Собор святих КДА: святитель Антоній (Смирницький), архієп. Воронезький і Задонський (+1846)

Житіє

святителя Антонія (Смирницького), архієпископа Воронезького і Задонського (+1846)

День пам’яті 2 січня та 23 травня

Офіційний сайт Київської духовної академії розпочинає серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА.

Святитель Антоній (у миру Смирницький Авраамій Гаврилович) народився 29 жовтня 1773 р. у селі Повстин на території Лубенського полку (сучасний Пирятинський район Полтавської області) у сім’ї священика. У 1783-1796 рр. навчався у Києво-Могилянській академії. Прізвище Смирницький отримав під час навчання за своє смирення та тихість характеру. У 1796 р. став послушником у Києво-Печерській лаврі. 21 лютого 1797 р. митрополитом Київським Ієрофеєм (Малицьким) був пострижений у чернецтво з іменем на честь прп. Антонія Києво-Печерського.

21 квітня 1797 р. рукопокладений у сан ієродиякона. У лаврі ніс послух бібліотекаря та проповідника. 20 листопада 1799 р. святителем Гавриїлом (Банулеско-Бодоні) рукопокладений у сан ієромонаха. У 1808-1814 pp. послідовно виконував послух завідувача лаврської друкарні та начальника Ближніх печер. У цей час ієромонах Антоній хотів прийняти схиму, подав прохання, але дозволу не отримав. 1815 р. ієромонаха Антонія призначають намісником Києво-Печерської лаври. У 1817 р. митрополитом Серапіоном возведений у сан архімандрита. Як намісник лаври в 1816 р. зустрічав імператора Олександра I, який нагородив намісника наперсним хрестом з алмазами.

За рекомендацією Київського митрополита Євгена (Болховитинова) 31 січня 1826 р. архімандрит Антоній був хіротонізований на єпископа Воронезького та Черкаського (згодом Воронезький та Задонський). У 1832 р. возведений у сан архієпископа. З 1830 р. єпископ Антоній почав готувати матеріали до прославлення святителя Митрофана Воронезького і вже в серпні 1832 року сам очолив урочистості з відкриття та обрітення мощей святителя. Після канонізації було складено службу, житіє та акафіст святого, перенесено мощі до Благовіщенського собору Митрофанівського монастиря. Також святитель Антоній неодноразово свідчив про загальне шанування архієпископа Тихона, Задонського чудотворця, щорічно в день його смерті служив панахиду.

Дбав воронезький архіпастир і про будівництво. За 1834-1846 рр. в єпархії було збудовано 63 храми. Також оновлено архієрейський будинок, перебудовано будівлю консисторії та соборну дзвіницю. У 1828 р. відновлено найдавніший Успенський Дивногорський монастир. А в 1831 р. на базі Благовіщенського кафедрального собору був влаштований Митрофанів монастир, де в 1839 р. був збудований храм на честь святителя Митрофана та келії з трапезною.

Його стараннями були засновані духовні училища у Задонську та Павловську. Архієпископ здійснював піклування за нужденними всіх категорій, влаштовуючи після богослужінь народні обіди, відвідуючи в’язниці, а також завдяки Воронезькому опікунському комітету про бідних. У 1830 р. було відкрито Воронезький тюремний комітет і комітет з будівництва будинків постраждалих від пожеж. Активно жертвував на монастирі та храми за кордоном, зокрема в Афонському Пантелеімоновому монастирі було збудовано храм свт . Митрофана.

Під час епідемії холери 1830-1831 рр. виявляв всебічну турботу про паству, наклав на себе і вірних триденний піст, звершував молебні та хресні ходи. У 1831 р. було видано указ про безоплатні відспівування, причастя в холерних лікарнях, служіння молебнів про звільнення від моря. Відновив шанування Дивногорської (Сицилійської) ікони Божої Матері, коли по молитвах перед іконою припинилася епідемія на Півдні Воронезького краю.

Двічі подавав прохання на спокій до Києво-Печерської лаври, але отримував відмову. У цей час, під час видіння він почув, що єпископство є розп’яттям Христу. На допомогу архієпископу Антонію було засновано Острогозьке вікаріатство та єпископом Острогозьким призначений Іринарх (Попов).

Перед своєю смертю святитель освятив два храми, продовжував відвідувати богослужіння, займався єпархіальними справами. 17 грудня 1846 р. архієпископ посповідався, а наступного дня причастився. 20 грудня, благословивши присутніх, після закінчення читання відхідних молитв тихо помер. Поховання святителя відбулося 27 грудня у Благовіщенському соборі. За власним заповітом, його поховали у схимницькому одязі при самому вході до церкви.

За спогадами сучасників, архієпископ Антоній являв собою повний, втішний, ідеальний образ архієрея. Нерідко за богослужінням бачили його напівзаплющені очі, сповнені сліз. Мав гарний слух та голос. Ніколи не сміявся, хоча часто його обличчя розчулювалося радістю чи усмішкою. Ще за життя був шанований святителем Філаретом (Дроздовим) та преподобним Серафимом Саровським, а також багатьма задонськими духовниками.

У 1914 р. було створено комісію, яка розглядала його нетлінні останки. Його мощі були переведені в нову труну, а вхід до могили замуровано. На Помісному Соборі 1917-1918 р.р. були підготовлені матеріали для канонізації. У 1953 р. Воронезький архієпископ Йосип (Орехов) вказував на широке шанування святителя Антонія. 26 травня 2003 р. був причислений до лику місцевошановних святих, а в 2008 р. на Архієрейському Соборі прославлений для загальноцерковного поминання. Мощі святителя Антонія до сьогодні не знайдені.

День пам’яті в день смерті 20 грудня (02 січня) та в день прославлення 10 (23) травня, а також у Соборі Воронезьких, Липецьких, Київських, Полтавських та святих Київської духовної академії.

Святителю отче наш Антоніє, моли Бога за нас!