Собор святих КДА: преподобномученик Костянтин (Політанський,+1742)

Житіє

преподобномученика Костянтина (Політанського) (+1742)

День пам’яті 8 січня

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА.

Преподобномученик Костянтин (у миру – Політанський Кирило) народився, ймовірно, у містечку Козелець Київського полку (нині Чернігівська обл.) у родині міщан. Освіту здобував у Чернігівському колегіумі, а після її закінчення – у Києво-Могилянській академії. У 1727 р. значився у ній учнем у класі філософії.

Після 1730 р. прийняв чернечий постриг і був рукопокладений у священика архієпископом Київським Рафаїлом (Заборовським). Якийсь час після цього служив у Софійському соборі. У серпні 1733 р. відправлений до Константинополя для служби у храмі при посольстві Російської імперії. Коли посольство було закрито у зв’язку з початком російсько-турецької війни 1735–1739 рр., ієромонах Костянтин залишив місто. У роки війни деякий час прожив на Афоні, де трудився у відокремленому скиту, а також у Великій Лаврі преподобного Афанасія Афонського. Потім відвідав Єрусалим, де кілька разів служив і навіть проповідував грецькою мовою на Гробі Господньому.

У 1740 р. після укладання миру повернувся до Константинополя на посаду священика при посольстві. Тут майже щодня звершував літургію, заслуживши шанування православних віруючих різних національностей. Двічі на тиждень проводив повчальні бесіди з парафіянами храму російською та грецькою мовами. Поряд із пастирським служінням займався перекладацькою діяльністю, зокрема переклав «Катехизис» Єрусалимського патріарха Хрісанфа російською мовою. Наприкінці 1741 р. звернувся з проханням до архієпископа Новгородського Амвросія (Юшкевича) клопотати про його повернення на Батьківщину. 9 червня 1742 р. Священний Синод дозволив йому повернутися до Києва.

Однак, 8 серпня 1742 р., з незрозумілих причин, ієромонах Костянтин у присутності султана прийняв іслам, за що був удостоєний від нього почестей та нагород. Незабаром він гірко розкаявся у своєму відступництві. Скинувши турецьку сукню, він знову одягнувся в чернече вбрання і, прийшовши до султанського палацу, заявив, що залишається християнином. Після цього турки ув’язнили його і намагалися всіляко переконати, але Костянтин був непохитний. Тоді йому публічно відтнули голову на палацовій площі, біля входу до султанського палацу. За повідомленнями російського посла А. А. Вешнякова, це сталося 6 жовтня 1742 р., проте в його грецькому житії у складі «Нового Мартирологія» преподобного Никодима Святогірця стоїть дата 26 грудня 1743 року.

Вшанування мученика почалося ще у XVIII ст. Його життя було складено між 1745 і 1753 pp. ієромонахом Іоанном Кавсокалівітом, який особисто його знав. Автор помилково називає святого Констанцієм. Пізніше його життя увійшло в творіння преподобного Паїсія Святогорця. У лиці святих вшановується помісними Православними Церквами грецької традиції, але формального прославлення Константинопольським Патріархатом поряд з іншими мучениками османського періоду не здійснено досі. Причина цього – необхідність лояльності патріарха до турецького уряду.

Вшановується в Соборах Афонських преподобних, преподобних руських Святогорців, Новомучеників, після взяття Константинополя постраждалих, і святих Київської духовної академії.

День пам’яті – 8 січня (26 грудня за ст. ст.).

Святий отче наш Костянтине, моли Бога за нас!