володимирського братства. Написав практичний посібник «Викриття штунди в біблійних текстах», який неодноразово перевидавався.

11 жовтня 1890 р. призначений на посаду викладача загальної і російської громадянської історії Полтавської духовної семінарії та місіонером Полтавської єпархії. З 1892 р. розпочалось його пастирське служіння, так як він був рукопокладений целібатом у диякона, а 2 лютого цього ж року – у сан ієрея з призначенням до Полтавського Свято-Успенського кафедрального собору. З жовтня виконував обов’язки керівника та законовчителя жіночої недільної школи м. Полтави.

У 1894 р. переведений на кафедру гомілетики, літургіки та практичного керівництва для пастирів Полтавської духовної семінарії. Служив єпархіальним наглядачем духовних шкіл Полтавської єпархії. 12 лютого 1902 р. возведений у сан протоієрея. У цей час брав активну участь у роботі Всеросійських та єпархіальних місіонерських з’їздів. За його ініціативою та за його безпосередньою участю було видано Переяславський Полтавський Патерика, а також книги: «Боротьба зі штундою», «Місіонерська програма Закону Божого». В 1907 р. заснував у Полтаві богословські читання для інтелігенції, на яких виступав із циклом лекцій. У червні 1908 р. організував та провів з’їзд церковно-шкільних діячів Полтавської єпархії. Ініціював створення Братства законовчителів та педагогів на честь отця Іоанна Кронштадтського. У цей час він проводив аскетичний спосіб життя, жив у келії при монастирському готелі, постійно працював, літню відпустку присвятив паломницьким поїздкам або місіонерській діяльності, чим заслужив великий авторитет серед духовенства та педагогів. Єпархіальне керівництво високо оцінювало заслуги протоієрея Іустина, тому неодноразово пропонувало йому прийняти єпископський сан, проте він щоразу відмовлявся.

Указом Священного Синоду від 10 грудня 1910 р. призначений єпископом Прилуцьким, вікарієм Полтавської єпархії. 23 грудня протоієрей Іустин прийняв чернечий постриг з нареченням імені Сильвестр, а 25 грудня зведений у сан архімандрита архієпископом Полтавським Назарієм (Кириловим). 18 січня 1911 р. у Свято-Троїцькому соборі Санкт-Петербурзької Олександро-Невської лаври відбулась єпископська хіротонія архімандрита Сильвестра, яку звершили митрополит Московський Володимир (Богоявленський), митрополит Київський Флавіан (Городецький) разом з іншими архієреями.

З 13 листопада 1914 р. призначений єпископом Челябінським, першим вікарієм Оренбурзької єпархії. З 6 червня 1915 р. і до кінця життя служив як єпископ Омський і Павлодарський. 5 травня 1918 р. єпископ Сильвестр був піднесений до сану архієпископа. У єпархіях регулярно звершував богослужіння та архіпастирські подорожі, зустрічався з паствою, дбав про здоровий стан життя єпархії. В Омську багато уваги приділяв забезпеченню житла для біженців, а також безкоштовне навчання в омських духовних навчальних закладах дітей солдатів, нагороджених Георгіївським хрестом. У 1915 р. відкрив притулок для дітей поранених воїнів, з місіонерською метою відвідував табір військовополонених. Також владика Сильвестр був учасником Помісного Собору Російської Православної Церкви 1917-1918 р.р.

У січні 1918 р. відвідав Полтаву, а після повернення до Києва, організував і очолив масовий хресний хід на підтримку РПЦ, який зупинявся біля кожного храму, єпископ служив молебень, а потім звертався до народу зі словом, закликаючи зберігати православну віру і захищати храми, яким стало загрожувати руйнування. Після цього вночі з 5 на 6 лютого стався напад карателів-матросів на архієрейський будинок, внаслідок чого був убитий економ владики Микола Цикура, а владику Сильвестра під дулом револьвера забрали. При цьому арешт супроводжувався постійними знущаннями. З 6 по 8 лютого 1918 р. утримувався під вартою у приміщенні більшовицької ради депутатів. Проте натовпи обуреного народу вплинули на рішення безбожного суду та його звільнили.

У листопаді 1918 р. Томською соборною радою сибірських архіпастирів було обрано главою Вищого Тимчасового Церковного Управління Сибіру. Привів під присягу адмірала О. В. Колчака як Верховного правителя Росії. Місто було звільнено від червоної армії та архієпископ Сильвестр скасував декрет більшовиків від 19 січня 1918 р. про відокремлення Церкви від держави. Тим самим повернув Церкві землі та власність, а у школах відновив викладання Закону Божого. Була відновлена навчальна діяльність у п’яти духовних семінаріях та у п’яти духовних училищах Сибіру.

Однак після відходу армії О. В. Колчака наприкінці 1919 р. владика Сильвестр залишився в Омську з дорученою йому паствою. Відразу ж після цього був заарештований більшовиками і протягом двох місяців терпів знущання. 26 лютого 1920 р. архієпископ Сильвестр був вбитий після жорстоких катувань.

У липні 2005 р. під час розкопок фундаменту Омського Свято-Успенського кафедрального собору археологам вдалося виявити місце поховання священномученика Сильвестра. 25 лютого 2009 р. у відновленому соборі встановлено раку з його мощами, яка знаходиться в нижньому приділі.

У 1981 р. канонізований Архієрейським Собором РПЦЗ. З 1998 р. – місцевошановний святий Омської єпархії. У серпні 2000 р. Архієрейським Собором РПЦ причислений до лику священномучеників. Від 18 травня 2018 р., відповідно до уточнених даних Синодальної комісії з канонізації святих архієпископ Сильвестр (Ольшевський) іменується священносповідником. Священносповідник Сильвестр також шанується у Соборі Полтавських святих та святих Київської духовної академії.

Святителю отче Сильвестре, моли Бога за нас!