Собор святих КДА: святитель Іустин, єпископ Уфимський (+1903)

Житіє

святителя Іустина,

єпископа Уфимського (+1903)

День пам’яті — 28 грудня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

Святитель Іустин (у миру — Полянський Михайло Євграфович) народився 15 травня 1830 р. в селі Богатирьово Землянського повіту Воронезької губернії в сім’ї диякона. Навчання грамоті отримав у будинку батьків. У 1847 р. закінчив Задонське духовне училище, а в 1853 р. — Воронезьку духовну семінарію. Того ж року одружився. 25 вересня 1854 р. рукопокладений у диякона, а 26 вересня — у священика до села Касторне Землянського повіту. Трудами молодого настоятеля храм було розширено двома приділами — на честь святителя Миколая Чудотворця та великомучениці Варвари, було збудовано нову дзвіницю та огорожу.

Після смерті дружини, 16 березня 1862 р. вступив до числа братії Митрофанова Воронезького на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці монастиря. Одночасно з 1 квітня 1863 по 11 вересня 1864 обіймав посаду наставника у Воронезькому духовному училищі. 1 червня 1864 р. священик Михайло був пострижений у чернецтво з ім’ям Іустин на честь мученика Іустина Філософа. Новопострижений ієромонах був призначений народним духівником та проповідником у монастирі, а також педагогом у Воронезькому духовному училищі.

У 1864 р. за власним клопотанням отець Іустин був переведений до Київської єпархії, і 4 листопада вступив до числа братії Братського Богоявленського монастиря. У 1865–1869 pp. навчався у Київській духовній академії. Після її закінчення був призначений викладачем Харківської духовної семінарії на кафедрі основного, догматичного та морального богослов’я.

У лютому 1870 р. призначений інспектором Литовської духовної семінарії, а у квітні того ж року удостоєний ступеня магістра богослов’я за наукову працю на тему «Моральне вчення святого отця нашого Ісаака Сиріна». 15 квітня 1872 р. возведений у сан архімандрита. 26 грудня 1875 р. затверджений на посаді ректора Костромської духовної семінарії, де одночасно викладав догматичне богослов’я.

22 грудня 1884 р. архімандрит Іустин був призначений єпископом Михайлівським, вікарієм Рязанської єпархії. Архієрейська хіротонія відбулася 27 січня 1885 р. Будучи вікарієм, керував Рязанським Преображенським монастирем.

З 10 серпня 1885 р. — єпископ Новомиргородський, вікарій Херсонської єпархії. З 16 грудня 1889 р. — єпископ Тобольський та Сибірський. Тут він багато потрудився у  справі благоустрою Обдорської та інших північних єпархіальних місій. Ним було засновано Братство святого великомученика Димитрія Солунського і при ньому облаштовано типографію, зроблено опис єпархії. На третьому році управління єпархією він захворів на плеврит і був змушений залишити Тобольськ. 17 липня 1893 р. звільнений на спокій і призначений керуючим Раненбурзькою Петропавлівською пустинню Рязанської єпархії.

10 грудня 1894 р. призначений єпископом Рязанським та Зарайським, а 14 жовтня 1896 р. — єпископом Уфимським та Мензелінським. Як і в Тобольську, одним із перших його діянь на новій кафедрі стало заснування єпархіального братства на честь Воскресіння Христового при кафедральному соборі. На Уфимській кафедрі владика відкривав нові монастирі та духовні навчальні заклади, будував та реставрував храми, вів духовно-просвітницьку роботу з місцевим населенням.

14 липня 1900 р. єпископа Іустина було звільнено на спокій і знову призначено керуючим Раненбурзької пустині на правах настоятеля. У липні 1903 р. переведений на спокій у Бізюків Григоріївський монастир Херсонської єпархії. Упокоївся 26 вересня 1903 р. у глибокому затворі в одній із веж Бізюківського монастиря. Похований, за заповітом, у склепі однієї з веж. Протягом життя написав багато праць догматичного, історико-патристичного, гомілетичного та морального змісту. Лише до 1897 р. зібрання його творів налічувало 12 томів.

Єпископ Іустин надзвичайно шанувався у народі як пастир, чернець, подвижник. У монастир до місця його поховання відбувалися паломництва віруючих. У 1988 р. був прославлений як місцевошанований святий у Соборі Кримських святих, а в 2002 р. — Воронезьких святих. Мощі святителя Іустина збереглися в склепі і спочивають під спудом у нововідкритій Бізюківській обителі. Вшановується у Соборах Кримських, Воронезьких святих та святих Київської духовної академії.

День пам’яті: 28 грудня (15 грудня за ст.ст.).

Святителю отче Іустине, моли Бога за нас!