Собор святих КДА: святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський (+1696)

18.02.2024

Почати

18.02.2024 - 23:30

Кінець

18.02.2024 - 23:30

Категорії

Новини , Публікації


Житіє

святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського (+1696)

День пам’яті 18 лютого

 

Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА, у день їх пам’яті.

 

Точна дата та місце народження святителя Феодосія невідомі. Найімовірніше, що він народився у 30-х роках XVII століття у Подільському воєводстві Речі Посполитої (сучасний Літинський район Вінницької області). Походив із священицької сім’ї, його батька звали Микита. Не збереглося також імені, яке святитель отримав при Хрещенні.

 

У 1640–1650-х роках навчався у Києво-Могилянському колегіумі. Під час навчання прийняв чернечий постриг з ім’ям Феодосій на честь преподобного Феодосія Печерського. Через зруйнування Подолу в 1651 р. внаслідок карального походу Януша Радзівіла, колегія на кілька років припинила свою діяльність, тому чернець Феодосій не закінчив повного курсу. Згодом він був одним із благодійників Києво-Братського монастиря.

 

Наприкінці 1650-х років митрополит Київський Діонісій (Балабан) поставив Феодосія архідияконом Київського Софійського собору та намісником митрополичого будинку. Після цього він був ієромонахом у віддаленому Крупицькому монастирі Чернігівської єпархії. У період Руїни, що послідував після смерті гетьмана Богдана Хмельницького, на подвижника зводилися доноси та необґрунтовані звинувачення, на які він зумів мудро відповісти і не заплямувати своє ім’я інтригами.

 

1662 р. ієромонах Феодосій став ігуменом Корсунського Онуфріївського монастиря, а 1664 р. очолив Київський Михайлівський Видубицький монастир, який на той час був напівзруйнованим. За 24 роки його ігуменства монастир було відновлено у духовному та господарському відношенні. У 1680 р. був побудований скит монастиря на острові Михайлівщина.

 

Коли архієпископ Лазар (Баранович) став місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри, він призначив своїм намісником у Києві ігумена Феодосія. У цій якості він брав участь у виборах на Київську митрополію єпископа Гедеона (Святополк-Четвертинського) в 1685 р. Також взяв участь у складанні соборної відповіді про відношення Київської митрополії до Флорентійського собору (у цій відповіді був порушено і актуальне для нашої Церкви в XVII столітті питання про час пертворення Святих Дарів).

 

У 1688 р. ігумен Феодосій був переведений до Чернігова, де став ігуменом Єлецького Успенського монастиря, а в 1690 р. був затверджений як помічник архієпископа Лазаря (Барановича). Під час настоятельства у Видубицькому та Єлецькому монастирях святий приділяв увагу церковному співу. Він заснував у них церковні хори та хорові школи, випускники яких славилися далеко за межами України.

 

11 вересня 1692 р. архімандрит Феодосій висвячений на єпископи в Успенському соборі Московського кремля зі зведенням у сан архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського. При цьому йому було надано право служіння у саккосі, що було на той час винятковим привілеєм патріархів та митрополитів. За час перебування на Чернігівській кафедрі святитель заснував дівочий Печеницький монастир та освятив у ньому Успенський храм. У 1694 р. освятив храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці у Домницькому чоловічому монастирі та заснував Любецький Антонієв скит. 20 липня 1695 р. освятив храм на честь Живоночальної Трійці у Чернігові (нині кафедральний собор єпархії). Архієпископ особливо опікувався освітою, зокрема, продовжив розвиток слов’яно-латинської школи, створеної архієпископом Лазарем (Барановичем).

 

Відмінними рисами святителя Феодосія були поблажливість, миролюбність, сувора справедливість, глибоке співчуття до всіх, хто звертався до нього за допомогою та порадою, – не лише православним, а й людям інших сповідань.

 

Помер архієпископ 5 лютого 1696 р. Похований у Борисоглібському кафедральному соборі Чернігова, за правим клиросом. Відразу після смерті пішли чудеса, що чинилися молитвами святителю. У 1772 р. його мощі були набуті нетлінними. У 1892 р. Святійшому Синоду було надано свідчення понад 60 випадків чудесних зцілень при труні святителя, після чого було видано указ про його прославлення. 9 вересня 1896 р. чин канонізації очолив митрополит Київський Іоаннікій (Руднєв). Мощі святителя були перенесені до Спасо -Преображенського собору Чернігова. У 1921 р. їх помістили як експонат в етнографічному музеї, а наприкінці 1920-х років перевезли до Ленінграда. До Чернігова їх повернули у вересні 1946 р.

 

Вшановується в Соборі святих КДА.

 

День пам’яті 18 лютого (5 лютого за ст. ст.) – преставлення, 22 вересня (9 вересня за ст. ст.) – прославлення та обрітення мощей.

 

Святителю отче Федосіє, моли Бога за нас!

 

1100

ДОДАТКОВІ ДОКУМЕНТИ