Собор святих КДА: священносповідник Василій, єпископ Кинешемський

Священносповідник Василій

(Преображенський, 1876–1945)

День пам’яті — 13 серпня

Священносповідник Василій (у миру Преображенський Веніамін Сергійович) народився 7 січня 1876 р. в м. Кінешма Кінешемського повіту Костромської губернії в родині священика. Навчався у Кінешемському духовному училищі (1885-1890) та Костромській духовній семінарії (1890-1896). У 1896 р. був направлений за казенний рахунок до Київської духовної академії, яку закінчив у 1900 р. зі ступенем кандидата богослов’я. Тема дисертації: «Слов’яно-руський скитський патерик».

Після закінчення академії, 17 вересня 1900 р. при-значений наглядачем Санкт-Петербурзького Олександро-Невського духовного училища. У 1901-1910 рр. був викладачем Воронезької духовної семінарії, і паралельно з цим з 1904 р. працював у Воронезькому єпархіальному жіночому училищі. В 1909 р. видав у Києві монографію «Слов’яно-руський скитський патерик: Досвід історико-бібліографічного дослідження», яку подав до Ради Київської духовної академії на здобуття магістерського ступеня. За результатами публічно-го захисту, в 1912 р. був затверджений у ступені магістра богослов’я.

У 1910-1911 та 1914 рр. Веніамін Преображенський двічі відвідав Англію, де займався вивченням теорії і практики скаутського руху, а також перебував у літ-ньому скаутському таборі. Після повернення оселив-ся в Москві, де обійняв посаду викладача Петропавлівської жіночої гімназії при євангелічно-лютеранській церкві. Одночасно навчався в Педагогічному інституті ім. П. Г. Шалапутіна. Став одним з головних активістів скаутського руху в Російській імперії У 1915 р. видав книгу «Бойскаути. Практичне виховання в Англії за системою Р. Баден-Пауелла», в якій описав систему скаутського виховання та запропонував шляхи її пристосування до російських умов. В 1917 р. у співавторстві з редактором часопису «Навколо світу» В. О. Поповим, видав ще одну книгу, присвячену системі вихованні за скаутською моделлю.

Революційні події 1917 р. здійснили гнітюче враження на В. Преображенського, який вирішив повернутися до церковного служіння. Восени він переїхав до Кінешми, де став псаломщиком у Вознесенській церкві, де служив його батько. Створив низку право-славних гуртків, які займалися вивченням Святого Письма. 16 липня 1920 р. був рукопокладений у сан ієрея в целібатному стані. В березні 1921 р. був заарештований як політично неблагонадійний, утримував-ся як заручник під час Кронштадтського повстання. Того ж року прийняв чернецтво з нареченням імені на честь святителя Василія Великого.

19 вересня 1921 р. ієромонах Василій (Преображенський) був хіротонізований на єпископа Кінешемського, вікарія Костромської єпархії в Успенському соборі Кінешми. Звершуючи архієрейське служіння продовжував створювати по єпархії гуртки з вивчення Святого Письма, активно протидіяв обновленському роз-колу. 4 березня 1923 р. призначений єпископом Івано-во-Вознесенським, вікарієм Володимирської єпархії. Але вже 10 травня був заарештований та висланий на 2 роки до Зирянського краю (нині — Республіка Комі РФ). На засланні познайомився з кількома репресованими єпископами, з якими надалі намагався узгоджувати свою позицію з церковно-політичних питань.

У травні 1925 р. архієрей повернувся до Кінешми, але на вимогу влади на початку 1926 р. переїхав до с. Іоаннополь Галицького повіту Костромської губернії. Влітку того ж року призначений єпископом В’язниковським, вікарієм Володимирської єпархії. Впродовж 1926 – поч. 1927 рр. написав «Бесіди на Євангелії від Марка» (вперше опубліковані у 1996 р.), спираючись на власний досвід роботи в гуртках із вивчення Святого Письма. За деякими даними, в січні 1927 р. був знову призначений на Іваново-Вознесенську кафедру, але так і не зміг на неї заступити. Негативно оцінював Декларацію митрополита Сергія (Страгородського) від 29 липня 1927 р. щодо лояльності до радянської влади, приєднався до руху «непоминаючих». У вересні 1928 р. заарештований і згодом засуджений до 3-х років заслання. Покарання відбував у с. Малорічка Таборинського району Уральської області.

У вересні 1932 р. був звільнений. Оселився в м. Орел. Однак 31 березня 1933 р. знову заарештова-ний за звинуваченням у створенні «мережі контрреволюційних гуртків». Засуджений на 5 років виправ-но-трудових таборів. Покарання відбував у таборі біля м. Рибінська. Після звільнення в січні 1938 р. прожи-вав у Рибінську, згодом переїхав до с. Котово (нині – Ярославської області РФ). Тут архієрей створив гурток віруючих та облаштував таємну домову церкву, де звершував богослужіння. 5 листопада 1943 р. вчергове заарештований та ув’язнений. Утримувався спочатку в м. Ярославлі, потім в Москві. На допитах визнав себе винним в антирадянській діяльності та створенні підпільних гуртків. В 1944 р. засуджений на 5 років заслання. Помер 13 серпня 1945 р. невдовзі після при-буття до місця заслання в с. Бирилюси (нині — Красноярського краю РФ), де й був похований.

18 жовтня 1985 р. останки єпископа було віднайдено і перевезено до Москви, а в липні 1993 р. — до Введенського монастиря м. Іванове. В 1993 р. з благословення патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ прославлений для місцевого вшанування в Івановській єпархії як священносповідник. Канонізований Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви в 2000 р. Влітку 2012 р. мощі подвижника були вивезені з Введенського монастиря, і наразі їх місцеперебування не розголошується. Крім того, його ім’я, разом з іменами ще 35-ти новомучеників та сповідників ХХ ст., було вилучено з церковних календарів Руської Церкви, починаючи з 2013 р. Офіційних роз’яснень оприлюднено не було.

Священносповідник Василій (Преображенський) вшановується в Соборі святих Київської духовної академії.

Святий священносповіднику Василіє, моли Бога за нас!